«Я — мисливець за досвідом»: інтерв’ю з зіркою горору «Ритуал» Деном Стівенсом

Ден Стівенс – актор, чия кар’єра вражає своєю різноманітністю. Після того, як він підкорив серця мільйонів у ролі елегантного Метью Кроулі в костюмованій драмі «Абатство Даунтон», Стівенс сміливо вирушив у нові творчі напрямки, зокрема, у світ напружених трилерів та містичних горорів. 5 червня у кінотеатрах України виходить моторошний «Ритуал», де він грає священика, що зіштовхується з жахливим випадком одержимості, а його партнером по знімальному майданчику став сам Аль Пачіно.

Фільм студії XYZ Films, знятий режисером Девідом Міделлом за сценарієм, написаним ним у співавторстві з Енріко Натале, розповідає історію вигнання демонів із жінки на ім’я Емма Шмідт, також відомої як Анна Еклунд. Отець Теофіліус Різінґер (Аль Пачіно) і його асистент, отець Джозеф Штайгер (Ден Стівенс) погоджуються провести серію складних ритуалів екзорцизму, щоб врятувати від страшної одержимості молоду жінку (Ебігейл Ковен). Проте один із святих отців має кризу віри, а інший – змушений вгамовувати відголоски власного бурхливого минулого.

В ексклюзивному інтерв’ю Ден Стівенс ділиться враженнями від роботи над цим провокаційним проєктом, розповідає про свій підхід до ролі священика, який переживає кризу віри, та пояснює власну пристрасть до жанру жахів.

А також – розмірковує про свій творчий шлях після «Абатства Даунтон» та зізнається у нестримному бажанні постійно досліджувати нові грані акторської професії, називаючи себе справжнім «мисливцем за досвідом».

Дене, розкажіть, чим вас зацікавив «Ритуал»?

По-перше – унікальною можливістю попрацювати з самим Аль Пачіно. Він – феноменальний актор, справжня легенда. Ну і, звісно, мене зацікавила сама історія. Екзорцизм Емми Шмідт – це не вигадка, а реальні події, що відбулися 1928 року, і була задокументовані як церквою, так і медіа: навіть журнал Time про це писав.

А також всі подробиці цього ритуалу викладені у книзі «Геть, Сатано!» (Begone Satan!), котра вийшла 1935 року, і в основу якої ліг звіт вашого героя, отця Джозефа Штайгера. Яким ви бачите свого персонажа?

Він – священик із кризою віри, і це його головний внутрішній конфлікт. Він невпевнений, чи Емма справді одержима, або, можливо, вона психічно хвора, і насправді їй потрібні не екзорцисти, а лікарі… Джозеф – складний персонаж, який проходить через непрості випробування: як внутрішні, так і зовнішні. І саме цим він мене зацікавив.

Я сам виріс у віруючій християнській родині, й мене інтригують та цікавлять теми, пов’язані з релігією та питаннями віри. Проте мої власні релігійні переконання я волію лишити при собі.

Кадр з фільму «Ритуал»

Останніми роками ви багато знімалися у горорах і трилерах: згадаймо лише такі проєкти, як «Гість», «Апостол», «Під наглядом», «Ебіґейл», тепер – «Ритуал». Що вас вабить у цих темних жанрах?

Мені подобається, як ці фільми миттєво встановлюють міцний зв’язок з аудиторією, – через емоції. А ще трилери та горори зазвичай камерні, а мені цікаво поєднувати великі студійні проєкти з чимось меншим, більш інтимним і трохи дивним. І, зрештою, я просто великий шанувальник горорів, і мені подобається робити свій внесок у скарбницю фільмів цього напрямку. Коли тобі вдається створити хороший фільм жахів чи трилер, ти даруєш людям гострі відчуття – так само, як із чудовою комедією змушуєш їх сміятися. Все це – про емоції, про відчуття. І люди щиро реагують на фільми, котрі чіпляють їх емоційно, тож мені подобається бути дотичним саме до такого кіно.

Але вперше славу вам приніс проєкт зовсім іншого штибу – спокійна, виважена костюмована мелодрама «Абатство Даунтон». Не жалкуєте, що залишили серіал на піку його популярності? І через екранну смерть свого героя, Метью Кроулі, не можете повернутися у однойменних фільмах, черговий із яких має вийти цієї осені.

Так, вони все ще це знімають (Усміхається). Я ніколи не намагаюся ігнорувати це заперечувати, що назавжди пов’язаний із «Абатством Даунтон». Я дуже, дуже вдячний цьому проєкту за те, що він зробив для мене свого часу, але водночас я також вдячний за все, що сталося після. Тож сьогодні моя акторська історія – це частина значно більшого гобелена.

Свобода дослідження, акторського пошуку, яку я відчув після «Абатства Даунтон», безумовно, допомогла розкрити щось у мені як у артисті. Це була стабільна еволюція протягом останніх 13 років, відколи я покинув це шоу. І це завжди було метою – грати багато різних ролей.

В одному інтерв’ю ви назвали себе «людиною з креативним РДУГ». Ви постійно хочете спробувати в творчості щось нове?

Я – мисливець за досвідом. Всюди: і в акторстві, і в інших видах мистецтва, якими я займаюся. Наприклад, якщо я намагаюся малювати аквареллю, я думаю: «О, а цікаво було б спробувати олією!». І так само з письменництвом. Якщо я щось пишу, то думаю: «О, чи не мала б це бути п’єса? Або це мав би бути вірш? Або, можливо, це мав би бути сценарій?». Ідеї постійно трансформуються в моєму мозку, перетворюючись на щось нове.

Цього року майже один за одним виходять ваші гучні проєкти: серіал «Нульовий день», де ви зіграли з Робертом Де Ніро, серіал «Терор», у кіно – «Ритуал». Як це – мати три великі проєкти, що виходять так близько один до одного? Ймовірно, їх знімали в різний час?

Безумовно, так. Я знімався в них протягом останніх двох-трьох років. Дати прем’єр від мене не залежать, але це чудово – мати декілька проєктів за один сезон.

Мені приємно вийти з одного залу в мультиплексі, пройти коридором – і побачити щось зовсім інше, де я також знімався. Мені подобається цей аспект моєї кар’єри.

Кадр з фільму «Ритуал»

Ви – вочевидь не з тих, хто спочиває на лаврах. Тож чи є ролі, які б ви хотіли спробувати, але ще не мали такої можливості?

Так (Усміхається). Я просто ще не знаю, які саме.

Фото: XYZ Films