“Я не міг заспокоїти минуле, яке просто виносило давно замкнені двері”: MONATIK презентував нове відео «Вічно танцююча людина»

Як зізнається MONATIK, для нього повернення до рідного танцювального жанру музики (який він може ще більше конвертувати в допомогу Україні) — це надзвичайно важливий етап з декількох причин. По-перше, це створення мотивації для танцювальної індустрії, студій, колективів, митців, хореографів та талановитої молоді не покидати Україну, а продовжувати створювати саме тут. І, що не менш важливо, у танцю є дуже важлива функція «зашивати» душу і допомагати залишити негатив позаду, повертати в тонус не тільки фізично, а й морально.

«На початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну я загубив, заховав танці й любов до них глибоко в собі. Не міг відчути їх необхідність більше. На другий рік зʼявилось дві ситуації, які пробудили їх. Перша —  «Конотопська відьма» від режисера Івана Урицького в театрі ім. Івана Франка, друга  —  це «Кабаре», яке Олена Коляденко та її надталановита команда втілила у життя у київському «Молодому театрі». Я дякую вам, неймовірні митці, за ці роботи і за те, що нагадали, танці — це мистецтво. 

Після перегляду цих вистав я не міг заспокоїти минуле, яке просто виносило давно замкнені двері. Я згадав, що танці — це сонце, вони дарують вітамін D. Танці всупереч, танці зі сльозами на очах через біль. Вони вміють залишити негатив позаду і повернути в тонус не тільки фізично, а й морально. 

З дуже великим переживанням я оголошував кастинг танцівників у нову відеороботу. Я знав, що багато професіоналів виїхали за кордон і мало хто залишився. Але прийшло майже півтисячі людей і це дало натхнення і розуміння, що ми рухаємося в правильному напрямку. В тому напрямку, в якому ми краще за все розуміємо. 

Останньою краплею було бажання моїх синів піти на танці (адже вони багато чого повторюють/беруть від нас, батьків). В свою чергу я вже добре знав, як це корисно і необхідно в будь-якому віці. Так почала прокидатись Вічно Танцююча Людина», – MONATIK.

Режисером кліпу виступила Юлія Паскаль, яка зізнається, що від початку творення самої роботи у неї з MONATIK склався єдиний вектор розуміння, як оживає дух вічно танцюючої людини. Далі історія почала народжувати символи (12 знаків Зодіаку).

«Від самого початку в нас була спільна візія — театр, у якому прокидається дух вічно танцюючої людини. Діма розповів, що цей дух нібито спав ці два роки великої війни і він не відчував в собі ані бажання, ані права творити. Війна, крім болю і сліз, принесла розуміння того, що сенс життя у самому житті, і життя — це неоціненний дар, який нам даний для створення, для відчуття, для проживання. 

Танець — це мистецтво. Те, що ми створили, задумувалося як поєднання різних видів мистецтва. Для мене це не просто ролик чи кліп до класного треку, це — створення сучасної української культури. А наша культура це те, за що ми боремося зараз. За право існування власної культури. 

Це одна історія і певний триптих, коли спочатку герої зʼявляються в бомбосховищі в першій частині «Отже». Потім вони оживають на сцені в «Привіт», де спочатку були завмерлі, ніби барельєф. Побачивши себе в залі, вони вриваються у Світ, де кожен проявляє себе, уособлюючи знак Зодіаку. Діма в цій історії 13-ий знак чи Ефір. 

В цій роботі ми прагнули створити синергію різних видів мистецтва, які несуть дуже різні люди, характери й темперамент, думки й досвід. Вона сповнена символізмом та силою, прагненням створювати попри все. Це наша культура, яка має існувати, має надихати, бо сповнена енергією життя. Танцем і стилем ми проявили характер і танцівники розкрилися в імпровізації. Дух Вічно Танцюючої Людини — про силу перетворення і народження нового», – Юлія Паскаль.

Читайте також: ПРО ЩО ЖІНКА МОВЧИТЬ: ЗОРЯНА ДИБОВСЬКА, ЗАСНОВНИЦЯ ГУРТУ YAGODY