Жіночі голоси: 6 феміністичних фільмів останніх років, вартих уваги

Фемінізм у кіно перестав бути лише темою — він став мовою, стилем і способом говорити про найважливіше. Упродовж останніх п’яти років з’явилося чимало яскравих фільмів, у яких жінки більше не грають другорядні ролі, а керують історіями, власним тілом і своїм гнівом. Від інтимної камерності до гучного трешу — ось шість феміністичних фільмів, які справді заслуговують на увагу.

«Балконетки», режисерка Ноемі Мерлан

Французька акторка та лауреатка премії «Сезар» Ноемі Мерлан вперше сідає у режисерське крісло — і одразу з феміністичною бомбою. Разом зі сценаристкою Селін С’яммою («Портрет дівчини у вогні») вона створює дике, кольорове і криваве полотно про трьох жінок, які шукають прихисток від спеки та чоловічого тиску на балконі в Марселі.

Що починається як комедія з фліртом, перетворюється на горор і маніфест жіночої солідарності. Стрічка поєднує естетику Альмодовара, азійських трилерів і безжальну іронію. Подивитися фільм можна вже з 1 травня в українських кінотеатрах.

«Не дивіться вгору», режисер Адам МакКей

Попри свій сатиричний тон і глобальну тему кліматичної катастрофи, цей фільм — ще й про те, як чоловіки в костюмах ігнорують голоси жінок. Головна героїня — вченa (Дженніфер Лоуренс), яка першою помічає кінець світу, але стикається з висміюванням, байдужістю й сексизмом.

Її емоції — «непрофесійні», її гнів — «істеричний». Окрім всього іншого фільм несе потужний меседж про те, як жінок змушують мовчати навіть у моменти, коли вони рятують планету.

«Жінка, яка втекла», режисер Хон Сан Су

Корейський мінімаліст Хон Сан Су створює тихе, глибоке кіно про жінку, яка нарешті зупиняється і питає себе: «А чого хочу я?» Головна героїня зустрічається з трьома подругами й веде з ними прості, але проникливі розмови.

Це кіно без вибухів і драми, але з дуже тонкою феміністичною думкою: про те, як жінки виживають у тиску очікувань, шлюбів і ролей, яких вони не обирали.

«Ніколи, рідко, іноді, завжди», режисерка Еліза Гіттман

Історія про 17-річну дівчину, яка разом із кузиною вирушає з Пенсильванії до Нью-Йорка, аби зробити аборт. Без пафосу, без моралізаторства — лише чесний погляд на те, з чим стикаються жінки, коли система не залишає їм вибору.

Еліза Гіттман зняла фільм, який тримається на поглядах, паузах і напрузі — та залишається в пам’яті назавжди.

«Говорять жінки», режисерка Сара Поллі

Фільм, заснований на реальних подіях, розгортається в ізольованій релігійній спільноті, де жінки переживають колективне пробудження після серії насильницьких злочинів, вчинених чоловіками. У центрі — діалог.

Камерна, глибока драма, де героїні намагаються вирішити: мовчати, тікати чи чинити опір. Це потужний маніфест про жіноче право вирішувати своє майбутнє.

«Барбі», режисерка Ґрета Ґервіґ

Те, що могло стати черговим рекламним фільмом про ляльку, перетворилося на один із наймасовіших феміністичних висловлювань останніх років.

Іронічна, яскрава, саморефлексивна «Барбі» кидає виклик патріархальній системі — і водночас не боїться говорити про внутрішні суперечності жіночого досвіду.

Фото: Warner Bros. Pictures