Small Talk: Марина Кошкіна, актриса, виконавиця головної ролі у фільмі “Із зав’язаними очима”

Спортивна драма Тараса Дроня «Із зав’язаними очима» вже вийшла в український прокат, й доступна в форматі для людей із порушенням зору (с мобільним додатком Earcatch). Головну роль у фільмі зіграла володарка кінопремії «Золота Дзиґа» за кращу жіночу роль Марина Кошкіна. Фільм переміг у конкурсі дебютних фільмів на Варшавському кінофестивалі, отримав приз FIPRESCI за кращий понометражний фільм на Одеськом кінофестивалі. Сьогодні Марина відповіла на запитання Marie Claire.

Чому варто подивитися цей фільм?

Тому що це історія, яка стосується кожного і може статися з кожним з нас! (Посміхається.) Ми йдемо у кіно, щоб щось відчути! Ми йдемо у кіно та бачимо себе, порівнюємо своє життя та життя героїв, за якими слідкуємо! Наша історія про можливість жити щасливим життям після втрати найдорожчого, що було. Чи маємо право на це? Як важливо жити так, як хочеться, а не так, як хочуть інші люди та чекають від тебе певної стереотипної поведінки.

Варто йти, щоб подивитися, як моя героїня б‘ється не тільки на рингу, а ще сама з собою, як і кожна людина в цьому житті. А битися вона вміє!

Варто йти, щоб ще раз впевнитись в тому, що жінка — це неабияка сила, яка витримає та зможе зробити будь-що заради іншої людини. Стільки в нас любові та страху! Я хочу, щоб люди, які прийдуть до нас в кіно відчули, що вони не єдині такі, бо кожна людина схожа на іншу і проблеми ті самі, але є шанс щось змінити на краще, коли маємо можливість побачити себе в інших!

Варто йти! Буде романтично, красиво, страшно, чуттєво, самотньо і не самотньо в той самий час!

Варто йти, щоб відчути і знайти щось своє в ції історії!

Як ви готувалися до ролі?

Мені пощастило, бо була можливість готуватися 6 місяців до ролі! Цей час використовувала максимально! Тренування в залі та психологічна підготовка. Я дивилась бої відомих бойчинь ММА, слідкувала за їх поведінкою. Треба було повністю поринути в цей спортивний світ, щоб навіть спортсмени повірили, що я — справжня спортсменка! Такі були цілі та задачі. Зробила все, що було можливо і отримую зараз компліменти від професіоналів за свої бої! Кажуть,що повірили! (Посміхається.)

Чия думка для вас важлива стосовно цієї стрічки?

У мене є певне коло людей, яким я довіряю і вони знають мене ще з тих часів, коли все починалося. А точніше, то коли ще нічого не було! Вони слідкують за моїм творчим розвитком! Їхня думка для мене важлива. Вони і похвалити можуть, і посварити, а найцінніше — це поради та враження!) Змінити у кіно вже нічого не можливо, а от задуматися над певними моментами треба і враховувати при роботі над наступною роллю! Мені цікаво прочитати або почути розбір нашого фільму професіоналами, кіноекспертами, які зроблять це суттєво, а не так, як зазвичай пишуть. Сподобалось або не сподобалось, і все це загальними словами, а конкретики нуль. Я у такі моменти думаю, що люди, які так пишуть просто неосвічені або ліниві! Бо у кожній роботі, якщо ти її професійно розбираєш можна знайти те, що зачепило і те, що не зачепило! Але і це не так важливо для мене! Бо ми ж робимо кіно для людей та про людей, які прийдуть у кінотеатр, заплатять 200 грн за квиток і будуть дивитися нашу історію!

Для мене головну думку стрічки викладає товариш загиблого на Сході хлопця головної героїні. Коли він розповідає, що йому немає місця в сучасному світі, який не живе війною. Яку сцену ключовою вважаєте ви?

Для мене ключова сцена з щоденником, який моя героїня не відкриває, щоб прочитати, що він там написав! Саме в той момент вона вирішує його відпустити назавжди, знаючи, що Він завжди буде поруч, як той Ангел, який оберігає і хоче щасливого для неї життя! Вона саме тут нарешті отримує внутрішній спокій і право жити далі! Не буду спойлеріть більше, приходьте і все побачите!

Чому навчилися в героїні ви? Що привнесли ви в її образ?

Навчилася більше цінувати своє життя і більше радіти йому, хоча це не завжди виходить, бо якщо б можливо було раз і назавжди зцілитися від душевної болі, то кіно, театр, психотерапевти не потрібні були би! Цей фільм постійне нагадування про те,що люди,які пішли від нас на той світ точно не хочуть,щоб ми жили весь час у скорботі і минулим!Вони нам кажуть: треба рухатися вперед! Живи, поки маєш цей шанс! От мого батька немає вже 10 років і думаю,що він точно би цього хотів!

Фото надала пресслужба

Читайте також: IN OR OUT «НЕ ЧАС ПОМИРАТИ»: РЕДАКЦІЯ MARIE CLAIRE ОБГОВОРЮЄ ОСТАННІЙ ФІЛЬМ ПРО ДЖЕЙМСА БОНДА