Евакуація іноземців: чи справді є расова дискримінація на українських кордонах?

Низка закордонних ЗМІ рясніла матеріалами про расизм, ксенофобію та дискрфмінацію щодо іноземців, які намагаються евакуюватись з України. Чи так це?

Кореспондентка ВВС, яка висвітлює питання міграції, в матеріалі розповіла, що іноземним студентам у Львові не дозволили сісти на потяги, які курсують до західних кордонів України. Журналісту Deutsche Welle іноземні студенти на польському кордоні скаржилися, що колір шкіри заважав їм при евакуації.  

2 березня Суми прокинулися від потужного ракетного удару по території Державного ліцею-інтернату «Кадетський корпус» ім. І.Харитоненка) та військової кафедри СумДУ. Наступного дня надвечір було бомбардовано інфраструктурні точки міста, в тому числі ТЕЦ та підстанцію. В результаті чого Суми залишилися без електрики, водопостачання та частково мобільного зв’язку. Через авіаобстріли район Хіммістечка, де розташовані гуртожитки Сумського державного університету також залишились без водопостачання та електроенергії. На момент евакуації в гуртожитках університету перебувало близько 1 700 іноземних студентів. До евакуації долучилися адміністрація університету та волонтери. Докладніше як це відбувалося розповіла Тетяна Майборода, координаторка СумДУ з питань іноземних студентів. В мирний час Тетяна обіймає посаду заступниці директорки Інституту бізнесу, економіки та менеджменту СумДУ з координації співпраці з іноземними інституціями та по роботі з іноземними студентами.

Тетяна Майборода

Як ви сприйняли новину про напад, як відреагували студенти?

Не можливо бути готовим до війни. Це був шок. Однозначно. Незважаючи на те, що про можливість нападу говорив увесь світ. Звичайно, у студентів був страх і відчай, адже у перший же день російські танки та армія були у передмісті Сум по всім напрямкам, і виїхати з міста, а особливо організувати виїзд такої великої кількості іноземних студентів (у СумДУ їх на момент початку вторгнення було понад 1 700) не було можливим. І це було страшно.

З яких країн та на яким спеціальностями навчаються іноземні студенти в СумДУ?

У СумДУ навчається майже 2 000 студентів з 50 країн світу. Найбільша чисельність студентів з Індії, Нігерії, Танзанії, Гани, Туреччини, Кенії, Руанди, Еквадору, також є представники Великої Британії, Ірландії тощо. Найчисельніша група – це студенти спеціальності “Медицина”, також “Комп’ютерні науки”, “Менеджмент”, “Міжнародні економічні відносини”, “Економіка” тощо. Також на момент вторгнення було багато студентів підготовчого відділення. Певна кількість студентів залишила територію України до початку війни.

Як було організовано допомогу та евакуацію студентів?

Університет, його комплекс громадського харчування та багато його співробітників долучились до допомоги. З власних резервів доставляли продукти, воду до гуртожитку. Реагували на конкретні звернення окремих студентів про допомогу. Дякуємо нашому секретареві міської ради Олегу Резніку, також його команді Першого Сумського гуманітарного штабу – вони просто неймовірні, кожен день організовували доставки: харчування, молоко, яйця, м’ясо, крупи. Були надані контакти психологів СумДУ, у тому числі англомовних, для підтримки студентів. Після бомбордування підстанції і відключення міста від електрики, води і зв’язку студентам було дуже важко, не зважаючи на всю підтримку, яку ми намагались їм надати. Вони були у паніці. Вони боялися за свої життя і просто вимагали відправити їх додому. Евакуація мала відубитися 7 березня, але російська сторона зірвала домовленості. Студенти були сильно пригнічені цим. В ніч на 8 березня оголосили про створення “зеленого коридору”. Все відбувалося дуже швидко. Евакуювати велику кількість студентів у такий стислий термін, коли кожен хоче першим сісти в автобус і нарешті виїхати з міста було дуже складно. За координації нашої ОДА, МЗС, посольств деяких іноземних держав, зусиллями ректора Василя Карпуші та співробітників університету, які залишилися в місті Суми, це таки вдалося. Для першого етапу студенти почали сідати до автобусів о 7-ій ранку, й виїхали колоною з Сум після 10-ї. Другий етап евакуації розпочався цього ж дня о 13-ій, через що вони дуже хвилювалися. Через дві години автобуси другого етапу таки рушили і ми змогли нарешті видихнути.

Чи всі студенти бажають залишити Україну?

Були студенти, які не хотіли полишати Суми, але таки їх вмовили. Мені запала фраза нашої студентки з Еквадору: “Нас семеро та собака, без якого я не поїду…“

Студенти, особливо студентські лідери країн допомагали зі своїми співгромадянами, адже інформацію і інструкції треба було поширювати швидко і чітко, дотримуватися логістики. Деякі шукали приватні авто для виїзду, чим змогли зменшити наванатаження на автобуси. До початку відвертих бомбордувань міста студенти долучались до волонтерства, допомагали коштами, теплими речами.

У нас були деякі студенти, які не хотіли полишати Суми, але ми таки їх вмовили.

Як налагоджено зв’язок з їхніми рідними?

Це окрема історія. Це був окремий шмат роботи. Бо ви розумієте, що таке заспокоїти чи знайти слова для батьків, яких нічого не може заспокоїти, бо їхні діти в зоні бойових дій, у місті, де падають бомби. До мене кожного дня зверталися з запитанняями: “Коли ви вивезете наших дітей? Чому ви їх не вивозите?” М спілкувались особисто, робили zoom-зустрічі, працювали через батьківські комітети по країнам (де такі є, як, наприклад, Танзанія, Нігерія).

Сьогодні мені подзвонив тато нашого танзанійського студента, дуже дякував і сказав, що його син обов’язково повернеться до СумДУ, до нашого прекрасного міста, щоб отримати освіту і стати лікарем. Це було неймовірно. Після всіх складних телефонних і онлайн розмов.

Мабуть, ми таки щось робили правильно. І у нашому університеті, і людях є щось особливе.

З якими проблемами ви стикнулися під час евакуації?


Евакуація в умовах війни, що привела до перебоїв із зв’язком, постачанням тепла, електрики – це не просто. СумДУ має декілька локацій з гуртожитками, де мешкають іноземці. Незважаючи, на наші заклики знаходитись у певному кампусі гуртожитку, студенти все одно “мігрували” у пошуках кращих умов – перебиралися на квартири чи у будинки до друзів. Зібрати й організувати таку кількість студентів у такий стислий термін… Проконтролювати. Бути з усіма одночасно на зв’язку. Важко, практично неможливо. Та ми вистояли.

За нашими підрахунками за перший день евакуації ми вивезли понад 1 400 студентів СумДУ, які на той момент ще знаходились у місті. А крім цього ще були іноземці, які проживають у Сумах, їхні сім’ї, студенти СНАУ та СПДУ. Ми це зробили. І це найголовніше.

Як вам може допомогти кожний з сумчан та не сумчан?

Сумчани допомагали. Було багато різної інформації, ви знаєте, як це розганялося у деяких світових ЗМІ. Що іноземні студенти без їжі, без води, на холоді й нікому немає до них діла… Долучалися і волонтери, і колеги (деякі навіть борщ їм вдома варили), і просто небайдужі українці. Сумчани проявили себе дуже людяними, в принципі, якими ми і є. Не сумчани також допомогали, підказували на вокзалах і на кордонах, де черги для іноземців та допомогали з будь-яких інших питань.

Чим ще можуть допомогти? Зробити все, щоб іноземні студенти повернулись до СумДУ. Наші студенти також тут багато чого лишили, як, власне, й українці, які змушені лишати свої домівки через вторгнення Росії. Іноземці хотіли і хочуть отримати освіту в Україні. Тож відбудова інфраструктури, іміджу, миру – спільна робота, яка чекає на нас в недалекому майбутньому, я сподіваюсь. 

Сьогодні після всього пережитого, я спитала у нашої студентки з Руанди, в червні вона вже мала б закінчити наш університет і отримати диплом лікаря (6 років навчання), а зараз безпечно добралася до Тернополя й завтра прямуватиме на кордон з Угорщиною: “Які твої найбільші страхи та занепокоєння зараз, після того як тобі вдалося евакуюватися з Сум?” І мене найбільше вразило, що це була відповідь не про те, як же я закінчу навчання й отримаю диплом. Вона сказала: “Я хочу, щоб не бомбили мій улюблений університет і житло людей у місті, яке стало нам другою домівкою”. 

У кожного на цій війні свій фронт. А потім буде перемога. І ми обіймемося. З нашими дітьми-студентами, тут, у Сумському державному університеті України.

Повʼязані теми:

#ВсеБудеУкраїна!

Татаренко Ірина

Всі статті автора

Поділись: