Мода
Анонімний щоденник і безкоштовна психологічна допомога. Як Маша Єфросініна та Інститут когнітивного моделювання допомагають потерпілим від насильства
Поділись:
В Україні вже чотири місяці працює сервіс безкоштовної психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства. Фахівці отримали понад 350 заявок, 270 українців вже поспілкувалися із психотерапевтами. Більше ніж пів року працює також онлайн-щоденник «Мені здається», де потерпілі анонімно можуть поділитися своїми історіями — з моменту запуску проєкту їх надійшло понад 400.
По всій Україні розвішані інформаційні плакати з інструкцією, що робити і куди дзвонити в разі домашнього насильства. У столиці поширені сітілайти та білборди з QR-кодами, що ведуть на сторінку з контактами структур, які допоможуть в екстреній ситуації. Усе це було зроблено в межах просвітницької кампанії «Мені здається», яку запустили Інститут когнітивного моделювання, «Фонд Маша» Маші Єфросініної та Товариство Червоного Хреста України.
В ексклюзивному матеріалі Маша Єфросініна (амбасадор проєкту), Віктор Березенко (засновник Інституту когнітивного моделювання) і Спартак Суббота (психотерапевт, науковий керівник Інституту когнітивного моделювання) діляться результатами роботи за перші півроку інформаційної кампанії, а також пояснюють, чому потерпілі почали більше розповідати про випадки насильства.
Маша Єфросініна, телеведуча, Почесний посол Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні:
За період моєї роботи з темою домашнього насильства я спілкувалась із сотнями жінок. І значна частина їх так пояснювала своє тривале життя з аб’юзером: страшно і соромно зізнатися, звикли не виносити сміття з хати, родичі засудять, не прийдуть на допомогу. Вони думали, що самі винні — з іншими ж «він не такий», та й взагалі, це вона недостатньо хороша і провокує його. Маніпулятори дуже добре вміють переконувати тебе в тому, що ти якась не така.
На жаль, нашим жінкам із дитинства вселяли думку, що треба терпіти і знати своє місце. Та й чоловікам, до речі, теж. «Тобто ти розплакався?» «Хлопчики не плачуть». І ось що отримуємо. Домашнє насильство — поширене по всій Україні явище, але говорять про нього публічно одиниці, все залишається за зачиненими дверима.
Як виявилося (і як правильно ми припускали), постраждалим потрібен був майданчик, де вони зможуть розповісти свою історію анонімно. Не називаючи імен, не боячись, що кривдник прочитає і помститься, не чекаючи хвилі засудження. Так з’явилася платформа «Мені здається».
Ми отримали багато історій із фразами «написала це повідомлення, перечитала і жахнулася, в якій ситуації живу», «прочитала інші історії і перестала сумніватися, що живу з аб’юзером», «виявляється, я не одна така» та їм подібні. Потерпілі зрозуміли, що вони у своїй біді не самотні і що треба рятуватися.
Багато хто із платформи «Мені здається» звернувся на платформу «Розкажи мені» по психологічну допомогу. Навіть перебуваючи у складній фінансовій ситуації, її можна отримати, адже 3 консультації психологи надають безкоштовно. І знову-таки при цьому кривдник не дізнається, що ви зверталися до фахівця, якщо ви цього не бажаєте. У вас є можливість поговорити з абсолютно незнайомою людиною, яка водночас ще й є спеціалістом.
Я закликала і закликаю — досить мовчати, досить терпіти, досить виправдовувати кривдника. Чим раніше ви вирветеся з цього замкнутого кола, тим простіше вам буде оговтатися і почати жити щасливо. Я вірю, що страшну цифру в 1,8 млн постраждалих на рік ми можемо змінити у кращу сторону. Але нам усім треба докласти трохи зусиль.
Віктор Березенко, засновник Інституту когнітивного моделювання
Весь минулий рік проблемою номер один в Україні, та й в усьому світі, було поширення коронавірусу. Однак на її тлі загострилась і та, що займає друге місце, — домашнє насильство. Потерпілі виявилися один на один зі своїми кривдниками, і статистика звернень до поліції збільшилася.
Але тут справа ось у чому. Якщо сліди фізичного насильства можна побачити, то психологічне довести якраз складно. Постраждалі від аб’юзу, як правило, після скарги в поліцію або просто близьким повертаються додому тими, кого не зрозуміли, і ні з чим, закриваються в собі. Насправді таке трапляється і після звернень стосовно фізичного насильства. Ми проаналізували ситуацію і зрозуміли, що постраждалим зараз не вистачає майданчика, де б вони могли виговоритися, не отримавши засудження і не відчуваючи себе винними. Так і з’явилася ідея платформи «Мені здається» і просвітницької кампанії з такою ж назвою. Інститут когнітивного моделювання разом із «Фондом Маша», за підтримки Товариства Червоного Хреста України запустили цей проєкт. За пів року ми отримали понад 400 історій.
Більшість текстів — величезні, написані на емоціях, іноді з фінальними словами «вибачте за помилки, не змогла це перечитати». Пишуть жінки, чоловіки, дорослі, підлітки. Пишуть про побої, про тиранію з боку батьків, пишуть про те, про що ніколи нікому не говорили, — про пережите сексуальне насильство. Дякують за те, що знайшли нарешті місце для «виговоритися».
Читайте також: 7 осознанных шагов, как пережить потерю
Та що тут розповідати, якщо навіть моя знайома після того, як ми запустили кампанію, вперше зізналася мені, що її бив її ж партнер. Він зламав їй ніс, а потім ще глузував, мовляв, ніхто тобі не повірить. Втім, так і сталося — правоохоронці сказали, що заява жінки піде на макулатуру. Уявляєте собі її стан?
Ми віримо в те, що зізнатися собі та іншим у проблемі — перший крок до зцілення. І ми допомагаємо його зробити. Другий крок — розповісти про неї іншій людині, в ідеалі — психотерапевту. Два місяці тому ми запустили на нашій платформі психологічної допомоги «Розкажи мені» спеціальну сторінку, де зібрали майже 40 фахівців, які працюють із проблемою насильства. За першу добу нам надійшло понад 100 заявок, на даний момент їхня кількість перевищила 300. Наші психологи провели більше ніж 250 консультацій, інші заявки обробляються.
Напередодні бою Олександра Усика ми випустили серію постерів для соцмереж з акцентом на фізичне насильство з боку чоловіків до жінок. Те, що в рингу спорт, вдома — насильство. Я опублікував це в інстаграмі, і тисячі людей відгукнулися. Так що закликаю чоловіків виплескувати енергію у правильне русло: йти на спорт, в тир, реалізовуватися на роботі. Але не через насильство вдома. Я вважаю, за пів року з моменту запуску кампанії ми показали відмінний результат. Маленькими, але впевненими кроками ми йдемо до викорінення такої глобальної проблеми і закликаємо кожного зробити все для цього можливе.
Спартак Суббота, психотерапевт, психіатр, ментор платформ «Розкажи мені» і «Мені здається».
Домашнє насильство — проблема, з наслідками якої впоратися без допомоги фахівця практично неможливо. Звичайно, багато що залежить від типу нервової системи, від соціального статусу, від рівня тяжкості нанесеної травми. Але здебільшого без терапії дійсно не обійтися.
Як мінімум у потерпілих може бути ПТСР — посттравматичний стресовий розлад. Діагностувати його і вилікувати може тільки лікар. Також часто зустрічається проблема, через яку потерпілі відразу не йдуть від кривдників, — вивчена безпорадність. Їм здається, що ніхто не допоможе, що без аб’юзера їм буде гірше, що вони не впораються. З цим теж повинні працювати лікарі.
Найчастіше причинами того, що потерпілі опиняються в замкнутому колі, є почуття самотності, малозначимості, почуття дефективності і непотрібності. Найчастіше потерпілі залежні від людей і бояться залишитися одні. Якщо це не пропрацювати, вони знову повернуться до деструктивних стосунків, і коло замикається.
Наші психотерапевти готові безкоштовно надавати від однієї до трьох консультацій, і всі вони — висококваліфіковані фахівці, які працюють саме із проблемою насильства. Перед тим, як запустити сервіс психологічної допомоги потерпілим від нього, психологи пройшли додатковий курс моїх лекцій, щоб ще краще розбиратися в питанні роботи з постраждалими від домашнього насильства.
Кількість заявок говорить про те, що в нашій країні нарешті почала зсуватися ця стіна упередженості до психотерапії, вона перестала бути чимось «заморським» і соромним. Кількість заявок свідчить і про те, що інформаційна кампанія, запущена Інститутом когнітивного моделювання, приносить перші плоди — українці починають розуміти, що вони у своїй біді не самі, що проблема поширена і що замовчувати насильство категорично не можна. Сподіваюся, ця тенденція збережеться і призведе до того, що кількість постраждалих істотно зменшиться.
Поділись:
Також читайте
