Що таке поліаморія або welcome to more than two

Цьому світу потрібно більше кохання. 

Здається, в наш прогресивний час нікого не здивуєш будь-якими стосунками. На щастя, кожен із нас може вибирати, з ким йому зустрічатися та з ким спати. 

Ми попросили психоаналітика Ольгу Корбут докладно розповісти про один із видів відносин, а саме — поліаморні. 

Ольга Корбут

Як психолог я спокійно і толерантно ставлюся до подібних відносин, якщо учасників союзу все влаштовує, вони задоволені і отримують насолоду від спільного життя або проведення часу, у них немає жодних «але». У такому разі і з мого боку ці «але» не виникнуть.

Поліаморне кохання – це не нова форма відносин, але при цьому і недостатньо відома і зрозуміла в сучасному світі.

А зараз можна хіба що пофантазувати на тему, чому люди стають поліаморами, що їх приваблює в таких відносинах, що вони в них отримують і де можна спіткнутися.

Що таке поліаморія?

Поліаморія – стиль життя або вид відносин, в яких допускається, що в однієї людини може бути більше одного партнера одночасно. Але обов’язково має бути згода всіх учасників цих стосунків. Тобто, кожен знає один одного, між партнерами є певні домовленості, хто і коли з ким проводить час, займається сексом, все прозоро і зрозуміло.

Основне правило поліаморних відносин – чесність та відкритість. Що, до речі, і відрізняє ці відносини від зрозуміліших зрад «за спиною» у партнера, який або не здогадується, або знає, але робить вигляд, що нічого не відбувається, але явно страждає від цього розуміння.

Поліаморія – це не свінг-відносини, де люди утворюють союз, але мають сексуальних партнерів поза ним. Наприклад, коли сімейна пара запрошує іншу сімейну пару або самотню дівчину (чоловіка) взяти участь у спільних сексуальних іграх.

Поліаморні відносини у XXI столітті

Як гіпотезу, чому у ХХІ столітті існують поліаморні відносини, психолог висуває таку думку:

Людина втомилася від зрад, розуміє, що для неї це складно, але мати любовні стосунки лише з одним партнером не хоче і не готова.

Моногамні стосунки йому не підходять, він у них був, наприклад, і зрозумів, що ця модель нав’язана, що він загнаний у соціальні рамки, і для нього це шкідливо як з боку тіла, і з боку психіки.

Може бути? Чому ні. Адже сучасний світ все ж таки диктує нам, які відносини «правильні», а які «ні», що є «збоченням», а що є «нормою». І так, тут не йдеться про те, що ця позиція може завдати шкоди будь-кому. Чи може? І кому ж тоді?

«Плюси» та «мінуси» поліаморних відносин:

Плюси:

• більш якісні сексуальні відносини, різноманітні та максимально задовільні.
• мінімальний рівень ревнощів. Коли всі приймають правила і знають, на що йдуть, можна говорити, що на місце ревнощів приходить комперсія — радість від того, що кохана людина почувається щасливою з кимось іншим.
• особистісне зростання та розвиток. Людина краще розуміє, що вона хоче, що для неї важливо, більш пріоритетно, у неї більш високий рівень сміливості та довіри, у відносинах більше людей і, отже, більше можливостей ділитися радощами та переживаннями з іншими.
• Найактивніше і емоційно насичене життя.

Мінуси:

• труднощі з прийняттям «нового себе», особливо у суспільстві, де до цього не готові, або коли людина зрозуміла, що вона поліаморенна і не зустріла людей, які також поділяють цей стиль життя. Людина може почуватися самотньою, соромитися своїх почуттів та бажань, боятися, що її можуть засудити за них.
• можливо, що людина розуміє, що він поліаморен, перебуваючи в моногамних відносинах. І тоді виникає складність у тому, як розповісти про це своєму партнерові, адже можна натрапити на нерозуміння. Тут страх бути покинутим і знехтуваним виходить на перший план. Це визнання може призвести до розлучення з партнером, якщо він не буде готовий прийняти поліаморність як новий вид відносин.
• якщо існуючий партнер готовий на поліаморні відносини, тут можуть виникнути конфлікти інтересів, коли дійде справа до озвучування побажань і очікувань, встановлення нових кордонів. І може бути досить складно домовитися, що кожен готовий дозволити в нових відносинах.
• коли ще можна спіткнутися, то це тоді, коли пара захоче включити нового партнера у відносини. На це йдуть не всі, і часто пара домовляється, що сім’я залишається незмінною, а з новим партнером будуть романтичні/сексуальні стосунки. Можливо, тривалі, але не переростають у сімейні. Але може бути й так, що любовні стосунки охоплять трьох, чотирьох і більше людей, які захочуть разом жити. І тут знову треба домовлятися, обговорювати як психологічні аспекти, так і побутові — хто де живе, хто за те платить, хто з ким спить тощо.
• ревнощі. І начебто в поліаморних відносинах вона повинна виключатися, але ні, все ж таки вона зустрічається і тут. Найчастіше ревнощі можуть виникнути, коли новий партнер входить у відносини, адже з ним відчуватиметься новизна, емоції будуть яскравішими, пристраснішими, інтенсивнішими і може виникнути відчуття, що ось цей новий партнер кращий за основне.
• якщо кордони та правила не сформульовані чітко та зрозуміло всім партнерам, то в якийсь момент це може призвести до конфліктів та сварок, адже саме ці прозорі та чіткі домовленості є гарантом безпеки кожного учасника поліаморних відносин.

Залишається відкритим питання про дітей, які народжуються в поліаморних сім’ях, але воно занадто об’ємне і недостатньо недосліджене, щоб зараз його обговорювати. 

Поліаморність – вибір кожної людини. Якщо він усвідомлений, він не є спробою заповнити свою порожнечу та незадоволеність якомога більшою кількістю партнером одночасно, то, можливо, це один із способів отримати від життя насолоду повною мірою.

Фото: кадри із серіалу «Пов’язані»