Які цінності має сучасна сім’я, що потрібно для щасливого сімейного життя і як стати тією самою парою, яка не подає на розлучення, – про ці та багато інших важливих питань ми поговорили з Октаєм Алієвим, бізнесменом, кандидатом педагогічних наук та засновником благодійного фонду «Людина.Родина.Країна».
Сучасна людина, на жаль, дуже орієнтована на цінності матеріального світу. Робота, гроші, досягнення якихось благ перетворилися на ціль життя. Партнери в сім’ї вранці йдуть на роботу і пізно ввечері повертаються, як правило, стомлені. Як ви думаєте, є у них сили думати про сім’ю та дітей? У багатьох немає навіть фізичної можливості займатися справами, які об’єднують людей і, власне, створюють ті самі сімейні цінності. На щастя в парі потрібно вчитися, як і ведення бізнесу та заробляння грошей. Просто в це ми готові інвестувати свій ресурс, а гармонійну сім’ю немає, хоча вона принесе нам у десятки більше користі, ніж мільйони на банківському рахунку.
Ми приходимо в цей світ не для того, щоб змінити його, а щоб змінити себе. Інші цінності потрібно створювати самим – у межах своїх відносин, спілкування з батьками, дітьми. Повторюся: щастя у сім’ї треба вчитися, в ідеалі з самого дитинства. Уявіть, що ви сіли за кермо автомобіля, але навіть не уявляєте, як зрушити машину з місця. Це те саме. Спочатку людині потрібна мотивація, вона має захотіти освоїти професію доброго чоловіка чи дружини, а вчителі, уроки, правильні інструменти знайдуться. Звичайно, фундамент закладає приклад наших батьків.
Я був наймолодшою – шостою (!) – дитиною в сім’ї, до появи якої батьки не були готові ні морально, ні фінансово. Тим не менш, я отримав, як і всі мої брати та сестри, гідну освіту та можливості. Але найбільше мені пощастило в іншому – мої батьки були найкращими вчителями та прикладом у побудові сімейних стосунків.
Крім мудрості у вирішенні конфліктів та уроків взаємопідтримки, нас з дитинства вчили цінувати один одного. Але, мабуть, найважливіше, що я і мої брати і сестри усвідомили ще з юних років – ми мали виховувати дітей. Цю відповідальність ми розуміли, адже бачили, що успіх дитини залежить від виховання, яке йому дають.
Сім’я – простір на формування наповненого людини. Кожен із нас розуміє, що ми є продуктом виховання наших батьків. Все, чого вони нас навчать, або, навпаки, не навчать – це як темні та світлі плями на рентгенівському знімку, які супроводжують людину все життя. Усвідомлено чи ні, люди не хочуть брати на себе таку відповідальність. Загалом сьогодні побудова сім’ї – це величезна проблема будь-якої людини. Вона полягає в тому, що, вступаючи в сімейні відносини, ми не можемо комунікувати один з одним, а це призводить до конфліктів та розлучень. Корінь цієї проблеми – у відсутності інституту освіти сімейним відносинам. Але вчитися ніколи не пізно, чи не так?
Це питання нагадав мені історію про двох пташників. Перший ретельно доглядав птахів, чистив їхню клітку, вчасно годував і завжди надійно зачиняв дверцята, щоб голуби не полетіли. Другий теж доглядав своїх вихованців, у них був дах і їжа, але чогось особливого, на відміну від сусіда, він для птахів не робив, навіть дверцята клітини ніколи не закривав. Якось дбайливий голубник запитав у нього: «Чому твоя клітина завжди відкрита навстіж? Невже ти не боїшся, що голуби відлетять і не повернеться?». На що другий відповів: “Якщо це твої голуби, вони обов’язково повернуться до тебе”.
До відносин і складнощів у них треба підходити свідомо. Насильно утримувати когось або бути поряд – це дурити себе. У внутрішньо самодостатніх людей у принципі немає дилем «боротися чи відпустити». Тож треба виховувати себе, а навіщо вчитися стосункам із іншими.
Перше – це щирий та обопільний намір партнерів мати сім’ю, чітке розуміння, навіщо вона йому потрібна.
Друге – бажання не лише отримувати, а й турбуватися. Незалежно від втоми після трудового дня людина завжди повинна мати порцію енергії для членів своєї сім’ї, тоді розлучення якщо не зникнуть повністю, то точно стануть раритетним явищем.
Третє – вміння прощати. Помилки завжди будуть, і важливо підтримати, допомогти їх виправити і йти далі, адже завтра помилитися можеш ти і твій партнер підтримає тебе. Ми живемо у дзеркальному світі.