Мода
Як мода від Залевського торкається важливих соціальних тем
Поділись:
Нещодавно у Києві пройшов 5-й ювілейний Junior Fashion Week. Він традиційно став майданчиком для розвитку молоді та творчих талантів дизайнерів, художників, а також дав можливість якісного сімейного дозвілля та культурного збагачення під час інтерактивних програм. Понад 600 дітей вийшли на подіум, понад 20 дизайнерів та брендів показали свої колекції.
Першого дня дизайнер Олексій Залевський представив колекцію ZALEVSKIY «НЕЗАЛЕЖНІ». На подіум вийшли 30 моделей від 1 до 30 років. Колекцію представили понад 30 осіб незалежності. Серед моделей показу – люди з інвалідністю, незрячий хлопець, спортсмени, дівчина із синдромом Дауна, зірки шоу-бізнесу, юні актори, талановиті діти та молодь. Кожен із них – символ України та історія сучасності, яка вже завтра стане нашою спільною історією.
Олексію, хто для вас особисто є особою незалежної України?
Для мене це все народжені після 1991 року. Я не виділяю когось конкретно, для мене це збірний образ усіх українців, що народилися у цей період. Всі ці люди — яскраві індивідуальності, наповнені духом свободи і народжені вже у незалежній країні. Усі вони різні, але в кожному вже посіяно зерно свободи. Дуже цікаво спостерігати, як воно проростає у кожному з цих людей. Вони вже точно інші, що відрізняються від нас, які пережили не одну кризу і травмовані нашим минулим досвідом.
Як ви вважаєте, Україна вже стала вільною від стереотипів чи забобонів щодо людей з різними фізичними та ментальними можливостями?
Ні, звичайно, вона все ще жива у стереотипах та забобонах. І тому треба із цим якось боротися. Поки що покоління не зміняться.
Зрозуміло, що є зміни на краще, що вже не тикають пальцем, не дивляться на колір волосся, не засуджують те, як люди одягаються, як вони себе візуалізують — у суспільстві перестали дико реагувати на це все. Але все одно якісь стереотипи працюють і залишились у нашій країні.
Ключем до вирішення цих проблем є спілкування з різними людьми, прийняття наших різниць та індивідуальностей. Потрібно вийти межі своєї звичної сфери спілкування. Іноді люди просто сприймають інших через форму, а коли поспілкуються, торкнутися та налагодять контакт – ситуація змінюється. Тому чим більше буде проявів різноманітного, чим більше різні люди, в тому числі з інвалідністю, з’являтимуться і не боятимуться відкрито говорити, тим більше буде свободи, спокійного ставлення до нестандартного.
Я борюся зі стереотипами, доступними мені творчими інструментами. Мій інклюзивний показ, коли на подіум вийшли юнаки з різними формами інвалідності, дозволив зробити їх помітними.
Я хочу, щоб таких людей було видно в нашому суспільстві. Їхнє повноправне місце серед звичайних людей, у школах, на робочих місцях, у театрах і на подіумах.
Як виникла ідея останнього показу «Незалежні». Розкажіть більше про вашу колекцію?
Ідея народилася ще раніше: я подавав її до культурних фондів, але вона туди не пройшла, на жаль. Хотів зробити шоу раніше, але не вийшло.
Але добрі ідеї все-таки не вмирають. Коли мене запросили на Junior Fashion Week, я подумав, що саме час втілити цю ідею. За 30 років незалежності в Україні зросло ціле покоління нових незалежних людей. Всі вони – різні, але об’єднані однією рисою – вони можуть бути вільними, розвиватися та досягати своїх цілей у нашій країні. Моя колекція про різноманітність і водночас загальний культурний код, який може стати орієнтиром для молодих людей.
Колекцію я робив самотужки, але з підтримкою Наталії Коваленко, організаторки Junior Fashion Week.
А щодо колекції… Спочатку була ідея в тому, що у людей, народжених у незалежний час, інші погляди на життя, у них інші цінності, вони по-іншому дивляться на історію, на мови, країни, на продукти. Вони не розуміють, що таке порожні магазини, вони не розуміють, що таке “бірки”. У них зовсім інші цінності, і тому мені хотілося саме підкреслити і показати, що завдяки зусиллям творчих одиниць, як я і ще хтось, ми все-таки дали можливість цьому поколінню проявляти себе зовні. Люди стали спокійнішими і толерантнішими ставитися один до одного. Була спільна ідея показати людей, народжених у незалежній країні, що вони можуть себе і зовні і внутрішньо себе розкрити, незалежно від стереотипів.
Я намагався зробити таку еклектику: і кутюрні сукні, мережива, і принт. Ми створили спеціально принт “Незалежні”. Символом колекції стали янголятко. Тому такий дитячо-наївний малюнок — я його сам намалював. Це мої ангелочки, я колись одного використав 15 років тому. А зараз я використав цілу серію і ці ангелочки-смайлики стали символом колекції — зберігачі незалежних, нових людей.
Це ваша ідея запросити моделей з інвалідністю ? Чому це стало важливим для вас?
Я не намагався знайти моделей з інвалідністю: я намагався знайти особи. Особ, які за своє коротке або велике життя щось уже зробили. І тому я хотів якнайбільше значущих персонажів, наприклад семирічний хлопчик-шахіст Максим Кріштофор з Одеси. Він народився з критично низькою вагою, але вижив і став наймолодшим гросмейстером та шаховим генієм.
Тут ідея була більше показати широкий спектр людей з історіями.
Це важливо для мене, тому що я завжди намагався трохи говорити про це. Ще років 15 тому я мав показ, коли на подіум виходили ВІЛ-інфіковані люди. Тому я не бачу особливої різниці в людях, тому намагаюся зробити так, щоби суспільство більш толерантно ставилося до незалежних людей.
Хто брав участь у показах, і хто вам найбільше запам’ятався з моделей?
Я пам’ятаю всіх. Звичайно мені було важко працювати з незрячим хлопчиком Матвієм Яскевичем, бо важко зрозуміти його світ, адже він ніколи не бачив з народження. У нього інший світ, наприклад, коли ми познайомилися, він попросив потримати мене за ніс, за обличчя, щоб знайти контакт. Але він героїчно все це витримав, хоч і нервувався за лаштунками, зібрався і все зробив. Потрібно було подивитись на світ його способом та спробувати передати йому, що таке мода, шоу, що він ходить на сцені.
Кого я хочу ще відзначити, то це:
– чемпіонку Європи з художньої гімнастки Валерію Юзьв’яку. Їй 22 роки, і нещодавно вона завершила спортивну кар’єру через боротьбу з онкологічним захворюванням.
— 12-річну Аню Михайлову, дівчинку із синдромом Дауна, яка навчається у звичайній школі та займається жіночим футболом.
— Анастасію Опанасенку, 12-річну, абсолютну чемпіонку України з художньої гімнастики, чемпіонку міжнародних конкурсів, яка з 3-х років бореться з алопецією — патологічним випаданням волосся. Настя сказала на показі, що перестала соромитися відсутності волосся і може цим пишатися. Із проблеми вона зробила це своєю родзинкою!
Також я радий знайомству з 14-річною балериною Софією Науменко, ученицею Київського хореографічного коледжу, лауреаткою численних європейських та українських конкурсів: 1 місце на конкурси YGP Берліні, яке запрошено на стажування в Монако, Цюріх, Базель, Берлін.
21-річний Павло Хоньків, незважаючи на ДЦП, активно займається плаванням. А два останні роки активно відвідує творчу майстерню «ТАК» для дітей з інвалідністю.
Вероніка Дідусенко: Міс Україна 2018», модель, мама, активістка у сфері захисту прав жінок. Вероніка започаткувала міжнародну кампанію #RightToBeAMother і на світовому рівні бореться з дискримінації прав матерів. Також займається розвитком обдарованих дітей у галузі математики, які є малозабезпеченими сім’ями у рамках своєї кампанії Young Einsteins.
Читай також: Фільми про жінок, одержимих своєю роботою
Також, на подіум вийшла супер фіналістка шоу «Співають усі» Дар’я Ковтун (ODARA), яка досягла рекордної кількості переглядів відео виступів та народне кохання публіки. А композитор Євген Хмара хоч і не вийшов на подіум, але написав музику, яку ми використали на нашому шоу.
Олексію, чи має мода транслювати якісь соціальні меседжі та порушувати проблеми?
Класична відповідь: ніхто нікому нічого не винен. Але мода сама собою є проявом соціального меседжу. Мода – це насамперед ідея та концепція. Тому якщо розбиратися глобально в історії моди та костюма, то вони завжди були проявом якихось історичних, соціальних явищ, ідей. Це завжди про те, як людина живе з навколишнім світом.
Якщо говорити про сучасну моду: то хлопчики у дорогих костюмах завжди працюють на дядьків у футболочках та шортиках. І одяг перестав бути значимим, мода 20-21 року вона перестала показувати статус людини. І на вигляд ви не визначите його фізичний, моральний і фінансовий стан.
Мода відображає цінності та критерії світу, в якому живуть люди у певний період історії.
Як вважаєте, яких головних шаблонів і стереотипів Україні ще доведеться позбутися?
Від провінційності. І друге – від зайвої критики.
У нас постійно занижена самооцінка, ми вважаємо, що ми потвори, що ми нічого не вміємо робити. Ми дуже любимо знецінювати та критикувати! Більше, ніж підтримувати чи захоплюватися.
Ми надто часто критикуємо, у нас усі погані: дизайнери, кіно, мистецтво — усі. А там – за кордоном – все красиво та чудово. У нас немає поваги до колег, творців, творчості. У нас немає елементарної поваги. Я вважаю, що будь-яка людина в Україні, яка займається якоюсь творчою професією, а не краде і грабує, вона вже варта поваги. А у нас хто б що не зробив – він зробив погано.
Тому я й зняв фільм “Хороший художник – мертвий художник”, там якраз про це і говорилося про цей наш ментальний аспект: що ми не цінуємо людей за життя, не підтримуємо їх. Лише тоді, коли за кордоном про когось починають говорити, українці визнають своїх.
Які принципи можуть стати орієнтиром молодого покоління?
Люди ненавчальні, людство весь час ходить по колу і повторює ті самі помилки. Тому тільки учнів може почати щось нове.
У нас неписьменна молодь: вона не знає ні історії моди, ні історії театру, ні історії культури. У нас все дивляться або бойовики, або жахливості, новини про криміналітет та розбирання. А про культуру та творчість у нас не йдеться. У нас не модно займатися мистецтвом у країні. Тому історію вивчати теж не модно. Єдине, чому я вважаю, можна вірити, що це історії матеріальної культури. Ось це єдина правдива історія, а все інше це вигадки.
Якщо говорити про соціальні принципи, то не треба ні на що орієнтуватися, треба створювати щось нове, нові цінності, критерії, нове розуміння себе та суспільства, навколишнього світу, — про це я більше говорю. Взяти найважливіші уроки з історії і будувати нове.
Яким ви бачите майбутнє вашого бренду? Чи мають намір продовжувати тему інклюзивності?
Все залежить від обставин, я не загадую наперед такі проекти. Якщо буде можливість, із задоволенням продовжу.
А майбутнє бренду: працювати, працювати та працювати. У мене зараз великі проекти, зокрема й за кордоном.
Поділись:
Також читайте
