Закрити
UA
Мода

Кардіган Jacquemus – найсуперечливіший, але бажаний тренд осені 2021 

Поділись:

Пояснюємо, чим страшна і небезпечна сучасна любов до подібних тенденцій.
posts-to-db-Фото 1

Давайте говорити відверто: як би дизайнери, модні бренди, глянсова преса та інші джерела не намагалися підняти актуальність кардигану, ретро-конотацій (серді яких миготить і згадка про “бабусиний” гардероб”), йому ніколи не вдавалося уникнути. Кардіган – дійсно зручний, комфортний і дуже затишний предмет гардеробу, але досить обмежений у своїй універсальності через стереотипність мислення сучасних людей. 

У наших головах укорінилися думки про те, що подібні кофти — елемент стилю або перших леді середини минулого століття, або частина уніформи студентів коледжів, або гнітюче ностальгуючий спогад про часи, коли все, як може помилково здаватися, було простіше. 

Втім, те, які визначення спадають на думку побачивши нового тренду в середовищі ретро-гардероба, також зовсім не відповідає запитам сучасного суспільства. Або хоча б тієї примарної його формальності, яка включає негативне ставлення до всякого роду дискримінацій, і сексизму в тому числі. 

Справа в тому, що французький бренд Jacquemus, сподіваючись вразити свою бурхливу публіку ще більше після грандіозного дебюту його мікроскопічних сумочок для Барбі кілька років тому, задумав зробити переворот у світі моди. Так, власник і дизайнер модного будинку Сімон Порт Жакмю перетворив вінтажний кардиган практично до невпізнанності. Залишивши м’яку тканину, відчуття комфорту і звичний крій, модельєр адаптував його під потреби сучасних інфлюєнсеров, позбавивши виріб елегантності та скромності. 

posts-to-db-Фото 2

Тепер кардиган буквально пашить максимальною сексуальністю в парі з розкутістю, неприборканістю і навіть вульгарністю. Здавалося б, трохи занизити лінію декольте і замінити ґудзики на застібку у вигляді логотипу марки — що зменшиться? Але суть перетворення знаходиться буквально на поверхні.  

Читай також: Орландо Блум розповів, як уникнув смерті у 1998 році 

І якщо більшість критиків бурхливо обговорюють колекцію, звинувачуючи Жакмю в низькій якості виробів, нас більше бентежить тенденція на превалюючий ексгібіціонізм.  

Jacquemus давно націлився на інстаграмну аудиторію (не варто вкотре нагадувати, якого саме типу жінки є її головними зірками?), але якщо в минулому ефектність виробів полягала в мінімізації розмірів, то цього разу “економність” зайшла надто далеко.  

Понад сто років тому Поль Пуаре “звільнив” жінок від корсетів, дозволивши їм носити штани, сорочки, піджаки, і не підкреслювати свою фемінність надмірно жіночними силуетами. То чому зараз, у 21 столітті, “великі уми” — люди, на яких рівняються сучасні дівчатка пубертатного віку і навіть ті, що наближаються до позначки “бальзаківського” типажу, власноруч і абсолютно усвідомлено намагаються відібрати у жінок ледве відвойовану свободу (або хоча б її видимість).  

posts-to-db-Фото 3

Корсети, сукні в стилі “негліже”, “голі” образи, бандажі і тепер міні-кардигани, що практично оголюють груди, – найактуальніші та найпопулярніші тренди минулих років. Яким би спокусливим не здавався кардиган Жакмю, він позбавлений універсальності та свободи дій. Темпераментні дівчата з легкістю виявлять, що звично жестикулювати в подібному образі їм вже не вдасться, а ті, хто любить природність, відразу зрозуміють, що рухатися звично їм точно буде не по плечу.  

Звичайно, ви можете вважати наші сумніви досить перебільшеними, але не варто лицемірити, доводячи, що в наших міркуваннях немає жодної краплі правди. Обмеження, стереотипи, зайва сексуалізація — те, з чим боролися поколіннями феміністок, і тепер ми, сучасні жінки, абсолютно спокійно віддаємо свої насилу завойовані лаври для чоловічого его.  

Звичайно, хлопцям милуватися дамськими формами, що люб’язно демонструються завдяки такому одязі, як кардиган Jacquemus, приємно, але що подібна мода говорить про самих представниць протилежної статі? Чи можемо ми дозволити собі прийняти той факт, що чоловіки знову дивитимуться на нас як на шматок м’яса, сприйматимуть лише як гарну картинку, чи все ж таки варто продовжувати боротьбу, усвідомлено відмовляючись від узаконених та справедливих привілеїв?