Вишиванка – традиційний одяг українців, в якому міститься сакральний сенс.
Біла сорочка з пишними рукава та унікальною вишивкою була не просто повсякденним одягом, а дечим особливим, в якому зашифроване послання до поколінь.
Українці – надзвичайні люди, які транслювали красу навіть у повсякденності. Чого варта тільки вишиванка – національний одяг, який актуальний і по сьогодні. Світові знаменитості, не Мей Маск єдиною, знайшли в українському традиційному одязі натхнення для сучасних урбаністичних образів.
Заглиблюючись у вивчення культури нашої країни, стають відомими багато цікавих фактів, наприклад, те,що у кожному регіоні України були свої коди та шифри, які люди вишивали на сорочці з натуральної тканини. Редакція Marie Claire дослідила, які особливості візерунків у кожному регіоні та знайшла приклади сучасних вишиванок, які підійдуть по культурному коду жительки кожної області.
Жителі подільського регіону були майстрами на всі руки, адже при створенні своєї вишиванки вони використовували абсолютно різні техніки. Головні елементи, які зустрічаються на подільських вишиванках – це геометричні фігури, особливо ромб, квадрат та трикутник. Також прослідковуються “баранячі роги” – маленьки завитки, приєднані до ромбів, що створюють силует баранячої голови. З рослинного орнаменту тут переважають чорнобривці, яблучка, соняшники, рута та хміль. Всі силуети складні та пов’язані між собою. Головною кольоровою гамою був чорний, червоний, вишневий, а також колір стиглого жита.
На Волині дівчата та жінки надавали перевагу простим орнаментам, вишитим технікою “хрестиком” чи давньою – занизуванням. У цих вишиванках прослідковуються чіткі та вузькі лінії на манжетах. Рослинні елементи траплялися рідше й їх вишивали переважно на півдні Волинської області.
Слобожанщина славилась тим, що у вишивці були присутні рослинні орнаменти, але виконані за допомогою геометричних фігур. Так, в Дніпропетровській області з ромбів, квадратів та трикутників могли створити справжній квітковий луг на вишиванці. В основному, користувалися технікою “хрестиком” та надавали перевагу чорному та червоному кольорам.
На Донеччині частіше за все зображали квіти, в тому числі ружу та троянди. В цьому регіоні переважала любов до насичених кольорів, тому червоний був домінантним на кожній вишиванці. Також можна помітити силуети птахів, які несли чарівний та казковий сенс. Місцеві майстрині вишивали рослинні орнаменти на рукавах, рідше на подолі та комірах.
Запоріжжя нам з історії відоме славетними вихідцями – козаками. Для них вишиванка служила певним сигнальним одягом, в якому був зашифрованний конкретний зміст. Дівчата також носили цей вид вбрання і головними візерунками були квіти, калина та кола, які зображувалися у вигляді сонця. Так само, як і в попередніх вишиванках, головними кольорами були червоний та чорний.
В закарпатській вишиванці не можна виокремити основні кольори, оскільки люди не обмежували себе в цьому. В кожному селі були свої улюблені відтінки і від цього вишиванки цього краю ставали густими та насиченими. Єдине правило, якого дотримувались тогочасні майстрині – побудова геометричного орнаменту. Рясні візерунки, особливо на рукавах, були характерними для цього регіону. Вони також використовували такий орнамент, як зигзаг або “кривулі”.
Цей регіон, як і Закарпатський, відомий своїм рясних оздобленням. Кольори тут також різноманітні, як і візерунки. Особливу увагу приділяли рукавам, їх оздоблювали діагональними лініями з геометричних фігур. Такий елемент вишиванки називався “рукавами-червонянками”. Часто зустрічаються червоний, жовтий та зелений кольори.
Київські вишиванки були характерні своїми дрібними деталями. Частіше зображували квіти, зірки та виноградні грона. Також можна було зустріти хміль. Основними кольорами був червоний з вкрапленнями жовтого та зеленого. Оздоблювались вишиванки на Київщині гладдю або “хрестиком”.
У вишиванках цього регіону спостерігається особливий код – вшанування землі та землеробства загалом. Майстрині зображали образ Великої богині, птахів та дерева. Пізніше почали з’являтися квіти та листя на вишиванках. В Кропивницькі області людили приділяти увагу деталям і зображати навіть тіні на виноградних гронах.
При створенні вишиванок на Житомирщині, місцеві майстрині вкладали особливий сакральний сенс. Вони поєднували геометричні: коло, ромб, хрест та трикутник з рослинним орнаментом: барвінком, берізкою, хмелем, виноградом, ружкою, яблучками та листочками. Основний колір ниток – червоний та синій.
На Львівщині місцеві майстрині робили вишиванки легкими та об’ємними за рахунок часткового розміщення орнаменту. Вони залишали біле полотно сорочки незаповненим вишивкою – це й давало ефект легкості та прозорості. Дрібні орнаменти складалися з сосонок, кривульок та клинців. А головними відтінками були чорний, синій, жовтий та зелений.
В основному, вишиванки на Луганщині були “заповнені” рослинними, переважно квітковими, візерунками. Вони вишивалися грубою ниткою, тому, в результаті, вбрання отримувало рельєфний вигляд. Чорний та червоний колір – ведучі у вишиванках Луганщини.
Читайте також: Як війна в Україні відобразилась на модних трендах
Родючість чорноземів Миколаївщини зображалось і на вишиванках. Так, головними елементами на них були сосонки, дубове листя і шишки хмелю, різноманітні квіти та квітучі гілки. Також зустрічалися силуети птахів та тварин. Миколаївські майстрині використовували ці візерунки в якості розмежувального компоненту вишивки.
Геометрично-рослинний орнамент, виконаний методом “хрестик” – була популярною на землях Одещщини. У візерунках відчувався вплив сусідніх країн, в тому числі Молдови. Одеські майстрині вишивали орнаменти в декілька рядів і використовували різні кольори при відтворенні малюнка.
Вважається, що полтавчанки володіли найважчою технікою вишивання – лічильною гладдю. Їхні вишиванки відрізняються від інших, адже вони надавали перевагу спокійним пастельним відтінком, частіше вишивали білим по білому. На Полтавщині використовували дрібні геометричні орнаменти, які не “перенавантажували” вбрання.
Тут майстрині не вигадували чогось особливого, а довірились простим геометричним елементам, які, в результаті, давали гарний і, кажучи сучасною мовою, стильний вигляд. Домінантним був червоний колір, але додавався також синій, щоб створити більш об’ємні форми.
Цей регіон прославився своїм унікальним способом вишивки рукавів – з верху до низу. Він повністю вишивався геометричними фігурами, які створювали акуратний малюнок (зазвичай, вертикальний чи по діагоналі вишитий). В тернопільських вишиванках чорний – головний колір. Він як втілення того трагізму, який пережив український народ за всю історію. Також часто додавали грони калини – як символ України.
Сумська вишиванка ввібрала в себе механіку полтавських майстринь, а також зустрічається вишивка грубою ниткою. Вишивали геометричні та рослинно-геометризовані взори. Серед зооморфних мотивів переважали птахи: орли, лебеді, качки, голуби.
Вишиванки цього регіону виконувалися в класичному червоно-чорному кольорі, але основними візерунками були зигзагоподібні гілки, які і символізували “Дерево життя”.
Як і в Миколаївській області, в Херсонській віддавали данину землі у вишиванках. Головною героїнею була Матір-Земля і зображували її у вигляді квітів та тваринних силуетів. Тут можна побачити зозулію півня, коня та оленя.
Хмельниччина також любила прості візерунки, які складаються з легких геометричних фігур. Майстрині вишивали косі, ламані та зубчасті лінії, переважно чорного кольору. Рідше додавали вкраплення червоного чи синього кольорів.
В цьому регіоні вишивали дрібними стібками, неначе бісером, що виглядало ефектно, але вимагало від майстрині кропіткої праці. В основному вишивали геометричні фігури світлими нитками з вкрапленням жовтого, червоного чи синього. Візерунки прості, але мілкі, що створювали незвичайне мереживо.
Черкаська вишивка заворожує з першого ж погляду, адже її незвичайна техніка шиття змушує розглядати кожен елемент. Робили її з маленьких стібків, формуючи геометричні силуети, а ті, в свою чергу, утворювали справжнє мереживо з квітів. Ведуча нитка була білого кольору з додаванням чорного чи червоного.
В цьому краї надавали перевагу яскравим кольорам, тому в місцевих вишиванках, навряд чи, зустрінеш чорний чи бордовий. У буковинських вишиванках часто присутні зооморфні силуети, особливо птахи, але частіше вишивали букети руж та прості рослинні візерунки.