Дослідження починається з теми, потім вимальовується проблема, а далі ти шукаєш усе, що дотичне до неї. У процесі можна натрапити на щось, що взагалі змінить твій курс, і мені це подобається. Коли ти не знаєш історію, то «плаваєш» у всьому: знаходиш цікаві речі та не можеш провести жодних паралелей.
Дослідження – наче бензин для творчості на сучасних швидкостях. Коли я приїхала навчатися до лондонського коледжу CentralSaintMartins, то не одразу зрозуміла, навіщо всі постійно переглядають референси. Проте ти не можеш видавати стільки ідей, скільки потребує індустрія. Ми живемо в епоху постмодернізму, хоча серед дизайнерів поширене правило – неетично користуватися референсами, що свіжіші за 10 років.
Звісно, новітню історію теж варто досліджувати, але з розумінням контексту. Коли посеред лондонського курсу я взяла академвідпустку та вирушила до Києва, в мене вже була концепція випускної колекції. Проте В Україні почалася революція, і я опинилася в її центрі: брала участь у протестах, вела фотощоденник і не могла думати про щось інше. В результаті вийшла документальна і водночас терапевтична робота, своєрідна рефлексія на тогочасні події. Я не дуже люблю цю колекцію, хоча зараз бачу в ній безліч цікавих рішень. Просто в ній законсервовані важкі думки й почуття, а я ціную у творчості легкість.
[light_gallery id=618992]