Поки що ми на периферії світового театрального процесу, але зараз усе ніби починає змінюватися. Державний театр здебільшого залишається в естетиці, ідеології та технології Радянського Союзу та продовжує щасливо існувати – як феодальна держава. Хоча бувають винятки. У незалежних же театрів практично немає ресурсу, тобто простору, грошей, тому їм дуже складно показувати якісний конкурентний продукт як у світі, так і в Україні. Але я сподіваюся, що ми впишемося у європейський театральний контекст. Просто поки що саме поняття «український театр» не існує у свідомості європейських театралів. Але коли ГогольFest увійде до топ-5 найкращих фестивалів Європи, ще якісь події відбудуться, у нас поступово з’явиться, з одного боку, ідентичність, а з іншого – можливість вписатись у культурний театральний контекст світу та Європи.
Наша унікальність у тому, що ми займаємося як музичними проектами (ДахаБраха, DakhDaughters, ЦеШо, NOVA OPERA), так і серйозною сучасною драматургією. Напевно, ми перші в Україні почали це робити – і вже 25 років. Ще одна особливість: наш театр –
поколінн. Проходить хвиля, і нове покоління акторів виходить на сцену.
Я люблю всі спектаклі. Останній, який ми випустили – «Смута», ми його зіграли лише двічі (на момент інтерв’ю – МС), тому він для мене зараз як новонароджена дитина.
Ми любимо театр. Якщо глядачі оберуть наш театр, нашу виставу, наших акторів, то, я думаю, їм самим простіше пояснити собі, що є наша трупа. Наш театр не розважальний, а для співтворчості – ми говоримо із глядачем, між нами завжди звучить діалог. Тому якщо люди спочатку не знали, навіщо прийшли, то під час вистав відповіді приходять самі собою.
Незалежність – це і плюс, і мінус, бо ти сам за все відповідаєш. Іноді, звісно, важко вирішувати питання самостійно. Наприклад, заробіток акторів непросто організувати. Але зараз хлопці відкрили три дитячі театральні школи, і ми розробляємо систему майстер-класів для дорослих.
Театр для мене певною мірою більший за життя. Потрапив у цю сферу я зовсім випадково, але й дякувати богу. Я це люблю і, мені здається, у мене виходить.
Фото: прес-служба театру