У цей буремний час, повераємося до нашого циклу матеріалів, від сучасних дослідників рідної культури Ukrainian Aesthetics.
Роки йдуть, а головним мірилом загальної культури людини, як за часів Маркса, так і зараз, залишається ставлення чоловіка до жінки. Незважаючи на те, що Маркс був прихильником емансипації взагалі (включаючи жіночу) і досить принципово підтримував свободу розірвання шлюбу, все ж велику роль відіграє саме контекст епохи. Якщо ж говорити про сексуальну революцію 1917 року, то шлюбні відносини часто відрізнялися нерівноправністю: жінка не була вільна у виборі партнера, а чоловік натомість мав широкі можливості.
Реалізацію мрії про звільнення жінки втілювала Олександра Коллонтай. Головну мету вона вбачала у тому, щоб почуття кохання між статями було виховане правильно — у дусі пролетарської ідеології. Та любов зачасту все ж мала рамки й підкорювалася вищому почуттю — любові-обов’язку до колективу.
Із самого дитинства Коллонтай виховували як «гарну партію» для майбутнього чоловіка, звичайного робітника, якому жінка потрібна не для кохання, а для ведення господарства. Таким став Володимир, перший чоловік Олександри. Сама ж Коллонтай не хотіла бути пташкою у клітці і дедалі більше дивилась у бік революційного робочого класу Росії.
Працюючи на заводі, у 1896-му, все ще заміжня, вона споглядала важку працю робітниць у зовсім поганих умовах, а до того ж ще й за нижчу плату, аніж у представників сильної статі. Саме в цей момент вона зрозуміла, що лише соціалістична революція допоможе вирішити проблему нерівногого становища жінок за допомогою економічних відносин. Тому ні секунди не вагаючись, зважилась на поїздку до Цюріха і почала вивчати економіку. Згодом у Росії публікувала власні статті та книги, а також давала лекції не лише в межах країни, а й за кордоном. Куди на тривалий час втекла від арешту. А після повернення у 1919-му заснувала Жінвідділ — державне відділення для виховання й освіти жінок.
Головна ідея, котру Олександра несла в маси — це те, що жінка має право сама вирішувати, коли народжувати, звільнитися від кайданів домашнього заточення і отримувати підтримку зі сторони держави в забезпеченні виховання дітей, розвитку, а також праці та частково політичній сфері. Своїми діями Коллонтай прагнула створити «новий побут», у якому жінка та чоловік насамперед товариші, а також виховати справжню «жінку-людину».
«Уся сучасна освіта жінки спрямована на те, щоб замкнути її життя на любовних емоціях, — писала Коллонтай у статті 1911 року. — Настав час навчити жінок не сприймати кохання як основу життя, а лише як крок, що допоможе їм розкрити своє справжнє “Я”».
Завдяки гарним ораторським здібностям, згодом Коллонтай реалізувала себе як дипломатка і політкиня. А безпосередня участь Олександри на зібраннях, допомогла прийняти «Декрет ВЦВК та РНК про розірвання шлюбу», за яким усі громадяни Російської республіки мали право на розлучення, і «Декрет ВЦВК та РНК про громадянський шлюб, про дітей та про ведення книг актів стану».
Окрім того, Коллонтай однією з перших відмовилася від традиції укладання церковного шлюбу, надавши перевагу цивільному. Також вона не захотіла брати прізвище свого нового чоловіка після одруження і залишила своє.
Перші зміни стали помітні саме в 1920-х роках. У своїй передмові до роману «Червоне кохання», Коллонтай зазначила, що «суспільство почало поважати жінок не тільки і не стільки за їхні “високі моральні якості”, а за їхню ефективність та винахідливість у обов’язках перед її класом, країною та людством загалом».
Життя більшості жінок все є покращилося. Замість мрії вийти заміж у 22, дівчата надавали перевагу розвитку соціалістичного суспільства. Проте одразу світ не змінити. Тому в державі залишилися велика кількість безробіття і сексуальне насильство.
Внесок Олександри Колонтай відіграв надзвичайно велику роль у покращенні становища жінки в Радянському Союзі, а також в УРСР. Адже, насамеперед зміни на собі відчули наші бабці та прабабці, а хвилю, змішану з новими витоками фемінізму, вдруге відчуваємо ми.
Фото пресслужба Ukrainian Aesthetics