Про геронтологічний ейджизм, самооцінку та моделінг
Як виявилось, моделінг відчутно впливає на самовідчуття людей старшого віку
В установках людей похилого віку часто закладені такі явища як регресія, пасивність та спроби збереження молодості. Простіше кажучи, багато з нас помічали зміни своїх улюблених бабусь та дідусів при виході на пенсію: в них з’являються незадоволеність сьогоденням («а раніше було краще!»), втрата інтересу до життя та його соціальної складової («не хочу виходити на вулицю, я нікому не потрібна»)
Багато психологів вважають, що на самопочуття людей старшого віку впливають не тільки їхні внутрішні переживання. Насправді, зовнішній фактор грає величезну роль. Для прикладу візьмемо ейджизм. Вплив дискримінації на психічний та фізичний стан людини підтверджувало багато психологів. Відомий психолог Ігор Кон вважає, що свій сенс існування, відчуття себе, реакція на ставлення соціуму визначається в пріоритетності дій, які вони здійснюють і ділить людей в старості на кілька категорій, в залежності від процесу її протікання: активна, неактивна, увага спрямовується на себе чи сім’ю і так далі.
Інші науковці, психологи Джон Роу та Роберт Кан запропонували свій погляд на цю проблематику. Вони вважають що вся відповідальність за емоційний стан та здоров’я лежить на самих людях: чим активнішою буде старість, тим більша вірогідність збереження фізичних та розумових можливостей. Тим не менш, на думку авторів, суспільство повинно всіма силами сприяти досягнення цих цілей. Відповідно, якщо саме оточення дискримінує особу та ігнорує її прагнення, то це може привести до плачевних наслідків.
Своєю думкою з приводу впливу дискримінації поділилась колишня в. о Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, в дописах на Facebook. Посилаючись на статтю Національного центру біотехнологічної інформації Супрун зазначила той факт, що ті, хто негативно сприймає свою старість живуть на 7,5 років менше за тих, хто не ставиться до своєї старості серйозно або сприймає її позитивно. Колишня міністерка також вказала, що ейджизм сприяє розвитку серцево-судинних захворювань, артриту та депресії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ейджизм: що це і чому його варто боятись вже сьогодні
Але знову ж, ейджизм тому і вважається хворобою 21 століття, що його не можна однозначно трактувати. Так, геронтологічному ейджизму піддаються майже всі люди 60+, але особливо ті, хто сумніваються в собі, невпевнені в своїх силах, фізично неспроможні до діяльності, не беруть активну участь в громадському житті. Доказом цього є зарубіжні дослідження, де показано, що в активних людей після 60 самооцінка може бути набагато вищою, ніж в більш молодших людей. Тобто по суті, дискримінація не впливає на тих, хто більш-менш стабільний в самооцінці та самоставленні, знається на своїх мінусах, але й не забуває плюси. Доказом цього є багато зарубіжних досліджень, де показано, що в активних людей після 60 самооцінка може бути набагато вищою, ніж в більш молодших людей.
Виникає питання, яким чином старші люди можуть підвищувати свою самооцінку та як ми, як молодше покоління, можемо цьому посприяти?
По-перше, ми в силах змінити їхній образ у ЗМІ, кіно та інших джерелах інформації. Тільки уявімо подив старшої людини, яка бачить прояв старості на екрані (газеті, журналі) у позитивному ключі, без комічності та безпомічності. Могло б її рівень впевненості в собі та своєму віці, дати позитивні їй налаштування, на кшталт «не все втрачено», «все тільки починається», «краса може бути й іншою»? Скоріше, так. Якщо більшість творчих сфер нарешті стане на бік старості та почне трактувати її як красу, досвід та елегантність, то ми загалом перестанемо боятись ставати старшими, перестанемо сумніватись в своїй привабливості.
Підтвердженням цього є теорія соціального звільнення, основна ідея якої полягає в тому, що на погіршення психологічного стану осіб літнього віку впливають не тільки їхні фізіологічні зміни, але й соціальне середовище та оточення. Відтак, чим менше деструктивного впливу з боку соціуму, тим менше деструктивних психічних утворень в літніх людей.
По-друге, ми в силах змінити наші стереотипні патерни з приводу поведінки старших. Ми часто думаємо, що в старості всі хочуть бути «сірими мишками» в безформному одязі. Нічого поганого в такому стилі життя немає, але чи готові ми до альтернативи? Як ми реагуємо на яскравих бабусь та дідусів на вулиці? Одні з захопленням, інші з величезним подивом, треті – з відвертою відразою. Але ці старші люди не залишають байдужого нікого. Виходить, що яскравий та активний спосіб життя пенсіонерів – це для нас скоріше екзотика, ніж буденність.
На щастя, знаходиться ті, кого яскрава поведінка літніх надихає транслювати старість в максимально позитивному сенсі: українських дизайнерів, які роблять покази з віковими моделями; різні організації та благодійні фонди, які створюють заходи для їхньої соціалізації; рекламні кампанії брендів, які відображають красу третього віку і так далі. Завдяки всім цим процесам, активні старші люди мають можливість проявляти себе та досягати нових вершин. І таким чином підвищувати свою впевненість та самооцінку.
Цю думку підтверджує наступне дослідження. Відтак, у ньому взяло участь дві групи жінок старшого віку. Група 1 – моделі, група 2 – жінки, які не займаються моделінгом. Мета дослідження – порівняти показники двох груп. Методика вимірювала: за/проти власного Я, самоповагу, самосимпатію,очікуване ставлення від інших, самоінтерес, самовпевненість, само сприйняття, самокерівництво,самообвинувачення, саморозуміння.
Моделі показали вищий результат у всіх позитивних показниках.
Наприклад, по першій шкалі (інтегральне відчуття за чи проти свого «Я») група моделей має високий показник. Це говорить про те, що для них характерне позитивне ставлення до самих себе. Шкала «аутосимпатія» вказує на середній ступінь вираження аутосимпатії, що говорить про довіру до себе, позитивну самооцінку, а також розуміння себе як особистості. Шкала «очікуване ставлення інших» у групи моделей показує, що дорослі моделі не очікують похвали з боку інших, а керуються власною думкою про самих себе та не потребують «підтвердження» власних дій. Шкала «ставлення інших» показує, що моделі менше хвилюються за думку інших. Шкала «самоприйняття» також показує високий результат, а отже моделі повністю приймають себе як особистість. Шкала «самокерівницво/самопослідовність» знаходиться на середньому рівні, що дає змогу припустити, що моделі мають силу волі та готові боротись для досягнення результату. За Шкалою «самообвинувачення» показник означає низький рівень обвинувачення. Шкала «самоінтерес» показує високий рівень інтересу до себе та бажання пізнавати себе як особистість.
На жаль, в жінок, які не займаються моделінгом, навпаки: позитивні показники є нижчими, а негативні – вищими.
Відтак, мода, звернувши свій вектор уваги на старших, допомагає їм відкрити нові таланти в собі та долучитись до захоплюючого творчого світу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: МОДА ТРЕТЬОГО ВІКУ
Уявімо, а що було б, якби ми більшість сфер зробили лояльними до віку? Ми б дали можливість ще більшій кількості людей знайти своє заняття та знову відчути себе потрібними.
Автор: Олена Юрковська