Топ-3 м’яких навичок для жорсткої реальності від Наді Перевізник

Надя Перевізник — консультантка з комунікацій, керівна партнерка консалтингу Hope&Partners. 

По-перше, м’які навички — це всього-на-всього практична психологія. Це не якась теорія, за яку отримали Нобелівську премію. М’якими навичками називають групу психологічних навичок, які не належать до конкретної спеціалізації, але конкретно впливають на професійний і життєвий ріст. До них відносять комунікативні навички (наша улюблена презентація), креативні, проактивність, конфліктологію, переговори, вміння казати «ні» та критичне мислення. Є ще багато-багато навичок. 

Тема стала модною останнім часом завдяки таким ресурсам, як LinkedIn, який регулярно робить топ кожного року. Як от є різні рейтинги, так от саме так LinkedIn робить топ софт і продакт скілів. Розпіарили тему, і підтримують їх інші різні бізнес видання, які говорять не тільки про щось технологічне, а й про гуманітарне.

Тема прийшла нарешті в Україну. І зараз вона вперше вийшла за межі IT-сектору. До речі, це великий стереотип, що софт скіли — це комунікація, і, наприклад, технарі нею не володіють. Чи геніальні люди своєї справи, наприклад хірурги круті, вони жахливі в комунікації, як Доктор Хаус. Це стереотип номер один. Роль комунікації переоцінена. Комунікація — це один із пазлів софт скілів, і починається все далеко не з неї, це вершинка айсберга.

Я і мої колеги робили велике дослідження, опитували понад 1000 людей, де була панель по м’яких навичках. І також працюючи з цією темою, розробляючи методологію, ми вибрали ті м’які навички, які на нашу думку зараз найбільше потрібні людям. І вони є в основі нашого курсу. А для цього матеріалу, і для розумних дівчат, ми поговоримо про критичне мислення, вміння казати «ні» і про екологічну комунікацію. Це ті топ-3, які ми розглянемо. І, сюрприз, починаємо ми не з комунікації, комунікація завжди в кінці, а з критичного мислення. 

Критичне мислення

Здавалося б, що в ньому м’якого. А з нього все починається, щоб піддати будь-яку інформацію сумніву й аналізу. В чому біда нашого часу? Те, що ми живемо в інформаційному суспільстві, і сучасна людина споживає за день більше інформації, ніж попередні покоління мало не за все життя. Це вже наукові факти. Тобто, люди інформаційного суспільства весь час споживають інформацію, а часу на її осмислення, аналіз, синтез і висновки фактично не мають. 

У нас з вами інформаційне ожиріння або інформаційний токсикоз. А споживати інформацію, читати канальчики, мемчики, новини, навіть по своїй сфері, і аналізувати — це зовсім різні речі. Наприклад, ви слухаєте новини, МВФ дав кредит, ви такі: “Клас, я в курсі, що МВФ дав кредит.” І що це означає, що МВФ дав кредит Україні? Як це позначиться на вашій зарплаті, на податках, якщо ви їх платите? Що це дасть? Буквально на крок далі, якщо аналізувати, а потім синтезувати і зробити висновки — ми вже далі не рухаємося. 

Споживання інформації і мислення — це не той самий психологічний процес. Це як їсти і перетравлювати: коли ти кладеш собі в рот печиво — це одна історія, а коли вона в шлунку — то інша. Так от, мислення — це перетравлювання в мозку. Це цікавий процес, яким займається зараз вся наукова доказова психологія. Раніше цікавило, що таке свідомість, а тепер цікавить, що таке мислення. 

І дуже бажано розвивати критичне мислення. Це навички мислити, як навички качати біцепс, трицепс і попку. І вони складаються з великого комплексу: аналізувати інформацію, синтезувати, робити висновки, порівнювати і працювати з джерелами. Бородата класика, яку вчили ще в університеті. Сумніватися по-здоровому у всьому. Навіть у тому, що ви зараз читаєте. Тут важливий момент — сумніватися не означає заперечувати. І сумніваючись навіть у своїх переконаннях, ми включаємо критичне мислення.

Вправа така: спробуйте посумніватись у своїх переконаннях. Політичних, релігійних, гендерних. Це дуже цікавий момент, лізуть дуже цікаві інсайти. На цьому дуже цікаво вчитися, це такий тренажер. Ви запускаєте шестерьонкі і починаєте розуміти, як працює мислення. Це надзвичайно важлива і цікава стартова навичка, з якої ми обов’язково починаємо свій курс.

Вміння казати «ні» 

Наступний важливий софт скіл в нашому рейтингу — це вміння казати «ні». Чого немає ні в слов’янській культурі, ні в жіноцтва нашого, ми вміємо погано казати «ні». І гендерний фактор, і культурний код. У психології є термін «асертивність», це вміння відстоювати свої кордони, поважаючи інші. Не агресивно, не пасивно-агресивно, не прогинатися, не бути жертвою і не рявкати на те, що вас дратує. 

Вміння чемно і дипломатично, як у класичних британських фільмах, сказати людині «ні». Для мене ця навичка стала архіважливою. І, зізнаюсь, я сама, готуючи цей курс, разом зі студентами кожного разу вчусь і підтримую свою навичку казати «ні». 

Не вміючи казати «ні», ви набираєте на себе багато зобов’язань, багато зайвої роботи. Ви набираєте на себе чужих справ, бо не вмієте сказати «ні». Тому важливо вміти казати «ні», коли вами маніпулюють близькі, рідні, свідомо чи підсвідомо, коли у вас хочуть позичити гроші, змусити вас робити якісь незрозумілі задачі, напроситися до вас жити і так далі. 

Треба вміти берегти і відстоювати свої кордони, починаючи з побуту і, закінчуючи життєвими важливими виборами. Вміти жити своїм життям і вміти казати «ні» всім, хто хоче нав’язати власну думку, а вам від цього дискомфортно. Це навичка, про яку легко сказати, але важко зробити. Але можливо.

Вправа для цієї навички: згадайте, коли вас востаннє прогнули, і згадайте, які від того були наслідки, як ви почувались. І не дайте такому відбутись у майбутньому.

Екологічна комунікація

Наступна навичка — це крута тема, яка тільки починає розвиватися в Україні — екологічні комунікації. Зараз екологічне все: сортування сміття, екологічне мислення та екологічні комунікації. А саме мова про ненасильницьке спілкування. Це ціла методологія, розроблена Маршалом Розенбергом, яка використовується широко в світі. 

Це м’яка комунікація, ненасильницька, навіть сам термін про те говорить. На відміну від жорсткості реальності і, наприклад, бізнесу. Світ бізнесу, він жорсткий, як і реальність. Це факт. Але зараз заходить нова тенденція, мені здається, що вона допоможе самому бізнесу не досягти критичного рівня жорсткості, коли система розвалиться. 

Що мається на увазі під ненасильницьким спілкуванням? Не продавлювати, не огризатись, а спілкуватися по методології, розрізняти свої інтерпретації з тим, що людина має на увазі. Це найскладніша, як на мене, тема у психології.

Давайте зізнаємося, з людьми важко, особливо у дорослому віці. Треба притиратися, синхронізуватись. Якщо я зараз скажу «стілець», і попрошу вас закрити очі і уявити стілець, от що ви зробите? І ви уявили, хтось пуфік, хтось диван, віденський стілець і так далі. А я уявляю класичний кейс — білий з дерев’яними ніжками. Уявіть собі, коли я кажу слово «любов», що кожен із нас під любов’ю бачить? Хтось кохання, хтось пристрасть, хтось турботу, хтось рух уперед, хтось секс і так далі. Це і є складність — ми інтерпретуємо всі абстрактні поняття під себе. Ми спілкуємося з образами людей у своїй голові, а не з людьми. Дуже часто любимо ілюзії, самообман і так далі. 

В формулі Розенберга є чудова штука: потрібно старатися розділяти факти, наше критичне мислення і їхню інтерпретацію. Формула така: факти, інтерпретація, емоція фактів і прохання. Що мається на увазі? Наприклад, коли ми кажемо своєму партнеру «ти постійно роздратований, зайнятий роботою, ми не можемо нормально спілкуватися, наші стосунки летять під три чорти». Це оцінкове судження. По фактах потрібно проходитися більш зрозуміло. «Останні кілька тижнів ти повертаєшся з роботи пізно», ми це говоримо спокійно. «Ти багато працюєш, затримуєшся допізна, твій настрій інший». Далі ви говорите про емоцію, тобто, ви не одразу рубите з плеча «ти мене не любиш». Далі ви проговорюєте емоцію «мені від такої твоєї поведінки боляче, важко, сумно». Можна ще додати «я розумію, але мені від цього не окей». А закінчується це все проханням «не міг би ти намагатися контролювати свою втому, не кричати при дітях за вечерею і так далі». Далі йде прохання. По цій же схемі варто, щоб інша сторона поспілкувалася також. Далі учасники висловились і шукають спільне рішення. 

Це дуже схоже на ретроспективу в IT — що добре в проєкті, що не дуже, і приймається рішення, що з цим всім робити. Потрібно старатися мислити спочатку сухими фактами, потім дозволити собі сказати, що саме вам не подобається, і потім думати, як би тобі було краще, і разом шукати рішення. Це підходить як для пар, ліжка, так і для ділових переговорів і навіть серйозних політичних зашкварів.

Якщо хочете прокачати «м’які навички»,  на курс і Наді Перевізник  Projector.Humanitarium — «Софт скіли для життя і роботи» у вас буде змога це зробити. Мова піде про те, як опанувати базові вміння: критичне мислення, адаптивність, креативність та інші. Програма допоможе зрозуміти, як працюють механізми вашої психіки і як саме вам засвоїти ці продуктивні скіли. Ви також дізнаєтесь як уберегти своє ментальне здоров’я, комунікувати з людьми ефективніше, адаптуватися до криз, менше нервувати і більше радіти життю.

Фото: Наталія Азаркіна