Українські дизайнери в війну: Лілія Пустовіт

"Коли я повернулася – мій чоловік одразу пішов до тероборони, як і мій брат», - розповідає Лілія Пустовіт. Про перші дні війни, про діяльність бренду Poustovit та віру в перемогу.

«Війна застала мені у Львові і протягом двох днів я намагалася потрапити до Києва», — розповідає Лілія Пустовіт. Колекції бренду завжди були пронизані нотками любові до України. Етно мотиви, технології виробництва, мелодійність української культури – все це оспівувалося у кожній із колекцій Poustovit. І, коли війна почалася, як істинний патріот, Ліля вирішила насамперед повернутися додому — до свого міста, яке вже тоді зазнавало жорстоких бомбардувань з боку брага. Усі чоловіки у її сім’ї хоробро стали на захист батьківщини.

«Коли я повернулася – мій чоловік одразу пішов до тероборони, як і мій брат», — розповідає Лілія Пустовіт.

Ліля в цей час створює колекцію на підтримку Україні та продовжує допомагати армії та країні фінансово та гуманітарно: «Всі гроші з банківських рахунків ми відправили до фонду «Повернись живим» та helpUkraine.center, а також на карти людей, які зараз допомагають жінкам та дітям на Західній Україні. Промови Support by Poustovit ми передали тероборони Києва (теплі худі, шкарпетки, балаклави)». Як і більшість брендів, Poustovit сьогодні працює і на благо тероборони та для інформаційного впливу на Європу. Частина речей постійно передається військовим, які стійко захищають столицю та всю Україну ось уже три тижні. Інша частина речей йде на продаж: «Зараз плануємо випуск мерчу на підтримку України, для його продажу за кордоном з метою підтримки ЗСУ».

Одночасно з активною соціально-політичною діяльністю, Ліля залишається люблячою мамою, яка дбає та підтримує морально свою сім’ю.

«Моя донька вивчила «Отче наш» і читає її щовечора. Наша бабуся залишилася в Одесі, щоб домогати військовим — возити їжу та цигарки на блокпості територіальної оборони».

Дивлячись на сім’ю Пустовіт, я мимоволі захоплююся, розуміючи, що це портрет справжньої української сім’ї, де всі до одного зібралися і почали робити що їм під силу для того, щоб якнайшвидше прогнати ворога з рідної землі. І навіть маленька донька Лілі продовжує молитися щовечора, адже це її хоч і маленький, але все ж таки посильний внесок.

«Вірю у наших героїв та молюся за всіх українців», — побіжно відповідає Ліля та вирушає у справах, яких сьогодні в українців хоч відбавляй. Таке почуття, ніби всі плани, хвороби та втома відійшли сьогодні на другий план і є лише одна мета, спільна на всю країну та всіх, хто виїхав та залишився – допомогти Україні вистояти. І це вийде обов’язково!

Автор: Ксенія Ковальова

#ВсеБудеУкраїна!

Читайте також: ПОТУЖНА СИЛА МАЛЕНЬКИХ КРОКІВ: ПРО ДІВЧАТ, ЯКІ ЗМІНИЛИ ПРОФЕСІЙНИЙ НАПРЯМОК НА ЧАС ВІЙНИ ТА ДОПОМАГАЮТЬ ЗСУ