Українські дизайнери в війну: Серж Смолін, IDoL Menswear

Серж Смолін своїм прикладом з перших днів війни заохочував допомогати ЗСУ кожного в той спосіб, який для нього можливий. Власне дизайнер бренду IDoL Menswear з рідними зайнявся плетінням маскувальниї сіток. Про перші дні війни, волонтерство та плани на майбутнє він розповів фешн-журналістці Ксенії Ковальовій.

На початку нашого інтерв’ю з засновником IDoL Menswear — Сержем Смоліним, він пригадує, як 24 лютого прокинувся від вибухів. Його з партнером, як і багатьох інших українців, війна застала неочікувано: «Я крізь сон почув глухі гупання (ми ночували за містом), але продовжував солодко спати, і коли вони стали гучніші я вже прокинувся. Ототожнити їх не було з чим, але підсвідомо була тривога, і не хотілося вірити в те, що я чув…». Вони швидко зібрали речі та одразу ж вирушили до Києва, до рідної домівки, де залишилися документи та улюблений котик. «Замість 40 хвилин ми їхали 5 годин…. В дорозі ми спілкувалися з рідними та друзями. Сестричка запропонувала їхати до неї і до батьків. Звісно ніяких тривожних валіз в нас зібрано не було, ми не вірили що у 21 столітті взагалі розумні люди міряються не інтелектом а примітивними інстинктами. Ми вскочили додому, першого кого зібрали — це котика , а потім документи і в чому були, в тому й поїхали. Знову ж таки, замість 5 годин в дорозі ми були 9, і вже зараз я розумію що це ще дуже швидко, порівняно з тим скільки інші люди тратили на дорогу… В дорозі над нами літали гвинтокрили, ми чули вибухи в Гостомелі та Бучі, назустріч нам постійно їхали військові колони… І це все вже було вночі… Страшно — не те слово. Наш котик за усю дорогу тільки декілька разів сказав що він з нами, хоча він не любив їздити. Щось відчував… І декілька днів по тому як ми приїхали ми просто не впізнавали його — він спав поруч з нами, він постійно хотів прихистку. На третій день йому стало різко погано і в нього зупинилося серце», — сумно згадує Серж, і в мене крається серце, адже люди, що рятують коханих улюбленців особливо болісно страждають через їх загибель за таких обставин.

Як тільки ми приїхали до батьків, на слідуючий день пішли до найближчого пункту тероборони і спитали, яка поміч їм потрібна. Вони й сказали що потрібно плести сітки.

«Щойно ми приїхали до батьків, пішли до найближчого пункту тероборони і спитали, яка поміч їм потрібна. Вони й сказали що потрібно плести сітки», — якщо хтось ще не знає, з першого ж дня війни Серж плете сітки для армії. Про їх кількість та про ентузіазм, що показує бренд вже кілька місяців говорить вся країна. «Мама знайшла рулони тканини, які залишилися з часів, коли я ще вчився в інституті — ось вони і згодилися. Ми разом з сестричкою, дітьми на чолі з художником Сержем Пайє взялися до роботи. Шуткували — готуємо «макраме» для нової колекції», — от так з підручних засобів та без якихось спеціальних приладів можна допомагати, аби було бажання, що називається. І так на власному прикладі показав Серж як можна бути корисним армії, навіть не знаходячись на лінії фронту та переживаючи втрату. «В хід пішли усі баскетбольні сітки, а потім привезли рибальські. Плели шкільних великих спортзалах. Сітки потім централізовано прямують до гарячих точок. Окрім плетіння, ми розмістили у себе вдома наших близьких друзів, які приїхали з Києва». Це так надихає, коли ти слухаєш людей, що з перших днів війни зайняли активну соціальну позицію та почали допомагати чим могли, як житлом, так і власною працею.

«Під час війни ми з колективом вирішили бути разом з близькими людьми, тому усі роз’їхалися по Україні. Періодично ми тримаємо зв’язок і підіймаємо один одному моральний дух. І сподіваюся найближчим часом вже зустрінемося і візьмемося за нову колекцію, ідеї якої вже мені сняться», — сумно посміхається дизайнер. Якою б жахливою війна не була, ми, українці — єдні та незламні. Тому обов’язково ще зробимо безліч крутих речей та колекцій в незалежній та вільній Україні. «А поки сезон- саджаємо у мами палісадник та город», — додає Серж.

Так просто та оптимістично говорити під час війни — велика рідкість та велике задоволення, адже ми маємо триматися разом та займатися простими речами, що роблять нас щасливими щоб зберегти власне психічне здоров’я та надихати оточуючих. Слава Україні!

Автор: Ксенія Ковальова