Уперше: гардероб Каті Сільченко — ексклюзивний погляд всередину

Мені дуже запам’яталося інтерв’ю Каті Сильченко, яке вона дала моїй колезі вісім років тому у проєкті, присвяченому 20-річчю Ukrainian Fashion Week. Тоді Катя розповіла, що з дитинства не любить чорний колір. І в колекціях намагається уникати навіть використання чорних ниток. Треба зазначити, що я на той момент носила саме чорне з чорним, й якось не зовсім вірилось в існування людей, що можуть недолюблювати колір ночі. Відтоді я мріяла побачити гардероб Каті на власні очі, слідкувала за кожною її колекцією та кольоровою гамою.

Минулоріч бренд відзначив десятиліття, але до пудрово-м’ятної та охрово-марсалової палітри так і не просочився чорний колір. Нашу зустріч ми переносили кілька разів через насичений графік дизайнерки, і от нарешті настав день «Ч».

Зазираємо в гардероб Каті Сільченко

На порозі заміського будинку Каті нас привітно зустрічає її пресаташе Саша. Супроводжує на третій поверх — до гардеробної, у вікна якої зазирають стрункі сосни, що оточують будинок.

Власне, на поверсі дві гардеробні. Перша — робоча, де зібрані базові речі: джинси, футболки, просторі кардигани. Друга — «музей», як її лагідно називає сама власниця. Тут зберігаються особливі речі — з характером та історією. Об’ємна темно-синя спідниця, в якій Катя крокувала червоним хідником Одеського кінофестивалю. Оригінальний жилет з пасків, придбаний у легендарному паризькому Dover Street Market. Іконічний капелюшок нюдового відтінку Nina Ricci.

Невагома прозора пудрова сукня Simone Rocha з квітами в бра (у костюмі з цієї колекції папараці нещодавно заскочили Сару Джессіку Паркер на зйомках третього сезону «І просто так…»).

Разом із фотографом ми налаштовуємо техніку, коли до гардеробної-«музею» заходить Катя, у шовковому кімоно поверх мереживної вінтажної сукні-комбінації. За плечима Каті — кар’єра телеведучої і титул чемпіонки України з бальних танців. Це відчувається в її стрункій постаті та у кожному русі — граційному, пластичному.

Мати власну гардеробну вона мріяла з дитинства:

«Хтось мріє облаштувати верхній поверх під спортзал, хтось під кінотеатр, у мене не було варіантів — тільки гардеробна! Я з Харкова, за час проживання у Києві встигла змінити 18 орендованих квартир! Мріяла, що у мене нарешті з’явиться простір, де для кожної речі буде своє місце».

Від вінтажу до етно

Уздовж стін простору вишикувалися рейли з одягом, підібраним за кольоровою гамою. Рейл з одягом у нюдових тонах і трендового відтінку butter. «Бохо-рейл» (як сама власниця його називає) — з туніками, сорочками й сукнями в етностилі. Деякі з них куплені у закарпатських майстринь, інші привезені з Тулуму, Балі та Ібіци. Вони однаково доречні — на Закарпатті, в Мексиці, на Балі, Ібіці. Та й загалом, етно — бажаний гість у гардеробі Каті.

«Свого часу я брала участь в «Останньому герої». За умовами проєкту, могла взяти на безлюдний острів лише одну річ. Розумні люди брали корисні речі. Васька Фролова взяла каремат. А я взяла вишиванку, бо хотіла мати класний вигляд на голосуваннях, які потім показували по телевізору. Ще під устілки кросівок заховала зерна кави — планувала роздавати їх іншим учасникам зранку, адже на острові не було засобів гігієни. І от всі учасники більш-менш пристосовані до життя (Фролова з карематом). Одна я — у вишиванці та з кавовими зернами у кросівках, — сміється дизайнерка. — Тому коли ви бачите мою гардеробну, ви розумієте, про що ця жінка!»

Повну версію тексту читайте у літньому номері MARIE CLAIRE UKRAINE.

Автор: Ірина Татаренко

Фото: Андрій Саримсаков