Фільми Канського фестивалю: «Мертві не вмирають» Джим Джармуш

Спеціальний кореспондент Marie Claire на Каннському кінофестивалі Марія Алесіна розповідає з перших вуст про зустріч із Джимом Джармушем та Тільдою Суінтон.

Американський кінорежисер Джим Джармуш – один із улюбленців Канського кінофестивалю. Так само як Педро Альмодовар та Квентін Тарантіно, світові прем’єри всіх останніх фільмів Джармуша відбуваються саме у Каннах. У 2012 році він презентував тут свій легендарний «Виживуть тільки коханці», у 2016 – поетичний «Патерсон», а цього року його нова робота «Мертві не вмирають» стала фільмом-відкриттям 72-го кінофестивалю.

Головні ролі у стрічці зіграли Тільда ​​Суінтон та Адам Драйвер, які знімалися у попередніх картинах Джармуша. Кінострічка заявлена ​​як комедія-хорор про зомбі, але, звичайно ж, назвати її фільмом про зомбі – це таке ж святотатство, як і визнати його комедією.

Як і всі фільми Джармуша, його нова робота – медитація на глобальні теми: громадські, але ще надособистісні, метафізичні.

У тому ж дусі відбулася і прес-конференція, на якій і режисер і Тільда ​​Суінтон, у своєму стилі, переклали розмову з питань про фільм на теми більші – і насущні. Від того ще шкода, що на прес-конференції не було мовчазного Адама Драйвера, рідкісні висловлювання якого завжди врізаються на згадку.

Джим Джармуш:

«Мій фільм – це не хорор. Хорор – це нездатність людства відповідати на виклики сучасності. Мене непокоїть те, що відбувається з кліматом, і ще більше мене непокоїть наша нездатність реагувати на це, на те, що стосується кожного, на те, що залежить від кожного. Мене не надто цікавить політика – вона не допоможе щось змінити. Політика швидше відволікає нашу увагу, ніж допомагає щось змінити. Влада в наших руках, але час закінчується. Ми всі відповідальні за вирішення сучасних проблем – я так само, як кожен з нас. Якби ми всі разом вирішили бойкотувати багатомільйонні корпорації, які шкодять планеті, вони неминуче пішли б на дно. У цьому питанні я абсолютно підтримую молодь, рухи на кшталт Sunrise Movement, які протестують і намагаються вплинути на те, що відбувається».

Я дуже ціную людську здатність мислити, усвідомлювати себе. Це неймовірно красиво, наше вміння виділяти моменти життя із загального потоку та усвідомлювати їх. Ми навіть не знаємо, наскільки це рідкісне явище у всесвіті – свідомість. Це те, що мене захоплює».

Тільда ​​Суінтон:

Ми повинні розуміти, що жінки знімають кіно вже одинадцять десятиліть, існують сотні фільмів, знятих жінками. Питання у тому, чому ми про них нічого не знаємо? Існують великі майстри, як, наприклад, українська режисерка Кіра Муратова, яка нещодавно померла. Нотатки про неї у національних виданнях були дуже короткими. Коли йдеться про великих чоловіків, то на їх честь пишуть багато сторінок. Ось із чого варто починати. Нам потрібно звертати увагу на жінок, цінувати їхню роботу, показувати їхні фільми, купувати на них квитки в кіно, і тоді ми знатимемо, що вони існують. Їх не складно знайти, все це довкола нас. Нам просто потрібно звертати на них увагу та говорити про це».

Селена Гомез (продюсер фільму):

«Інстаграм – це дуже впливова платформа як інші соціальні мережі. Головне знати, коли їх використати, а коли ні. Щоб не стати їхньою жертвою, потрібно дуже чітко розуміти, з яким наміром ти їх використовуєш».

Білл Мюррей:

«Я вірю у життя після смерті. Але не для всіх»

Нагадаємо, спеціальний партнер Marie Claire у Каннах – бренд Mastercard. Ваша перепустка у світ великого кіно у нашій спецтемі на сайті!