Мода завжди вважалась непрактичною, гіпертрофованою і занадто демонстративною. Не будемо лукавити, частково це так і є. Багато брендів створює свої колекції більше для епатажу і уваги, ніж для реальних людей. Але чи так це погано?
Насправді, ні.
Творчим, гротескним шляхом бренди підіймають складні питання сучасності. Одним з останніх яскравих прикладів є показ весна 2020 модного дому Balenciaga. В цьому показі моделі були з накладними театральними скулами та губами. Таким чином Демна Гваcалія хотів показати культ пластичної хірургії та фільтрів в соціальних мережах.
До цього багато інших дизайнерів і брендів також брали на себе цю соціальну місію.
Бренд Dolce&Gabbana cтворив рекламну кампанію з жінками старшого віку. Таким чином йому вдалося привернути увагу до теми становища людей третього віку і переконати, що звичайні жінки у віці також можуть бути обличчям рекламних кампаній відомих брендів.
Ми можемо згадати також Ашиша Гупту, який під час свого модного показу в 2016 році вийшов з написом «Імігрант», під час масових утисків імігрантів в США.
Під час карантину, Джорджо Армані поділився своїми роздумами з приводу fast fashion та закликав переходити до осмисленої, «повільної» моди. Армані говорить:
«…всі стали забувати, що справжня розкіш вимагає часу, аби бути гідно оціненою. Абсолютно безглуздо шити речі, які прослужать менше місяця. Мода повинна жити більше, ніж три тижні». В цьому листі, він підіймає питання перетворення кутюру (і не тільки) в рутину. Власники брендів настільки захоплюються цифрами, що ставляться дизайнерів у певні рамки, де вони повинні орієнтуватись на кількість створених колекцій в рік, а не на їх якість. Це все веде не тільки до знецінення праці творців, але й до забруднення навколишнього середовища»
Модні видання також не стоять осторонь суспільних питань. Вони вже давно розширили свої інтереси та публікують не лише ті статті, які стосуються моди, але й які віддзеркалюють світові події.
Першопрохідцем в цьому була Франка Соццані, яка однією з перших насмілилась говорити про війну в Іраку мовою моди, присвятивши цій темі вересневий номер Vogue Italia 2007 року.
Карин Ройтфельд першою висвітлила тему ЛГБТ- спільнот та поставила на обкладинку модель-трангендера Валентину Сампайо, заявивши, що кожна людина має право комфортно почуватись у власному тілі.
Marie Claire Mexico вразив своєю обкладинкою під час локдауну. Номер THE REAL INFLUENCERS був присвячений лікарям, які відважно рятували життя хворих.
Marie Claire Korea першими спробували підняти тему унісексу в модних виданнях. Для чого ділити світ на Інь та Ян, якщо ми все ближче до гендерної рівності?
Тепер модою захоплюються не тільки за «зовнішнє». Раніше ми вульгаризували її, а тепер розуміємо, що мода – це культура, яка уособлює дух поколінь та суспільні зміни. Вона несе глибокий сенс через зрозумілі речі – епічні шоу чи нові предмети гардеробу.
Відтак, із приходом жіночих брюк та першого le smoking світ жінок змінився – вони перестають бути просто додатком до чоловіка. Вони набули самостійності та перестали боятись виражати себе.
Колись французька письменниця Маргеріт Дюрас казала про Ів Сен Лорана:
«Він з року в рік пропонує жінкам те, чого вони очікують, не усвідомлюючи цього»
Цією цитатою можна охарактеризувати всю модну індустрію, яка сміливо змінює наш з вами світ.
Автор: Олена Юрковська