Жінки-дизайнери: де всі вони?

П’ять років тому Гілларі Теймур — засновниця одного з найпомітніших незалежних модних брендів Нью-Йорка Collina Strada — проходила співбесіду на нову посаду. Одна європейська марка люксового жіночого одягу відкрила вакансію креативного директора, і якби Теймур отримала цю роботу, вона перейшла б від створення одягу для відданої американської аудиторії до дизайну для мільйонів жінок у всьому світі.

Після восьми місяців виснажливих інтерв’ю з HR-менеджерами і топменеджментом випускниця SCAD була впевнена, що посаду вже практично отримала. Вона навіть почала пакувати валізи, знайшла когось, хто орендує її квартиру на Мангеттені, і склала образ для свого першого робочого дня на чолі відомого модного будинку.

Та раптом представники бренду зателефонували із невтішною новиною: замість неї вибрали чоловіка. Теймур була спустошена, хоча й не здивована. На той момент вона вже претендувала на посади креативного директора у семи інших брендах жіночого люксу — і майже всі посади зрештою отримали чоловіки.

«Брак жінок, яким довіряють створювати жіночий одяг, — це просто шокуюче», — нарікає дизайнерка.

Дизайнерка Гілларі Теймур. Фото: Instagram @_collina

Гендерна нерівність в фешн-індустрії

Її історія ілюструє глобальну проблему: найпрестижніші посади креативних директорів у люксових брендах жіночого одягу — тих, хто формує тренди з подіумів, які згодом повторює масмаркет, — досі здебільшого займають чоловіки. Хоча індустрія люксу побудована на розумінні того, що хочуть носити жінки, жінкам рідко дозволяють вирішувати, що це має бути.

Останніми роками великі модні будинки грають у своєрідну «гру в музичні стільці»: Алессандро Мікеле пішов із Gucci до Valentino, П’єрпаоло Піччолі, який працював у Valentino, тепер в Balenciaga. Демна Гвасалія, колишній креативний директор Balenciaga, тепер очолює Gucci після дворічного періоду Сабато Де Сарно, який, у свою чергу, змінив Мікеле.

Дизайнер Матьє Блазі. Фото: Instagram @matthieu_blazy

Ці перестановки цікаві для глядачів, але розчаровують у плані гендерного балансу. Двоє легендарних креативних директорок — Марія Грація К’юрі (Dior) і Віржині Віар (Chanel) — залишили свої посади, а на їхні місця призначили Джонатана Андерсона (Dior) та Матьє Блазі (Chanel).

Дизайнерка Віржині Віар. Фото: Karl Lagerfeld

Хоча останнім часом деякі жінки все ж отримали високі позиції — наприклад, Рейчел Скотт очолила Proenza Schouler, а Меріл Рогге стала креативною директоркою Marni, — дисбаланс залишається колосальним: лише 10 із 33 креативних директорів у брендах жіночого одягу — жінки.

Бути жінкою — не обов’язкова умова, щоб створювати одяг для жінок. Багато талановитих чоловіків-дизайнерів створюють чудові колекції. Але майже повна відсутність жінок на керівних позиціях свідчить про глибшу системну проблему.

Жінки частіше створюють хітові айтеми

При цьому жінки-дизайнерки безумовно кваліфіковані. Ґрейс Велс Боннер, Мартін Роуз, Сімон Роша та багато інших отримували престижні гранти CFDA Fashion Fund і LVMH Prize — своєрідні «золоті зірки» у модному резюме. Саме вони створюють хітові, прибуткові айтеми: наприклад, кросівки Adidas Samba by Wales Bonner стабільно розпродаються за кілька годин після виходу.

Adidas Samba by Wales Bonner. Фото: www.sneakers-kross.com.ua

Та навіть попри успіхи, корпоративні структури рідко дозволяють їм рухатися вгору. Згідно зі звітом Women in the Workplace 2024 від McKinsey, жінки значно рідше отримують підвищення, навіть якщо їхні результати не поступаються чоловічим.

Мімма Віглеціо, колишня віцепрезидентка з глобальних комунікацій у Gucci Group, каже, що чоловіча корпоративна культура у вищих ешелонах модної індустрії не сприяє просуванню жінок:

«Ніхто не говорить прямо: «Ми не хочемо жінок». Але чоловіки у керівництві вважають жінку на чолі бренду ризиком», — пояснює вона.

Вона згадує, як колись CEO одного ювелірного будинку сказав їй:

«Яка проблема в молодих жінках? Ви вагітнієте, берете рік декрету, а я все одно мушу вам платити».

Сумно, але слова Віглеціо з початку 2000-х перегукуються з тим, що чує Теймур сьогодні:

«Щоб мене взяли на роботу, я маю починати зустріч словами: «Я жінка, готова переїхати і не планую дітей». Мабуть, уже треба показувати їм рентген після гістеректомії», — гірко жартує дизайнерка.

Іронічно, але відмова призначати жінок на керівні позиції шкодить самим компаніям. За прогнозами UniformMarket, у 2027 році світовий ринок жіночого одягу сягне 1 трильйона доларів, тоді як чоловічого — лише 639 мільярдів. До того ж жінки контролюють близько 80% усіх споживчих витрат і охочіше підтримують бренди, у яких бачать своє відображення.

Дизайнерка Марія Грація К’юрі. Фото: Instagram @mariagraziachiuri

До прикладу, під керівництвом К’юрі у Dior теми жіночої сили та самовираження стали ключовими — і продажі зросли з 2,7 млрд євро у 2018 році до понад 9 млрд у 2023-му (за даними HSBC).

Те саме відбулося з Chloé після дебюту Чемени Камалі — її легкі, чуттєві силуети з шифону та мережива знову зробили бренд бажаним серед клієнток.

Дизайнерка Чемена Камалі. Фото: www.chloe.com

Сильні сторони жінок в індустрії

Жінки-дизайнерки здатні створювати цілі культурні феномени. The Row, який у 2024 році оцінили в 1 млрд доларів, — яскравий приклад. Бренд Мері-Кейт та Ешлі Олсен із майже повністю жіночою командою робить мінімалістичні сукні, зручне взуття та великі сумки — і продає не лише речі, а стиль життя.

Сумка The Row. Фото: www.therow.com

Інша легенда — Фібі Файло, яка задала тон у Celine у 2008–2017 роках. Її речі досі користуються шаленим попитом: стилістка Ґеб Воллер каже, що отримує запити на конкретні моделі взуття чи сумок із тих часів навіть від клієнток у США, Близькому Сході та Великій Британії.

І це не випадковість: жінки-дизайнерки буквально розуміють, що означає бути своєю клієнткою. Вони знають, як дратує занадто маленька кишеня для телефона чи сукня зі складною застібкою, у якій не вдягнеш бюстгальтер. Вони знають, що оверсайз-піджак — найкращий порятунок у дні, коли потрібно бігати містом по справах.

«Такі деталі — це маленькі натяки: «Я тебе бачу і розумію твоє життя», — каже журналістка Моша Лундстрьом Гелберт. — «Це не бонус, це просто хороший дизайн».

Саме тому багато дизайнерок вирішили не чекати запрошення від модних будинків, а створили власні — і досягли успіху. Після відходу з Celine Фібі Файло запустила однойменний бренд, який настільки швидко розпродавався, що згодом з’явився у великих універмагах.

Скульптурна спідниця та світшот від Фібі Файло. Фото: www. hoebephilo.com

Симона Роша та Сенді Ліанг із незалежними показами стали натхненням для мільярдної «естетики жіночності». Сумки The Row тепер стоять поряд із моделями Louis Vuitton і Gucci в списках найкращих, хоча бренд не належить жодному конгломерату.

Це доводить: підтримка великих корпорацій — це плюс, але не умова успіху.

А що ж Гілларі Теймур? Нещодавно вона знову проходила співбесіду на посаду креативної директорки у люксовому жіночому бренді. Через місяць вона дізналася, що роботу не отримала — але її віддали іншій жінці. І хоча відмова знову посіяла розчарування, та, принаймні цього разу, з надією на зміни.

Фото обладинки: колаж МС ( офіційні сторінки дизайнерів)

Адаптувала: Євгенія Власенко

Автор: Emma Childs

Оригінал статті