Вісім років назад Ельвіра Гасанова, засновниця бренду GASANOVA була змушена переїхати з Донецьку до Києва. Перші тижні війни вона провела Бучі, звідки змогла евакуюватися чи не останнім «зеленим» коридором. Про те як бренд змінив профіль з виробництва суконь для вечірок на виготовлення амуніції для сил ЗСУ, переїзд до Львова та плани на майбутнє дизайнерка розповіла фешн-журналістці Ксенії Ковальовій.
«В перший день війни ми приїхали до батьків у Бучу, де вони мешкали у приватному будинку», — я читаю ці перші слова Ельвіри Гасанової, засновниці однойменного бренду та мені вже стає ніяково від того, що з новин я знаю, що трапиться з Бучею за 40 діб після початку війни, — «з квартири забрали лише речі першої необхідності. І то майже всі, що належать моїй доньці. Ніхто не думав, що все це буде тривати довго. Вся сім’я зібралась разом. Коли через декілька днів почали сильно стріляти та було чутно потужні вибухи, я почала перейматися за свою маленьку дитину і спонукала всю родину до того, аби виїхати з міста. Міркувань про те, в якому напрямку їхати, було багато. Для мене це був не перший досвід переселення через війну, вперше я покинула домівку у Донецьку в 2014 році. Мої батьки приїхали до Київської області в 2018-ому році. Вони звиклі до канонади, проте для своєї дитини я такого не хотіла. 6-го березня ми виїхали, в цей самий день був майже останній шанс виїхати з Бучі. Їхали у напрямку західної України».
«Не пишіть мені про 8 років, я з Донецька і нас заставила тікати та сама країна. Нічого мені не розповідайте, колишні російські друзі, ваша пропаганда працює лише на вас», — написала Ельвіра й виклала фото з укриття, де вона з родиною перебувала підчас бомбардування Бучі російськими окупантами.
Людям, які переживають досвід вимушеного переселення не вперше особливо тяжко зараз, адже не полишає відчуття постійного бігства: від бомбардувань, від війни, від загарбників. З одного боку, ті, хто вже рятувався одного разу знають, що це таке та як боротися зі стресом, але з іншого боку це дуже сильно засмучує, адже ти тільки і робиш, що думаєш куди тікати наступного разу, щоб «русский мир» не намагався вбити тебе ще раз.
Якщо спробувати відшукати позитивні моменти в наших сьогоднішніх реаліях, то Україна стала брендом «номер один»у світі, а отже з’являється великий попит і на українські бренди одягу та взуття».
«Зараз ми знаходимося у Львівській області, мешкаємо у квартирі друга мого чоловіка з дитиною, батьками та сестрою. Намагаються налагодити робочі процеси. Ініціювала створення футболок та худі з контуром України, зробленими з каміння. Усі зароблені з цього гроші підуть на допомогу ЗСУ. Усі працівники бутика виїхали за кордон, працюємо лише онлайн. Мій цех у Києві шиє бронежилети. Весь сток плануємо продавати у Європу та Америку». Не переставати працювати та випускати благодійні колекції сьогодні особливо важливо, адже підтримка ЗСУ та армії України має тривати до самого моменту перемоги. Тому зараз, коли війна продовжується вже другий місяць, як ніколи важливо говорити про благодійність та допомогу тим хто захищає Україну ціною власного життя. Звісно ж, переорієнтуватися на нові ринки складно, коли більшість продажів були зосереджені в Україні, але сама ситуація сприяє цьому і ми розуміємо, шо війна це не лише втрати, але й нові можливост: «Війна впливає погано на все. Усі процеси роботи припинені, налагодити бізнес у такий час майже неможливо. Якщо спробувати відшукати позитивні моменти в наших сьогоднішніх реаліях, то Україна стала брендом «номер один»у світі, а отже з’являється великий попит і на українські бренди одягу та взуття».
Фото з колекції осінь-зима 22/23 та… «новинки» на яких зараз зосереджене виробництво бренда
Але Ельвіра, як власниця бренду, чиї колекції асоціюються зі святковим вбранням зіткнулася з більш глибинними проблемами на рівні самого задуму та концепції: «Наразі такі речі не купують, а індивідуальні замовлення, відповідно, зникли. Продаємо лише одяг першої необхідності, спортивні худі та футболки». Та незважаючи на зменшення попиту, такі переломні моменти для бренду за умов активної діяльності все ж таки залишаються можливістю розвитку, та Ельвіра вже міркує про те, що буде робити після війни: «Я сподіваюся повернутися до Києва, повернутися до звичайного режиму. Ми впевнені, що Україна залишиться брендом «номер один»у світі, а отже, все, що буде створюватися тут руками наших майстрів буде дуже цінуватися не лише на Батьківщині, а й у всьому цивілізованому світі».
Автор: Ксенія Ковальова
#ВсеБудеУкраїна!
Читайте також: УКРАЇНСЬКІ ДИЗАЙНЕРИ В ВІЙНУ: PODOLYAN
