UA
    RU

    Українські дизайнери в війну: Юлія Магдич

    Yuliya Magdych, як і більшість брендів, віддають усі кошти від продажу суконь на допомогу армії. А головним стимулом працювати називають не збільшення прибутку, а розвиток та підтримку економіки України. Про перші дні війни, плани та віру в перемогу розповіла засновниця бренду Юлія Магдич
    Юлія Магдич 5

    Фото: instagram/yuliya_magdych

    Якщо спробувати згадати останні дні до війни, багато хто, напевно, повернуться в той стан цілковитої невизначеності і поганого передчуття. Атмосфера починала ставати все напруженішою, але ніхто в тверезому розумі не міг очікувати такого. Очікували чого завгодно – кібер атак, пропаганди, торгів, шантажу, але не реального вторгнення. Пройшов місяць війни і не віриться досі, що сьогодні Україна лише за 30 днів бомб «зловила» більше, ніж Сирія за десять років збройного конфлікту. У Yuliya Magdych зі мною погоджуються: «Не дивлячись на те, що все вказувало на війну, і навколо всі тільки про це говорили, все одно було важко повірити в те, що це можливо. Ми вели наче подвійне життя — півдня говорили про приготування на випадок війни, а іншу половину дня працювали, ніби нічого не відбувається».


    Юлія Магдич

    Фото: instagram/yuliya_magdych

    Деякі люди, чи ті звикли прислухатися до внутрішнього голосу, чи просто удачливі змогли виїхати ще до перших вибухів. «За кілька днів до війни я вирішила поїхати до Львова, щоб попрацювати зі своєю тех. командою над новим сайтом для бренду. Зранку 24 лютого я прокинулася від телефонного дзвінка. Дзвонила моя мама і сказала, що у Києві чути вибухи і що почалася війна. У мене запаморочилося в голові, я дуже переживала за всіх. Спершу моя сім’я не хотіла покидати Київ, але вже через день стало зрозуміло, що там небезпечно. Тепер ми розуміємо, що поїхати з Києва було правильним рішенням, адже будинок, у якому жила моя сім’я, пошкодила ракета після того, як вони поїхали. Дорога, яка зазвичай тривала близько 5 годин, зайняла моїй сім’ї 24 години через затори, блокпости та величезні черги на заправках». Сьогодні немає вірної відповіді на запитання про те, чи варто їхати — комусь дорога на Західну Україну чи Європу здається більш небезпечною, ніж життя у містах Центральної та навіть Східної України. Комусь будь-який звук нагадує снаряд і тоді дорога куди завгодно здається рятівною. Важливо лише те, що люди можуть робити самостійний вибір на користь безпеки власної та своєї сім’ї.

    Але про це всі почали думати трохи згодом. А з самого початку війни нас застала вже майже забута розгубленість та шок. «Потрібно було усвідомити, що життя вже ніколи не буде такою, як раніше. Потрібно було прийняти це. Після того, як минув початковий шок, я почала допомагати з різними гуманітарними ініціативами — допомагати зібрати гроші, організовувати закупівлю та доставку різних речей першої необхідності з-за кордону для військових, а також для біженців.


    «Магазин та студію у Києві довелося закрити. Моя команда складається із 37 людей. Дехто з моєї команди переїхав у безпечніші регіони, щоб врятувати собе та сім’ю, дехто з чоловіків вступивши у лави тероборони, зокрема й наш директор. Продовжувати підтримувати мою команду – це одна з найважливіших цілей для мене зараз».

    Юлія Магдич 2

    Сьогодні Юля Магдич мешкає у Львові. Це її рідне місто, там вона народилася і там же сьогодні їй найпростіше справлятися з війною. Адже недаремно кажуть, що вдома нам допомагають навіть мури. «Я почуваюся зібраною, як ніколи, адже мені фактично треба розпочинати все з нуля. Й робити це треба в дуже стиснуті строки. Евакуювати виробництво, організувати все на Західній Україні, не будучи певною, що завтра і сюди не прилетять бомби».


    Війна повністю змінила бренд. “Якщо раніше мої сукні були більш ніж життєствердними, то й зараз я не маю на меті вкладати в них весь той біль, якого зараз так багато в кожного українця».Через свої вироби Юля має намір ділитися з усім світом вірою у світ та щасливе майбутнє для своєї країни. «Хочу ділитися зі світом красою української душі, її строкатою натурою, її безмежністю й силою. Виробництво припинилося, але ми ще маємо сукні в наявності в Європі, тож уже в перші дні війни ми вирішили, що будемо перераховувати весь прибуток від продажів суконь на потреби української армії. Купити наші сукні можна зараз і на Farfetch».

    Юлія Магдич 3

    Незважаючи на те, що війна — підприємство економічне та цинічне, у людях вона викликає бажання допомагати та виявляти справжній альтруїзм. Наприклад, Yuliya Magdych, як і більшість брендів, віддають усі кошти від продажу суконь на допомогу армії. А головний стимул працювати – зовсім не збільшення оборотів та прибутку, а розвиток та підтримка економіки України. Адже разом усіх речей світу та всіх туристичних напрямків кожен українець хоче сьогодні лише одного – миру та тиші на рідній, прекрасній землі.



    Автор: Ксенія Ковальова

    #ВсеБудеУкраїна!


    Читайте також: ПАТРІОТИЧНІ НАСТРОЇ УКРАЇНСЬКОГО NFT-АРТУ

    Статьи по теме