UA
    RU

    Вишиванка в моді. Вже більше 100 років.

    Редагувати переклад
    Вишита сорочка в Україні річ серйозна – це і національний символ, і витвір традиційного декоративно-прикладного мистецтва, і потужний оберіг українців. З модою все навпаки – міжнародна, тимчасова, поверхова. Але в історії моди від початку ХХ століття й до сьогодні було немало сезонів, коли вишиванка була «останнім зойком», збагачуючи тренди традиціями та  вбираючи віяння моменту. Розповідає Мирослав Мельник, історик моди та автор блогу modoslav.blogspot.com.

    вишиванка


    З точки зору традицій ні в якому разі не можна називати вишиту сорочку “вишиванкою” — це дуже грубе порушення, як і вкорочена до стегон сорочка (це ж блуза, по-галицьки блюзка). Порушенням традицій буде й одягти довгу сорочку неприкриту нижче талії (плахтою, дергою, запаскою, літником).

    Але мода – не традиція і дозволяє собі всякі вишиванки-чудасії: і сукні, і блюзи і навіть футболки з напринтованими візерунками. Моді можна – це частина сучасної масової культури споживання, а не традиційної культури унікального ремесла. Модні вишиванки – це інтерпретації (імітації) вишитих сорочок.


    Вишиванка робить традицію актуальною. За статистикою Google Analytics, запитів “вишита сорочка” майже в 20 разів менше, ніж запитів “вишиванка”. До мене як блогера, який вже більше 10 років веде modoslav.blogspot.com, люди заходять саме за запитом “вишиванка”, і я зумисно в публікаціях прописую “вишиванка” щоб мати трафік, щоб знайшли, прочитали, залайкали й пошерили. Аналогічно дизайнери роблять вишиванки – щоб продати побільше.

    Велика проблема культури взагалі і традиційної зокрема, що вона існує дещо відсторонено від простих людей, намагається щось їм зверху насадити, а ніхто не думає про те, як зробити для людей щось настільки цікавим, щоб людина сама цього захотіла. В більшості випадків діячі від культури бідкаються на відсутність замовлення (колись було партійне, державне) і вимагають фінансування. У цьому плані мода (а ця сфера є повністю комерційною) одразу відчуває, що в нас у тренді, на що у людей є попит – одразу це підхоплює, перекручує і експлуатує по максимуму.

    Термін «вишиванка» виник давно. Наприклад, ще у 90-ті роки у Києві виходили модні брошури «Вишиванка». Пропонували моделі далекі від традиційних сорочок, але для їх оздоблення використовували мотиви традиційної вишивки.


    Українці, мабуть, легше і частіше, ніж представники інших європейських націй, використовують основний елемент традиційного костюма і сучасному повсякденні, але надмірна ідентифікація національного стилю з вишиванкою у нас часто доходить до так званого «вишиватництва» і кітчу. Наприклад, вишиванки одягали і на живих котів чи собак, і навіть на пам’ятники Леніну. Очевидно, що це суті речей не міняє і краще не мучити тварин та прибрати вождя «геть з України».

    На щастя, мода має справу з живими і красивими людьми і вишиванку як модний об’єкт журнали та ательє пропонували ще на початку ХХ століття. У сукнях Поля Пуаре чи Коко Шанель використовувалися певні елементи вишитої сорочки. Тоді такі речі сприймалися як екзотика (нарівні з японськими кімоно чи африканськими браслетами) і не малиетнонаціонального ціннісного навантаження.

    В 1930-1940 роках також пропонували багато вишиванок в модних журналах. Пов’язувалося це із актуалізацією національних настроїв і тенденцій в Європі перед Другою світовою війною. Виходили брошури з викрійками, схемами вишивок. Ці вишиванки називалися десь баварськими, десь російськими, а десь румунськими, але, здебільш, вишиванка в цих модах фігурувала як атрибут не конкретної нації, а суспільного прошарку — як селянська блуза. І до сьогоднішнього дня ця культура – це сільська культура все-таки. І тому, можливо, вона не була настільки популярною в моді ХХ століття – село вважалося менш розвиненим, ніж місто. Це вже в пост-індустріальну епоху всі почали співати оди ручним роботам і екологічним матеріалам.



    В совєцькому союзі вишиті речі – особлива тема, тому що, починаючи з приходу більшовиків, націоналізм жорстко засуджувався, але практично все радянське художнє моделювання було побудоване на пропагуванні народних традицій. Соціалістичну моду хотіли побудувати на елементах традиційних костюмів республік, протиставляючи її таким чином західній моді.

    вишиванка


    Спалах популярності вишиванок відбувся наприкінці 1950-х – початку 1960-х, коли при владі був Хрущов, який і сам не цурався вдягти вишиту сорочку. У світовій моді цю тенденцію пов’язують з культурою хіппі. Тоді вишита блуза стала символом свободи від канонів, від трендів моди. Це була антимода швидше, ніж мода – свобода від диктату журналів і подіумів.

    1970-ті – найбільш етномодний період. Головний дизайнер десятиліття Ів Сен-Лоран «подорожував» у своїх колекціях традиційними культурами багатьох народів. В 1976 році французький Сен-Лоран показав вишиванки Haute Couture. У різних джерелах їх називали по-різному: то «Казак», то «Російські балети». Всезагребущі росіяни позиціонувала це як суто російську колекцію, хоча, найімовірніше, вишиванки в ній були інспіровані живописом Матісса, зокрема його картиною “Румунська блуза”. І до сьогоднішнього дня вишиванка – це «румунська блуза». Саме таких запитів англійською набагато більше в інтернеті, це значно популярніша й конкретніша назва, ніж, скажімо, «українська сорочка» чи «вишита сорочка». Тому якщо говорити про національну самоідентифікацію, то вишиванка дуже ковзкий грунт, бо це елемент, який присутній в багатьох культурах. І якщо українську сорочку легко відрізнити від мексиканської, то важко провести межу між традиціями сусідніх народів. В самій Україні кожен регіон має свою специфіку, що зовсім не додає чітких орієнтирів.

    Ів Сен Лоран вишиванка

    Виставка присвячена впливу художників на творчість Ів Сен Лорана триває у Музеї Помпіду в Парижі.

    В 1969 році в Києві був започаткований український глянцевий модний журнал “Краса і мода”. До 1990-х практично в кожному його номері виходив матеріал про народні традиції.


    Мені випало навчатися вже на період перебудови і народні традиції сприймалися, зокрема, студентами-модельєрами, як «О, боже!». Нас муштрували робити колекції за національними мотивами. Тобто це було обов’язково-примусово і на всіх конкурсах перемагав одяг для вагітних і одяг за національними мотивами. Це були теми, які додавали балів. Такою нав’язливістю «півників і рушників» нашому поколінню відбили позитивне сприйняття традиційного одягу на багато років. Дуже добре прозвучало в одній дисертації 2015 року, що нам треба не стільки відкрити, скільки перевідкрити, переосмислити наші традиції, які нам насаджувалися згори.

    Вишитим речам радянського періоду в науковій літературі давали дуже різну оцінку вже за часів незалежності, але насправді, якщо зараз подивитися «незамуленим оком», то видно, що модельєри республіканських будинків моделей були професіоналами і створювали дуже гармонійні речі. Сьогодні можна навіть позаздрити тому, як розвивалося радянське художнє моделювання на основі вишитих речей.

    Спалах моди на вишиванки вже в ХХІ столітті був пов’язаний з політичними подіями в Україні. Перший раз після Помаранчевої революції 2004 року на світових подіумах з’явилися вишиванки в колекціях Жан-Поля Готьє й Гуччі. Джон Гальяно у 2008 році зробив «українську» колекцію, надихаючись нашими традиційними строями.

    Вишиванка в моді. Вже більше 100 років.-Фото 4

    Колекція Готьє присвячена Україні, 2006

    Вишиванка в моді. Вже більше 100 років.-Фото 5

    Колекція Джона Гальяно для Dior, 2008

    Вишиванка в моді. Вже більше 100 років.-Фото 6

    Колекция Gucci, 2008

    В Україні на хвилі патріотизму з’явилося безліч дизайнерських варіантів вишиванок, попит на них не падав, а після Революції Гідності підскочив – ми мали «прорив» глобального масштабу під назвою «Vyshyvanka by Vita Kin».

    Вишиванка в моді. Вже більше 100 років.-Фото 7

    Вишиванка від Віти Кін

    У Львові Оксана Караванська взагалі придумала такий напрямок як «Vyshyvanka Couture», просуваючи його як унікальне українське ноу-хау. Кутюрними цілком можна назвати і вишиванки львів’янки Роксолани Богуцької.

    Катерина Ющенко

    Катерина Ющенко у вишиванці від дизайнерки Оксани Караванської. Фото: facebook.com/OKARAVANSKA

    2015-го на тижні моди Haute Couture в Парижі (а це досі найкрутіше, що може бути в моді) італійський бренд Valentino зробив колекцію з вишиванками. «Вишиванки Valentino» заполонили соцмережі і блоги, доводячи, що потреба в якісних дизайнерських інтерпретаціях вишиванок величезна і цю тему варто розвивати. Через сьогоднішню страшну війну світ не просто прикутий поглядами до України – він згуртований довкола нас моральною і матеріальною підтримкою. Це найбільш слушний в нашій історії час щоб показати світу красу і велич, а також актуальність української вишиванки як в традиційних ремісничих, так і в новітніх цифрових варіантах.

    Valentino

    Вишиванки Valentino, 2015

    Читайте також: АРТ-РЕІНКАРНАЦІЇ МОНА ЛІЗИ: ШАТИ ДОБИ РЕНЕСАНСУ, HAUTE COUTURE, АМУНІЦІЯ ТА ДЖАВЕЛІН У РУКАХ

    Статьи по теме