5 українських арт-брендів, що практикують ресайклінг

Разом з дизайнером інтер’єру та експерткою з колекційного дизайну Олександриною Лукач говоримо про українських креаторів, які у своєму ремеслі сповідують етичний щодо ресурсів та природи підхід.

Александріна Лукач

Традиційно для Marie Claire серпень – місяць, присвячений кар’єрі, творчим пошукам та реалізації своїх талантів. Щоб знайти своє покликання, необхідно спробувати себе в кількох сферах. Лише тоді, поекспериментувавши та розібравшись у собі, можна розпочинати впевнений шлях до успіху. Жінки задіяні практично у всіх галузях діяльності, одна з них — дизайн інтер’єру. Розповідаємо надихаючі історії про дівчат, які створюють сучасні шедеври та практичні складові наших життів.

У всьому світі художники, дизайнери та архітектори все частіше використовують у своїх роботах промислові та природні відходи, тим самим підкреслюючи вплив людини на благополуччя планети. Упевнена, що саме такі продукти сьогодні важливі та потрібні. Здорово, що і серед українських творців є ті, хто ставить застосування утильсировини на чільне місце своєї практики і намагається повторно використовувати ресурси, скорочувати споживання та переробляти. З деякими з них мені пощастило дружити та працювати. А дехто з’явився на моєму радарі відносно нещодавно завдяки масштабному декораторському проекту DecodingProject, реалізованому минулого року. Завдання полягало в тому, щоб трансформувати класичний інтер’єр та надати йому нового актуального звучання за рахунок предметів сучасного мистецтва та колекційного дизайну. Так, у процесі роботи мені відкрилися десятки нових імен у колах українських майстрів. Але якщо говорити про ті арт-бренди, які прагнуть знизити негативний вплив людини на навколишнє середовище і поділяють принципи еко-свідомого підходу у своїй творчості, то мої улюблені:

Наташа Єгорова (Tasha Oro) 

Бренд Tasha Oro розпочався з ексклюзивних прикрас. Наташа створювала предмети з вторинної сировини ще коли переробка була глобальним трендом. Основний матеріал для її аксесуарів – вінтажна гума, рештки радянського автопрому. Потім з’явилася колекція тотемів, де агресивні гумові елементи контрастували з аристократичними артефактами з «бабусиного сервізу». Предмети, створені Наталкою, поступово зростали у розмірах. Я дуже раділа цьому, адже тепер їх можна ставити в інтер’єр! Так, скульптура «Кукла-мотанка», що стала частиною мого проекту DecodinProject, зростом близько метра. У ній укладено два гумові м’ячі, кілька коліс та велосипедних камер, фарфоровий молочник, емальована миска із залишками малюнка на боці. Зібрані докупи, ці речі виглядають настільки елегантно та інтелектуально, що розглядати їх можна годинами. 

Читай також: Коли потрібна консультація психолога, чи Чи допомагають психотерапевти насправді зберегти сім’ю

Олеся Дворак-Галік

Олеся створює скульптури з шамоту, поєднуючи його з фанерою, пластиком та іншими матеріалами, які є відходами від інших її проектів. Замість того, щоб вирушити на смітник, вони перетворюються на предмети мистецтва. Це просто чарівництво якесь: Олеся дивиться на трикутний обрізок пластику і бачить у ньому щось нове, наприклад, диплодока! Так, до речі, народилася одна з її робіт про екологію: художниця представила того останнього динозавра, який з’їв всю зелень на планеті. Ну і хочеться відзначити, що саме Олесі та її галереї ЦеГлінаАрт Україна зобов’язана оформленим ком’юніті тих, хто професійно працює із сучасною керамікою. 

Алла Жмайло (ALLAZHMAYLO)

Спочатку я знала Аллу як автора чудових масивних прикрас, які так любить культурна інтелігенція Києва. У творчих колах вони виконують роль, яку колись грали фамільні мережива в костюмі, що позначають належність їхнього носія до якогось стану. Але одна річ прикраси, а зовсім інша – інтер’єрний декор, який став ще одним рівнем реалізації талантів художниці. На моє замовлення Алла створила кілька масштабних інтер’єрних інсталяцій, настінних панно та декоративних ранерів на кухонний стіл. Їх основа – садова сітка, а чорні, подекуди позолочені квадратики, що створюють візерунок – фрагменти гуми старих автомобільних покришок. Колись частини величезних хур, вони переродилися і стали мистецтвом. Дивна трансформація, коли автор вибирає сітки та покришки для осмислення традиційного українського рушника, викликає в мені щире захоплення.

Читай також: Fashion-династія: Які моделі стали популярними завдяки протекції

Юлія Яланжі (Yalanzhi Objects)

Одеситка Юлія Яланжі давно відома багатьом завдяки своєму живопису. Але три роки тому вона розширила сферу своєї творчості і незабаром представила новий проект – арт-об’єкти в техніці пап’є-маше. Це і настінні панно, і інсталяції, і відомі підвісні лампи, зібрані гронами. Все це створюється з паперової вторинної сировини. Поверхня виходить пружною, міцною, досить легкою та фактурною. На фото – одна з моїх улюблених робіт Юлії. Цю абстрактну скульптуру я відношу до колекційного дизайну. У ній є загадка і виразний характер, а також чудові пропорції, масштаб та приємний натуральний відтінок. Матеріал пап’є-маше схожий чи на сланець, чи на кераміку. Потрібно добре придивитися, щоб зрозуміти, що це насправді. Образ, зображений у скульптурі, нагадує мені щось із підводного світу. У ньому укладено щось своєрідне та незбагненне, унікальне та цінне у своїй цілісності.

Наталія Буланова та Дмитро Андріянов (Staritska maysternya)

Бренд крафтових меблів і декору Staritska maysternya – це дітище двох талановитих людей – дизайнера Наталії Буланової та столяра Дмитра Андріянова. Як матеріал вони використовують дерева, що загинули від старості або внаслідок стихійних впливів. Свої предмети вони виготовляють вручну, виявляючи природну красу деревини, її унікальну фактуру, візерунок та форму. Майстерня знаходиться на хуторі Житомирської області. Коли я приїжджала туди, Наталя провела для мене екскурсію. Я не переставала захоплюватися якістю матеріалу, а також талантом майстрів та трепетом, з яким вони ставляться до кожного шматка дерева. У Staritska Maysternya його не використовують, а звеличують. Просто вдивляються в кожен фрагмент і одразу розуміють, що за предмет із нього вийде. Те, що може здатися декому дефектом – стає відбитком життя, елементом історії. Сліди шашеля або якась скола обробляється і подаються таким чином, що стають відмінною рисою та гідністю предмета. Потрібно мати особливе бачення, щоб витягти з предмета цю унікальність, його природну особливість і вміло підкреслити її. Меблі з такої сировини вже складно назвати просто дерев’яними, це витвори мистецтва, авторами якого є природа та час.