Стівен Спілберґ про секрети зі знімального майданчика фільму «Вестсайдська історія»

«Цей фільм, напевно, був найбільшим викликом у моїй кар’єрі. «Вестсайдська історія» – це, мабуть, найкраща партитура, коли-небудь була написана для театру, і ніхто з нас не втратив її», –  каже Стівен Спілберґ.

Мюзикл «Вестсайдська історія» — це більше, ніж просто класичний фільм та визначна бродвейська постановка. Це американський культурний символ, шанований широкою міжнародною спільнотою. Відтоді, як він вийшов на Бродвеї у 1957 році, цей мюзикл постійно відроджується як у професійних, так і в аматорських постановках по всьому світу.

«Вестсайдська історія» створена чотирма беззаперечними геніями. Це режисер і хореограф Джером Роббінс, композитор Леонард Бернстайн, лірик Стівен Сондгайм і драматург Артур Лоренс. Прем’єра мюзиклу відбулася на Бродвеї 26 вересня 1957 року в Театрі «Зимовий сад».

Ідея шоу виношувалась тривалий час. Роббінс задумав такий мюзикл ще у 1949 році, працюючи над сюжетом, окресленим ним і Бернстайном, який стосувався конфлікту між ірландською католицькою та єврейською родинами, що проживали на Нижньому Іст-Сайді. У 1955 році, після зустрічі з Лоренсом, з’явилась ідея взяти за основу конфлікт між двома підлітковими бандами у Нью-Йорку. Одна з яких була новоприбулими пуерториканцями, а інша – нащадками європейських іммігрантів з робочого класу.

Ariana DeBose as Anita and David Alvarez as Bernardo in 20th Century Studios’ WEST SIDE STORY.

© 2020 Twentieth Century Fox Film Corporation. All Rights Reserved. Photo by Ramona Rosales.

David Alvarez as Bernardo in 20th Century Studios’ WEST SIDE STORY.

Ansel Elgort as Tony and Rachel Zegler as Maria in 20th Century Studios’ WEST SIDE STORY.

Тоді проєкт почав набувати форми. І хоча фінансування було нелегко отримати, репетиції почалися у липні 1957 року. Після перших спроб у Вашингтоні, округ Колумбія, шоу відкрилося на Бродвеї у вересні того ж року, отримавши чудові відгуки та вигравши премію Tony Awards для Роббінса та сценографа Олівера Сміта.

За словами Олександра Бернстайна, сина композитора, шоу не було нечуваним хітом: «Це сталося, коли фільм вийшов на екрани через три з половиною роки».

Фільм Роберта Уайза-Джерома Роббінса 1961 року мала неймовірний успіх. Він отримав десять премій Оскар, зокрема, за режисуру, акторську гру Ріти Морено та Джорджа Чакіріса, а також за операторську роботу, монтаж тощо. Це стало початком становлення мюзиклу як культурного явища.

Як розповідає дочка Бернстайна Джеймі, на додаток до фільму 1961 року, було чотири відродження на Бродвеї та незліченна кількість регіональних постановок у театрах по всій країні та за кордоном, тощо.

Тож очевидно, що уже давно час переосмислювати фільм. І було б добре, якби це зробив майстр кіно. Повідомлення про те, що Спілберг зацікавлений у зйомці фільму, ходило в Голлівуді та на Бродвеї протягом кількох років. Усі знали, як сильно режисер любить цю історію.

«Моя мати грала на фортепіано, і музика була великою любов’ю обох моїх батьків», – каже Спілберґ. «Ми з сестрами росли, слухаючи репертуар моєї мами: Шумана, Бетховена, Брамса, Шопена та Шостаковича. Мені здається, що саме її любов до музики в поєднанні з моїм ненаситним бажанням розуміти все, що стосується кіно та створення фільмів, привела мене до того, що я почав збирати альбоми саундтреків до кінофільмів, коли мені було близько десяти чи одинадцяти років. Я не впевнений, як отримав альбом саундтреків до «Вестсайдської історії», чи мої батьки вже купили альбом акторів з Бродвею до виходу фільму, але я знаю, що мені він сподобався, коли я його послухав уперше. У дитинстві я міг співати кожну пісню напам’ять – і я співав їх під час вечері, поки не виснажував терпіння всіх у своїй родині. Таке враження, що мюзикл завжди був частиною моєї ДНК. Я не знав, як саме, але мені завжди здавалося неминучим, що зрештою я знайду спосіб працювати над «Вестсайдською історією»».

Photo courtesy of 20th Century Studios. © 2021 20th Century Studios. All Rights Reserved.

Photo by Niko Tavernise. © 2021 20th Century Studios. All Rights Reserved.

Спілберґ почав обговорювати співпрацю з одним зі своїх давніх колег, драматургом, лавреатом Пулітцерівської премії Тоні Кушнером. Він хотів, щоб той написав сценарій. Участь Кушнера лише додала галасу.

«Я був одержимий оригінальним альбомом акторів «Вестсайдської історії», – каже Кушнер. – Мені було лише чотири, коли вийшов фільм, тому я не впевнений, коли вперше його побачив, мабуть, у коледжі. Це чудовий фільм, і мені він дуже сподобався. Немає іншого мюзиклу, подібного до нього, він, безсумнівно, один з найкращих коли-небудь написаних».

«Ці четверо хлопців (Леонард Бернcтfйн, Артур Лоренс, Джером Роббінс, Стівен Сондгайм) створили шедевр для театру, – каже Спілберґ. – Він змінив визначення бродвейських мюзиклів, це був перший у своєму роді, абсолютно оригінальний, і ніхто не може вловити подібну блискавку в пляшці двічі. Ми це розуміли, але працюючи, щоб вшанувати цей шедевр, задовольнити його вимоги, ми також сподівалися знайти шлях до енергії, необхідної для створення чогось нового, свіжого. «Вестсайдська історія» неймовірно впевнена, а також неймовірно молода. Я хотів, щоб усі у творчій команді відчули себе частиною донесення глибоких і красивих правд цієї історії до сучасної аудиторії».

Фото © 2021 20th Century Studios. All Rights Reserved

Читайте також: Sustainability Guide: 10 книг об осознанном потреблении, которые стоит прочесть каждому

Повʼязані теми:

Ансел ЄлгортСтівен Спілбергкінобестселлер

Татаренко Ірина

Всі статті автора

Поділись: