14 липня на екрани українських кінотеатрів виходить шведська стрічка «Найгірша людина у світі», яка ще минулого року потрапила до must see топових та поважних видань світу. А цьогоріч брала участь в «оскарівських перегонах» одразу в двох номінаціях «Найкращий міжнародний фільм» і «Найкращий сценарій».Що ж особливого в стрічці режисера з нордичним характером та промовистим прізвищем – Йоакіма Трієра (до речі, далекого родича іншого видатного скандинава – Ларса фон Трієра)?Піарник «Артхаус Трафік» Сергій Греков про фільм «Найгірша людина у світі», female gaze та рівність у кінематографі.
Головній героїні Юлії скоро 30. У її житті безлад, а в пошуках себе вона приймає низку необдуманих рішень.Режисер по-скандинавськи акуратно зачіпає проблему суспільного тиску на жінку «під 30», яка багато чого «повинна»: вийти заміж, народити, побудувати кар’єру тощо. І тут усе нібито більш-менш зрозуміло та знайомо. Втім, Юлія – центральний персонаж цього фільму, і саме її очима ми дивимося на події. У погляді автора відсутнязверхність. Режисер-чоловік застосовує female gaze на події життя головної героїні – і це цінно та сучасно.
Загалом концепція female gaze (жіночий погляд) виникла на противагу male gaze (чоловічий погляд). Термін male gaze запропонувала дослідниця кіно Лора Малві в 1975 р. Вона хотіла позначити об’єктивальний контекст щодо жінок у кіно. Спираючись на «чоловічий погляд», героїня не стає самостійним персонажем, а лише доповнює чоловіка, виступає його ворогом чи об’єктом бажання. Тобто глядач сприймає жінку очима героя-чоловіка з акцентом на його гетеросексуальному бажанні. На кшталт героїні Шерон Стоун у «Основному інстинкті» Пола Верговена.
Простежити тривалість існування такого підходу в популярній культурі нескладно, бондіана з незмінним «атрибутом» – дівчина Бонда – вам на допомогу. Чи яскравий приклад агент ФБР Ілліана Скотт у виконанні Анджеліни Джолі у стрічці «Забираючи життя». Вона розповідає про криваве вбивство, тим часом камера показує крупним планом губи Джолі та ковзає вигинами її тіла. І таких прикладів досхочу.
На сьогодні питання рівності є одним із ключових у суспільстві. Й кіноіндустрії, адже чоловіки в ній домінують. В тім зміни можна спостерігати в розкладі головних кінофестивалів світу. Організатори слідкують, щоб уконкурсних програмах фільми режисерок були представлені у тій же кількості, що й чоловіків. І в жінок є можливість говорити на теми, які відображають їхнє бачення світу. Чи не найвлучнішою репрезентацію «жіночого погляду» є призер Канн-2019 «Портрет дівчини у вогні» французької режисерки та фем-активістки Селін С’ямми. Вона зобразила роман двох жінок у Бретані ХVIII ст. Дещо подібна історія в картині «Прийдешній світ» призеркиВенеції-2020 американки Мони Фаствольд. У ній романтичні стосунки між героїнями розвиваються паралельно з нещасливим шлюбом кожної. Обидві стрічки говорять про жінок в умовах гендерно нерівного суспільства: нав’язані стереотипи про залежність від чоловіків, необхідність шлюбу тощо.
Сьогодні female gaze виходить за межі знятого жінками кіно. Чоловіки намагаються поставити себе на місце жінки, тобто зміни перестали бути односторонніми й відбуваються стрімкіше.
Так, минулорічна «Остання дуель» Рідлі Скотта – це спроба поглянути на зґвалтування почергово з різних перспектив – чоловічої та жіночої. «Найгірша людина у світі» – це намагання подивитися на становище жінки в сучасному, вже зміненому світі. Головна героїня потрапляє в незручну ситуацію через те, що в свої 30 ще не встигла стати сформованою особистістю. Трієр намагається продемонструвати чесне бачення сучасної жінки, перед якою досі кидають застарілі виклики, проте нові вже встигли з’явитися. Чи перетвориться вона у подорожі від «повинна» до «хочу» на «найгіршу людину в світі» – обирати глядачам.
Читайте також: ФІЛЬМ ГАЯ РІЧІ «ОПЕРАЦІЯ ФОРТУНА» ПЕРЕЗНІМУТЬ ЧЕРЕЗ УКРАЇНЦІВ