Бар’єри та міфи про менструацію: історія, що формує сучасне ставлення до менструального здоров’я

Яким би прогресивним не було наше суспільство, менструація все ще залишається чутливою темою, яку часто воліють уникати. Багато жінок і дівчат досі змушені вдаватися до евфемізмів, щоб не називати природний процес своїм іменем. І це не просто культурна звичка – це глибоко вкорінена стигма, яка породжує сором, занижену самооцінку й нерідко змушує ігнорувати власне здоров’я.

Ситуація ускладнюється через брак якісної та зрозумілої інформації про жіноче здоров’я, економічну нерівність та дефіцит необхідних засобів гігієни. Особливо гостро це проявляється в кризових умовах, таких як війна чи бідність.

Саме тому Міжнародний день менструального здоров’я – це важлива нагода відкрито говорити про наявні проблеми зі стигматизацією й наголосити:  доступ до засобів гігієни і медичної допомоги – не привілей, а фундаментальне право кожної жінки й дівчини.

Щоб краще зрозуміти контекст проблематики, у цій статті ми простежимо, як змінювалося ставлення до менструації в різні історичні періоди – від заборон і міфів до наукового підходу, доступних рішень і соціального визнання. А також розглянемо, чому ця тема й досі залишається актуальною і які кроки необхідно зробити для формування реальних змін.

Еволюція ставлення до менструації: від міфів та забобонів до наукового прогресу і соціального визнання

У найдавніших суспільствах менструація була більше, ніж біологічний процес – її сприймали як щось містичне й незбагненне. Регулярна кровотеча без рани, зв’язок із фазами Місяця та плодючістю жінок – усе це зумовило появу численних міфів, ритуалів і упереджень.

Менструальну кров нерідко трактували як джерело сили – іноді цілющої, іноді небезпечної. Приміром, у міфах Мая вона була карою Місячної богині за непослух, “нечистою” і здатною завдати шкоди; в північноамериканських племенах, таких як чекорі – джерелом духовної сили та зброєю, здатною знищити ворога. Єгиптяни, в свою чергу, приписували їй лікувальні властивості та використовували в ритуалах.

Таке подвійне сприйняття менструації заклало підґрунтя для різноманітних культурних уявлень. Згодом вони розвивалися в різних суспільствах, визначаючи ставлення, обряди, а подекуди й табу, пов’язані з менструацією.

Античність: філософія та забобони 

Зі зміною епох і розвитком філософії та медицини античний світ запропонував новий погляд на менструацію. Грецькі лікарі, зокрема Гіппократ і Гален, трактували її як спосіб очищення жіночого організму від надлишку крові або “чорної жовчі”, відповідно до гуморальної теорії здоровʼя. А філософ Арістотель трактував менструальну кров як матеріал для зачаття, який є протилежним відповідником чоловічому сім’ю.

Однак, попри раціональні спроби пояснення, у Римі побутували й забобони. Науковець Пліній Старший описував менструацію як небезпечну силу, яка псує вино, робить ґрунт неродючим, а запах цієї крові може вбити навіть бджіл у вулику. Водночас визнавалися й корисні сторони цієї “небезпечної сили”. Римські лікарі, як і грецькі, вважали менструацію ознакою здоров’я, а її відсутність – поганим знаком для здоров’я. 

Ця суперечливість – між науковим інтересом і глибоким забобонним ставленням – передалася у спадок наступним епохам, формуючи складний і багатогранний образ менструації в культурі.

Середньовіччя: замовчування і релігійні табу 

Із занепадом античного світу і приходом християнства тема менструації знову стала табуйованою. У середньовічній Європі про менструацію майже не говорили відкрито – її соромилися і боялися. Хоча прямих згадок дуже мало, непрямі джерела свідчать про переважно забобонне, негативне ставлення.

Важливу роль у формуванні цього ставлення відігравала християнська церква, яка вводила обмеження для жінок під час менструації. Монахиням забороняли причащатися в ці дні, а мирянки самі уникали храмів, побоюючись осквернити святиню. Попри страх і сором, жінки пристосовувалися до життя з менструацією. Особливо селянки, які не мали змоги припиняти роботу. Вони використовували шматки тканини, які прали й повторно застосовували. 

Загалом середньовічне суспільство сприймало менструацію як щось ганебне й небезпечне. Це табу стало частиною культурної спадщини, що надовго закріпилося в європейській свідомості.

Ранній новий час і перші наукові прориви

Упродовж століть уявлення про менструацію балансували між забобонами й наукою. І лише в XVI–XVIII століттях починається серйозне наукове вивчення жіночого тіла: художник Леонардо да Вінчі створює перші анатомічні замальовки, лікар Вільям Гарвей досліджує роль менструації в зачатті. Прорив відбувається у 1827 році, коли ембріолог та антрополог Карл Бер відкриває яйцеклітину – це закладає основу для наукового розуміння менструального циклу. 

У XIX столітті наука робить ще один крок уперед: описали менструальний цикл та овуляцію. Проте раціональне знання знову-таки уживалося з упередженнями. Багато медиків того часу розглядали менструацію як “хворобу”, а жінок обмежували у навчанні та фізичних навантаженнях. Водночас з’являються перші гігієнічні засоби – менструальні рушнички, смуги гігроскопічної марлі, поясні прокладки, що свідчить про поступове визнання жіночих потреб.

Наука поступово витісняє міфи – але повільно.

Новий час: наукова революція і боротьба з табу

ХХ століття здійснило справжню революцію у ставленні до менструації. Відкриття жіночих гормонів – естрогену і прогестерону – пояснили фізіологію циклу. З’явилися методи лікування розладів і болісних менструацій. Попри це, забобони ще жевріли – деякі лікарі вірили у “менструальні отрути”. Але наука поступово витісняла міфи.

Важливою подією стала гігієнічна революція: під час Першої світової війни медсестри звернули увагу на целюлозну вату, яка добре вбирала кров, і на її основі у 1921 році американська компанія Kotex випустила перші промислові одноразові прокладки. Згодом, у 1930-му з’явилися перші тампони з аплікаторо від марки Tampax. Реклама цих продуктів була доволі стриманою, адже тема менструації досі залишилася табуйованою.

Після Другої світової війни тема жіночого здоров’я почала виходити з тіні завдяки феміністичному руху. У 1960-х активістки почали відкрито говорити про необхідність подолання табу, а в 1980-х слово “period” вперше прозвучало в телерекламі. Під кінець ХХ століття людство все голосніше заговорило про “менструальну рівність” – усунення бар’єрів і дискримінації, пов’язаних із цією темою. 

У 1990-і з’явився термін “менструальна гігієна” в програмах ВООЗ, маючи на увазі не лише доступ до засобів, але й освіту та права. У 2000-і роки теми менструації поступово ввійшли до публічних дискурсів: правозахисники звертали увагу на “менструальну бідність” (неможливість дозволити собі прокладки), а реклама менструальних продуктів стала сміливішою. Нарешті, у 2010-і відбулася справжня інформаційна кампанія: активістки по всьому світі влаштовували акції на підтримку відкритого ставлення до менструації. Ці зрушення знаменували: людство нарешті готове позбавитися від багатовікового тягаря стигми.

Менструальне здоров’я: виклики сучасності і потреби в умовах криз. Спільні зусилля для змін: роль громадських ініціатив

Менструація пройшла довгий шлях – від табу й забобонів до наукового вивчення й розвитку ефективних гігієнічних засобів. Завдяки цьому сьогодні менструальна гігієна визнається базовим правом кожної жінки та дівчини. Водночас, попри технічний прогрес і зростання обізнаності, доступ до гігієнічних засобів досі залишається обмеженим для мільйонів людей, а сама тема – делікатною і часто незручною для відкритого обговорення.

За даними Фундації АнтиСНІД-США в Україні (AHF Ukraine), понад 500 мільйонів людей у світі не мають стабільного доступу до засобів гігієни – це глобальна проблема, яка виходить далеко за межі країн третього світу. В Україні ця криза ще більше загострилася через повномасштабну війну, яка створила серйозні гуманітарні виклики для жінок у зонах бойових дій, внутрішньо переміщених осіб та представниць вразливих груп. 

Результати опитування U-report свідчать про тривожні тенденції: майже кожна друга дівчина (44,9%) стикалася з глузуванням через менструацію, 27,4% вважають засоби менструальної гігієни надто дорогими, а 24,7% соромляться їх купувати у присутності інших людей. Це яскраво демонструє поєднання економічних бар’єрів із глибоко вкоріненими культурними упередженнями.

У відповідь на ці виклики благодійні організації, зокрема Фундація АнтиСНІД-США в Україні (AHF Ukraine), закуповує та безоплатно розповсюджує засоби менструальної гігієни, щоб забезпечити постійний і рівний доступ жінок і дівчат, особливо серед вразливих груп населення.  

Підсумки: від проблем до рішень

Занурення в історію менструації дало змогу побачити, наскільки довгим і непростим був шлях – від домінування забобонів і міфів до поступового формування наукового розуміння та визнання цієї теми. Проте навіть сьогодні, коли знання та технології досягли значного розвитку, менструація досі залишається огорнутою культурними табу, а доступ до засобів гігієни – нерівномірним. 

Як засвідчують історичні приклади й сучасні реалії, соціальні упередження, економічні бар’єри та брак відкритого обговорення створюють стійкі перепони для мільйонів жінок і дівчат. Особливо гостро ці проблеми проявляються в умовах гуманітарних криз, таких як війна, де нерівність та вразливість лише поглиблюються.

Саме тому сьогодні критично важливо не лише долати мовчання навколо менструального здоров’я, а й реалізовувати системні кроки: забезпечити рівний доступ до гігієнічних засобів, запровадити повноцінну сексуальну освіту, яка сприяє обізнаності й повазі до фізіологічних процесів та прав людини, боротися зі стигматизацією та закріпити ці питання у стратегіях державної політики, охорони здоров’я та освіти.

Лише через подолання нерівностей та упереджень, запровадження змін на всіх рівнях – менструальне здоров’я перестане бути предметом нерівності, а стане справжнім проявом соціальної справедливості.