#bookshelfy: Катя Царик, режисерка

Режисерка Катя Царик переконує що закохалась в книги ще коли була підлітком. А сам процес читання порівнює з медитацією. “Книги це концентрація і спокій, навіть коли історія захоплює або лякає. Це релаксуе тебе, заспокоює і вражає.” – говорить Катя. Сьогодні для Marie Claire вона розповіла про свою книжкову поличку.

“Читання розвиває нашу уяву, дає знання, розшірює світогляд. Завдяки книжкам ми маємо можливість не просто зафіксувати факт, або інформацію, ми має змогу опинитись на місці події, відчути те, що видчуває герой. Набір асоціацій, наш досвід, збудженний автором обов’язково створить цю подорож. І чим сильніший автор, тим бурхливіші наші почуття.”

Книга, яка перевернула життя. Досить сильно вплинула на мене біографія Стіва Джобса (автор Уолтер Айзексон), Вона сильно мене надихнула. Я відчула силу і бажання створювати сама, те що народжується в моїй душі. Мене здивувало те, як в долі однієї людини помістилося стільки драми й відкриттів. Як його мрії змінювали світ, як він надихався природою, для створення дизайну apple. І його приклад того, як вистояти у скрутні хвилини, як не переставати творити, як стати прикладом залишаючись скромним генієм я часто згадую у складні хвилини.

Найстаріша книжка на полиці. Колись у дитинстві, коли мені було 7 років, я почула поему “Утоплена” Тараса Шевчена. І вона справила на мене таке сильне враження, що я вивчила цю поему на пам’ять і знаю досі. Тому ця книга по правуможе вважатися старожилом на моїй поличці.

Книга «для дорослих», що була найулюбленішою в дитинстві. Я дуже любила книжку про Нью-Йорк. Мене взагалі вабило все, що пов’язано з цим містом. Одного разу я навіть вивчила путівник по Нью-Йорку, який був написаний польскою мовою!

Ще була одна книга, яку я досить добре пам’ятаю з дитинства, Вона не була моєю улюбленою, а навпаки дуже лякала мене. Це був медичний довідник про захворювання шкіри. Я не знаю, що ця книга робила в нашій книжковій шафі, але переглянувши її я злякалась так сильно, що боялась навіть знаходитись у кімнаті, де вона стояла.

Сама «дивна» книга на поличці. Напевно, це альбом робіт Девіда Ла Шапеля. Так, ми вже звикли до епатажу, але він – король відверто епатажних і яскравих світлин, від яких погляд важко відвести. Багато митців намагаються його наслідувати, і, напевно, всі зірки кіно і музики хотіли б потрапити в його об’єктив.

Книга, яку прочитав вже 10 разів і, не факт, що ще 10 разів не перечитаю. «Маленьки принц»  Екзюпері. Я читаю її сину коли він засинає, читаю коли мені спокійно, чітаю, коли сумно. Розклала на цитати – це неймовіра історія і найкраще в ній все те, що між рядками….

Книга для «чтиці за викликом». (В фільмі «Чтиця» актриса Міу-Міу грає «чтицю за викликом». Якби у вас була можливість скористуватися схожою послугою. Кого б ви викликали і що попросили почитати?) Мені важко уявити як це, тому що я не сприймаю історії на слух, я візуаліст і люблю сама концетруватись на читанні. Для мене це можливість побути наодинці із собою. Але якби Райану Гослінгу не було чим зайнятись міг би зайти з любою книгою (усміхається).

Книга, яку хотів б додати на поличку. Я завжди у пошуку і купляю книги емоційно. Це може бути щось з класики чи сучасної прози. Для мене це завжди загадка, що і де я знайду щоб добавити на поличку.

Фото надщала прес-служба, використано фото альбому Ла Шапеля.

Читайте також: SMALL TALK: З УЧАСНИКАМИ ФОТОЯРМАРКУ PHOTO KYIV 2021