Час змін. З медіа в ІТ-інженерію: досвідом зміни профілю ділиться Євгенія Липська

Героїні нової рубрики Marie Claire «Час змін» розповідають про власний досвід зміни професії, труднощі та відкриття, з якими вони стикнулися в процесі пошуку та адаптації на новому місці роботи. Наша героїня – Євгенія Липська – розповідає, як змінила профіль СЕО та головного редактора медіавидання на проджект менеджера в ІТ-інженерії.

Як ви наважилися змінити професію?

Все сталося само собою, як то кажуть “все до того йшло”. За 11 років роботи в журналістиці я пройшла всі етапи росту – від фотографа та фоторедактора до головного редактора та СЕО видання. Я вигоріла ще за кілька років до цього кроку, просто не хотілося в тому зізнаватися самій собі. А потім все сталося як це буває в кіно – розриваю заручини з хлопцем, всяткую свої “переломні” 30 років, переживаю втрату близької людини і розумію, що взагалі далі не бачу себе в цій сфері. Хоча наважитися піти було дуже важко – мені здавалося, що після 11 років роботи тут, я нічого іншого не вмію. Робота була публічною та мала багато переваг: вечірки, знайомства з відомими людьми, нескінчені подарунки від різних брендів, вечері в ресторанах, концерти та інше. Я й досі шуткую, що Всесвіту просто набридло дивитися, як я хожу на вечірки і більше нічого не роблю.

Весь той рік я мріяла переїхати мешкати в Грузію, навіть знайшла можливість роботи у друкованному журналі. Я підходила їм за знаннями та досвідом, але я не знала грузинської мови, а вивчити її за короткий час було просто нереально. А потім мені дзвонить подруга і пропонує пройти співбесіду у її знайомого, заради роботи треба було переїхати в Баку, Азербайджан. Й досі пам’ятаю, як подруга мені сказала: «Ти ж хотіла в Грузію, а там дуже близько» (усміхається). Одним із важких моментів було те, що з топової позиції у вже знайомій царині мені потрібно було перейти на одну з найнижчих в царині, де я була на той момент повний нуль. Це сильно б’є по его.

Читайте также: КНИЖНЫЙ АПРЕЛЬ: ПРОИЗВЕДЕНИЯ О ДРУЖБЕ 

Як намагалися себе убезпечити від варіанту «якщо щось піде не так»?

Ніяк і в цьому вся суть цих змін. Не спробуєш – не дізнаєшся! Та і що я втрачала? Від попередньої роботи і себе в ній мене вже просто нудило на фізичному рівні. Ну, не вийде тут. Окей, але я хоча б спробувала. Якщо постійно підсовувати собі подушку під м’яке місце, ви ніколи не дізнаєтеся, чого ви насправді варті і що такого неймовірного вам приготував Всесвіт. Інколи треба просто стрибнути і все.

Чи виправдалися ваші переживання та надії?

Переживання ні, а надії – я отримала набагато більше, те про що я навіть і не мріяла, як би це банально не звучало! Я переїхала в іншу країну з однією валізою найнеобхіднішого та взагалі не знала чого очікути. Почала працювати асистентом проджект менеджера величезного проекту в криптосфері. Буквально гуглила кожне слово й записувала, щоб потім погуглити ще раз. Word змінила на Excel, підбори на зручні кроссівки. За 2.5 роки я виросла з асистента до повноцінного самостійного проджект менеджера й мені доручили окремий проект в Казахстані. Я отримала неймовірний досвід роботи, зустріла абсолютно різних чудових людей, побувала в багатьох країнах світу: але найголовніше – я зрозуміла, як важливі зміни, особливо в такому віці, щоб знову відчувати себе живим!

Яка ваша головна порада тим, хто на дану мить наважується на рішучий крок – круто змінити професію?

Закрити очі і стрибати у Всесвіт нових знань і можливостей. Не витрачайте дарма час, його не так багато нам відведено. Мені шкода, що тоді мені ніхто не сказав не витрачати марно часу і не боятися змін. Шкода тих років, які провела в майже депресивних станах: роздумуючи про те, що я нічого не вмію й не зможу: куди мені податися, а що як не вийде нічого, а що як мене не приймуть в новій сфері.

Та і врешті, ну що такого може статися? Не вийде, зате ви спробували і завжди можете повернутися до свого попереднього досвіду, і знову спробувати щось і ще. Формат наших дідусів і батьків, які працювали в одному місці десятиліттями минув. Світ дуже змінився – він як вимагає від нас постійного руху і розвитку, аби вижити та втриматися, так і пропонує величезні можливості для розвитку. Щоб стати менеджером, дизайнером, програмістом чи навіть тренером не треба знову закінчувати університет і втрачати купу часу. Треба просто зрозуміти чи хочеш ти насправді змін і рухатися, навчання більше не шлях від А до В, це постійна подорож із новими цікавими відкриттями.

Фото надала Євгенія Липська

Читайте також: ВРЕМЯ ПЕРЕМЕН. СТАНИСЛАВА ФУРСА ДЕЛИТСЯ ОПЫТОМ СМЕНЫ ПРОФЕССИИ ВТОРОГО РЕЖИССЕРА НА ДИЗАЙНЕРА ИНТЕРЬЕРОВ