Чоловік говорить: Олександр Будько, боєць ЗСУ із позивним “Терен”

Олександр Будько, із позивним «Терен», боєць батальйону «Карпатська Січ». Олександр воював під Ізюмом, і під час звільнення Харківщини втратив обидві ноги. Пройшовши курс реабілітації в США, Олександр продовжує адаптацію до ходьби з протезами, готується до «Ігор Нескорених». Розвиває інклюзію в Україні, допомагає ветеранам та пише книгу. Сьогодні він – герой постійної рубрики Marie Claire.

Яким повинен бути «справжній чоловік»?

Чоловік має уособлювати собою надійність та розум. Бути тим, хто зможе допомогти від дрібнички до чогось великого. Вміти відмовляти теж якісна риса, що вирізняє чоловіка, бо безпринципність, на мій погляд, не пасує для нього. Етикет поводження теж не мало важливий, завдяки ньому вибудовуються стосунки, які пізніше підкріплюються вище переліченим. 

Які життєві уроки дали вам батьки?

Батьки дали розуміння, що інколи треба бути гнучкішим в сім’ї, щоб не руйнувати її. Десь уступити, десь натиснути. 

Завдяки їм я також зрозумів, що підтримка своїх дітей допомагає отримувати цю підтримку від них в майбутньому. 

У вас був поворотний момент, після якого можна ділити життя на «до» і «після»?

Я лишився тим ким був, змінився лише вектор руху мого життя, яке стало більш публічним. Але моменту, який можна означити «поворотним» не було. Я творець цього вектору і змін. 

Що найбільше вас драйвить: в житті, роботі, стосунках?

Найбільше драйвить, коли виходить задумане. Ще зовсім нещодавно лише планував якусь річ, а тепер вона вже не просто позаду, а ще й виконана. Наприклад участь у змаганні, а саме біг. Я планував хоча б ходити, а тепер я можу бігати і для мене це вже не мрія а навик. І саме такі речі дають впевненості, що не варто зупинятися, треба планувати, мріяти і досягати. 

Як вам здається, ви вже знайшли себе?

Я на шляху знаходження себе. Щоденно мені здається, що я все ближче. Різні ситуації, люди, діалоги показують мені цей шлях, показують мені мене. Приходить усвідомлення, що варто продовжувати робити, а від чого варто відмовитися. 

Як виглядає ваш стандартний день?

Зазвичай мій день розпланований погодинно, дуже рідко в ньому з’являються прогалини, які потрібно заповнити. Але якщо такі є, то знайти заняття для цих прогалин не складно. Намагаюся систематизувати в своїх днях тренування, написання книги та читання. Решту ж часу займають зустрічі, відвідування поранених та різні тематичні заходи.

Яка людина ніколи не буде з вами поруч?

Та яка не захоче бути. Це ж очевидно.

Яка матеріальна річ – найцінніша для вас та чому?

Я досить таки міцно прив’язуюся до речей. Не розумію, правда, чому так. Інколи виникає бажання позбутися всього, що я і роблю, досить рідко, але тоді отримую полегшення. Можу обійтися без дуже багатьох речей, як показала практика. Проте, якщо враховувати нормальні, не обмежені умови, то телефон, мабуть, як і для багатьох зараз, дуже важлива матеріальна річ. В ньому все: банк, спілкування, книги, музика, домовленості тощо. Тому ця річ для мене досить цінна. 

Що ви вважаєте в житті найбільш важливим? Що найменш важливим?

Найбільш важливо в житті це бути чесним з собою, тоді не виникає ніяких проблем щодо сприйняття світу та людей, не виникає ілюзій. Завдяки цій чесності якість життя покращується, бо є розуміння істинного бажання та потреб. 

Найменш важким, гадаю є думка інших людей, бо якщо ти чесний з собою, то чи важливо хто що подумає?

Який антивоєнний твір ви вважаєте геніальним?

Ернест Юнґер «Сталеві Грози». Автору вдавалося писати жахливі картини війни з деякою відстороненістю. Що в свою чергу давало холодну оцінку страшним наслідкам воєнних подій, завдяки опису яких, ми мали б не допустити їх повторення знову.

Читайте також: ПРО ЩО ЖІНКА МОВЧИТЬ: КАТЕРИНА ВОЗІАНОВА, ЗАСНОВНИЦЯ МАЙСТЕРНІ INDPOSHIV