Що дивитися: новий серіал “Вініл”

Мартін Скорсезе та Мік Джаггер взялися розповісти нам у фарбах про музичну індустрію 70-х. Що з того вийшло, рапортує наш старший редактор.

Якби існував поїзд у 70-ті, я кинула б у свою втрату валізу пару вінтажних суконь та сонцезахисні окуляри, помахала всім ручкою і вирушила б туди, не роздумуючи. Романтизація цього десятиліття – заняття легке, адже ґрунт у нього є більш ніж родючим. Наввипередки з модними дизайнерами, які останнім часом встигли зорати цю ниву вздовж і впоперек, знімають і кіно: наприклад, три роки тому вийшли одразу дві атмосферні драми про ту епоху з розряду must see – “Афера по-американськи” та “Гонка”.

Мартін Скорсезе забився в такт Міку Джаггер ще в 2006 році, знімаючи для “роллінгів” концертну документалку “The Rolling Stones. Да буде світло”. Тому спільне продюсування серіалу про музіндустрію виглядає цілком логічним розвитком їхніх стосунків. До того ж Міку вдалося прилаштувати у “Вініл” свого сина Джеймса – звичайно ж, у ролі молодика, що грає бездарну музику, але має надію на швидкий статус рок-зірки. Ще одне, що може скомпрометувати Джаггера щодо цього підприємства, це його власні слова, колись упущені. Міка запитували про зйомки фільму “Уявлення” (1970), де він розігрував звичні карти – секс, наркотики, рок-н-рол. Так ось музикант відповів, що не може згадати не лише подробиць знімального процесу, а й усі десятиліття насилу пам’ятає. Упс, Мік!

Почерк Скорсезе вгадується безпомилково – без улюбленої італійської мафії і тут не обійшлося, причому головну роль – власника лейбла American Century Річі Фінестру грає Боббі Каннавале з “Підпільної імперії”. Сцени, коли Річі завмирає з відсутнім поглядом і картинно відставленою рукою з сигаретою, що димиться, можна викладати для студентів у школі драми. Чорна комедія, драма, детектив, приправлений кров’ю та сюрреалізмом – “Вініл” видовище не те щоб не для людей зі слабкими нервами. Проте деяким глядачам може здатися надто жорстким. Втім, від Скорсезе іншого й годі було чекати.

Окремо хочеться поговорити про жіночі ролі – вони у “Вінілі” на диво гарні. Олівію Уайлд ми вже мали задоволення спостерігати в схожій ролі в “Гонці” – їй надзвичайно йдуть сукні в стилі хіпі-шик, окуляри від сонця з пастельними скельцями, що закривають полиця і підкреслює її чарівні блакитні очі макіяж. Тут їй дісталася двояка роль – всі розуміє жінки, на якій тримається сім’я Фінестри, і рок-н-рольної натури, яка колись проводила більшу частину свого часу на концертах, фабриці Уорхола і тусовках. Друга знакова дівчина “Вініла” – жвава секретарка Джеймі, у чиїй робочій тумбочці є річний запас психотропних речовин, а в кучерявій голівці – серйозні амбіції стати першовідкривачкою талантів. Її грає 26-річна британська актриса Джуно Темпл, яку оголосили висхідною зіркою ще три роки тому. З одного боку, вона копіює персонажів танцювальних фільмів (із серії ложкомийка вибилася в принцеси), з іншого – у її грі є якийсь драйв, нерв, так що не хочеться відволікатися від споглядання її розмальованого обличчя на секунду.

Вініл цілком може здатися деяким глядачам стомлюючим, і я розумію чому. На тебе вивалюють тонни музичних посилань, які під час перегляду навіть не встигаєш гуглити: “Цю я знаю точно, тут знайомий приспів, а ось цю не чула ніколи”. Рай для меломана, мука для хейтерів музики – з цієї причини багатьом міг здатися нудним, наприклад, роман Ніка Хорнбі “Hi-Fi”. Але якщо відігнати від себе демонів упередження і поринути в атмосферу “Вініла” з головою, ви отримаєте глибоке моральне задоволення – і різкість і несподіванка гумору, і блискучі способи Фінестри викрутитися, і квітчасті костюми, і резонуючий в такт биття серця саундтрек “за” і “так-так-так”. 

Повʼязані теми:

вінілбоббі каннаваленовийновий серіалсеріалиновинкиОлівія УайльдМік ДжаггерМартін Скорсезесеріалновинка

Євгенія Власенко

Редактор Marie Claire Ukraine

Вірю в силу слова, та його здатність торкатися сердець. Обожнюю писати про моду, цікаві бʼюті-знахідки, мистецтво та self made людей, які надихають підкорювати нові вершини.

Всі статті автора

Поділись: