Вийшов четвертий сезон серіалу “Вбиваючи Єву”, в якому головна героїня – Віланель, кілерша-психопатка з росії. Наталія Васюра, фахівчиня з комунікацій та журналістка порівнює зачарування європейців російською культурою з симпатією до Віланелі – жорстокої та незрозумілої.
“Я вважаю, що в образах, які ми асоціюємо з російською культурою та історією, закладені крайності краси та жорстокості, які гарно надаються для фентезі”. Прочитала цю цитату письменниці Лі Бардуго у Maryna Sokolyan і згадала Віланель із серіалу “Вбити Єву”. Колишню російську гімнастку, яка стала агенткою-вбивцею. Яка у модних яскравих речах жорстоко вбиває людей іноді за наказом, а іноді – за власною примхою. Коли почався серіал, я запитувала кількох психологів, чому людям так подобаються серіали, в яких оспівуються відверті психопати? Відповідь була майже, як у Бардуго – поєднання нелогічності і некерованості дій, жорстокість, порушення правил, влада над іншими, загорнута у неймовірно красиву картинку, закохує в себе і, звісно, створює гарні рейтинги.
Я просто зараз думаю, що поки що для європейців російська культура є такою Віланель – жорсткою, незрозумілою і від того ще більш привабливою. Найяскравіше я це побачила у європейських книгарнях: на видному місці виставлений Булгаков, Толстой і Достоєвський. Європейці ставляться до російської класики як до красивої і незбагненної екзотики. Тільки скільки потрібно ще смертей невинних людей, щоб вони побачили, що за примарним образом Віланель ховається путін, що жорстокість і невігластво залишаються жорстокістю і невіглаством, в які речі й обкладинки його не огорни і що російська культура давно стала тим маркетинговим інструментом, що маскує жорстокість і психопатичність під “привабливість і глибину”?
Поки що для європейців російська культура є такою Віланель – жорсткою, незрозумілою і від того ще більш привабливою.
Читайте також: Книга «Жінка в Берліні». Голос кожної жінки під час війни.