In Balance: Олена Вишнякова про системність, чесність із собою та майбутніх лідерів

Олена Вишнякова — бізнесвумен, засновниця трьох освітніх інституцій, психологиня, консулка, мама чотирьох дітей і авторка книги «Мама in Balance». Ми зустрілися з Оленою, щоб поговорити про рівновагу, архітектуру особистості та стратегічне виховання нових лідерів.

ПРО БІзнес, тіймінг та сучасне виховання

Бізнесвумен, психологиня, письменниця, мама — це чотири різні жінки. А ви примудряєтесь усе поєднувати. Як розставляєте пріоритети? У вас ідеальний графік і сотня помічників?

Це справді чотири різні ролі й чотири внутрішні світи. Балансую між ними не завдяки ідеальному графіку чи численним помічникам, а завдяки усвідомленості. Я дію за принципом: що найважливіше зараз — тому й приділяю увагу в першу чергу. Роль мами й дружини — завжди на першому місці. Та це навіть не обов’язки, це моя основа. Все інше можна делегувати, змінити чи адаптувати.

На чому економите час, щоб усе встигати?

На серіалах і безцільному гортанні соцмереж. Я обираю сон і відпочинок замість спостереження за життям інших.

Ukrainian Global School, Ukrainian Global Kids, садок «Кудрявський» — проєкти, побудовані за принципом «майбутнє створюється зараз». Що стало поштовхом для їх створення?

Народження моєї старшої доньки. Я хотіла, щоб вона навчалася у сучасній школі. Те, що бачила у традиційних закладах, мене не влаштовувало: залишки радянської парадигми — авторитаризм, оцінкоцентричність, ігнорування індивідуальності.

Я завжди була за те, щоб учителі ставилися до дитини з повагою, навчали не за застарілою програмою, а розвивали лідерські якості, емоційний інтелект і навички, потрібні у XXI столітті

А якщо хочеш змін — дій. Тож я створила сучасні навчальні заклади для дітей, яких раніше в Україні просто не було.

Що у вихованні дітей сьогодні вже рудимент?

Контроль заради контролю, штучні оцінки, система «правильно — неправильно», яка вбиває креативність. Так не виховують самодостатніх особистостей. Лідери формуються інакше: через довіру, привчання до відповідальності та саморозвиток.

про книгу та поради від дітей

Що спонукало вас написати книгу «Мама in Balance»?

Біль, досвід і віра. Я пройшла довгий шлях у материнстві — від мами «Я нічого не знаю» до «Ідеальної мами», а зрештою стала «Живою справжньою мамою». Від мами, яка боролася за кожну хвилину розвитку дитини, до мами, яка навчилася чути себе. Кожна дитина відкривала в мені новий рівень розуміння. І мені захотілося поділитися цим із іншими — чесно, без глянцю, із самоіронією й рефлексією. Ця книга не лише про материнство, а й про баланс у сучасному світі, де ми всі лавіруємо між різними ролями.

Що допомагало в роботі над книгою, а що заважало?

Найбільше допомагали емоції. Я писала поривами — коли відчувала натхнення. Іноді вночі, коли всі вже спали. Заряджали й розмови з іншими жінками. Найбільше заважав перфекціонізм — ворог кожної авторки.

Хотілося написати книгу ідеально, але я дозволила собі головне — написати щиро.

Якої поради батьків ви не дослухалися в дитинстві й тепер шкодуєте?

Мені казали: «Не будь такою наївною й відкритою до людей». Я довго цього не чула. З роками зрозуміла: іноді м’якість варто прикривати мудрістю. Не всі цінують відкрите серце. Але я все одно вірю в людей і добро. Можливо, це і наївно.

Яку найціннішу пораду дали вам діти?

«Мамо, все добре. Я впораюся сам. Не лізь». Це було несподівано. І стало для мене точкою усвідомлення: усе, що я вкладала — любов, підтримку, силу — проросло. Переді мною вже не дитина, а самостійна особистість. Це і щемить, і тішить. Бо найбільша перемога мами — виростити дитину, яка вже може йти сама. Не тому, що не любить, а тому що навчилася довіряти собі. І тоді розумієш: ти молодець!

про хаос, тишу та самоіронію

Як виглядає ваш типовий робочий день? А вихідний?

Будні — це стратегічні зустрічі, переговори, школа, проєкти й трохи хаосу (усміхається). Я не жінка плану, але життя з дітьми вчить гнучкості та вмінню розставляти пріоритети. Вихідний — це дім, обійми, щасливі крики, сімейні справи, спільний перегляд кіно — і трохи хаосу. Я навчилася жити в хаосі й навіть любити його.

А тишу?

Посидіти з книжкою в тиші — найкращий спосіб відновитися для мене. Треба постійно наповнювати себе, бо лише з повної чаші можна віддавати іншим.

Раніше для мене важливий був результат — хоч якими зусиллями. Тепер важливе відчуття гармонії. Без неї навіть шалений успіх нічого не вартий.

Тому я багато часу приділяю вмінню вибудовувати й тримати особисті кордони.

Які обов’язки приносять вам радість і задоволення, а які — ні?

У бізнесі люблю створювати нові продукти, ідеї, візії. Не люблю бюрократію. У дипломатії обожнюю діалог і вплив — не подобаються формальності. У материнстві ціную щирість і глибину — напружують безсонні ночі й примусове годування кашею (сміється).

Як варіює ваш стиль залежно від сфери діяльності?

Я адаптивна. Для переговорів обираю класику з родзинкою. Для школи — зручність із шармом. У родинному колі люблю спортивний і розслаблений одяг. Але у всіх образах обов’язково має бути моя суть — впевнена жіночність. Одяг — це теж комунікація.

про спорт, розваги та мрії

Як знаходите час на спорт?

Тіло — наш інструмент, воно потребує турботи й шани. Я більше не шукаю час на спорт, а вписую тренування у свій графік як важливу зустріч. Бо спорт — це не лише про тіло, а й про енергію. Якщо через завантаженість не встигаю на тренування, йду на прогулянку. Цього року відкрила для себе вейкбординг — моє нове захоплення.

Як розважаєтесь?

Мені подобається змінювати контекст: це розширює кругозір, коло спілкування й культурні рамки. Люблю нові враження, знайомства, місця. Обожнюю живі розмови, у яких народжуються ідеї.

Ціную вміння іронізувати — це допомагає зберігати легкість навіть у складні часи.

Ким мріяли стати в дитинстві?

Директором школи. Здавалося, що ця людина може все змінити: створити простір, де дітям цікаво й комфортно, і до кожного буде справедливий підхід. Ця мрія здійснилася навіть більше, ніж я могла уявити: я не просто директорка — я створила власну школу й освітню філософію. Це вже не мрія, а велика відповідальність і натхнення.

про характер та мотивацію

Ваша головна риса характеру?

Рішучість, гнучкість і внутрішній спокій. Я не боюся виходити із зони комфорту, навіть коли це щось нове для мене. У мене шалена жага до життя й нового досвіду. Я щодня дивуюся світу й завжди знаходжу щось надихаюче. Це внутрішнє горіння і вміння бачити сенс — мої головні опори.

Яку якість хочете розвинути у дітей?

Свободу бути собою насамперед і рішучість обрати власний шлях.

Що вас мотивує не зупинятися?

Жінки навколо, які доводять: ми можемо бути сильними без жорсткості, впливовими без агресії, рішучими й людяними водночас. І діти. Їхні очі, ідеї, відкриття.

У кожному учні я бачу потенціал і унікальність. Мені цікаво, ким вони стануть і як змінять світ. Ця віра в майбутнє — мій найсильніший мотор.

Хто для вас рольова модель?

Я не створюю собі кумирів. Мені ближча орієнтація на себе, власну внутрішню планку й потенціал. Як казав стародавній мислитель: хто підкорив себе — може підкорити світ. Я вірю: єдине справжнє обмеження — ми самі. Тому моя щоденна робота — це чесна й вимоглива праця над собою.

Якою порадою поділилися б із сучасними жінками?

Ваша сила — не в кількості справ і не в демонстративній непохитності. Вона проявляється по-різному: у когось — у міці, у когось — у гнучкості, у когось — у здатності чути й відчувати. Як у природі: у когось крила, у когось кігті (усміхається). Будьте собою й бережіть те, що дала вам природа — з розумом і любов’ю до себе. В цьому справжня сила.