Двічі на рік я смакую найбільш модною подією України – Ukrainian Fashion Week. Проте, до цього три роки я відвідувала захід лише як редактор Marie Claire. Восени 2021 року мені вдалося пройтися головним подіумом країни (хоча таке в моєї колишній модельній кар’єрі також було) в статусі дизайнера – молодого та невпевненого в собі, але із великими планами на майбутнє.
2021 рік запам’ятався можливістю реалізувати спецпроєкт у друкованому числі та на сайті Marie Claire, присвячений темі ментального здоров’я. Окрім того, що я була і продюсером, і стилістом, і автором, мені також пощастило стати й героїнею історії. Проблеми із депресією, тривожністю завжди були для мене занадто приватними та інтимними, аби розповідати про них навіть найближчим людям, проте на цей раз я вирішила відверто поділитися переживаннями, аби читачі Marie Claire розуміли, що соромитися насправді немає чого. Неприйняття суспільством інакших – проблема самого суспільства, і точно не наша.
2021 рік став особливо складним для мене в сенсі втрати відомих публічних особистостей. Я справді плакала, коли помер принц Філіпп, відверто не розуміла, як таке могло трапитися, коли загинув Жан-Марк Валле, проте найбільшого болю мені принесла смерть Хелен Маккорі. Для мене як для справжньої поттероманки така новина стала шоком. Особливу досаду я відчула, коли стало відомо про “Повернення до Гоґвортсу”, в якому вже не буде чарівної та холодної Нарциси Малфой.
Багато що пригнічувало мене у 2021 році, проте найбільше – повна сліпота людей перед масштабними загрозами. Політична нестабільність, небажання людей дотримуватися базових правил формату ковідного суспільства та ще багато інших моментів, про які доведеться говорити точно в іншому, більш розгорнутому, форматі.
Цей рік дав мені можливість знову працювати в улюбленій команді професіоналів Marie Claire. Я надзвичайно щаслива повернутись у свою атмосферу, тому це, мабуть, найважливіший “In” 2021 року. До цього я три роки була в декретній відпустці, тому ви, напевно, розумієте моє щастя опинитись десь, за межами дому та кожен день поповнювати себе новою, не яжемать, інформацією та корисними знайомствами.
Це – великий прорив для мене особисто. Я давно вивчаю тему свідомого споживання і намагаюсь синхронізувати його зі своєю сім’єю, а в 2021 році мені випала нагода говорити про це вголос величезній українській громаді. Дякувати потрібно не стільки року, як команді Marie Claire. Дякую вам за таку неймовірну можливість говорити так, щоб тебе почули.
Для мене глобальний “out” цьогоріч це, звичайно, коронавірус. В цьому році він став небезпечнішим, болючішим і приніс втрату близької людини. Але, як то кажуть, що не вбиває, то робить нас сильнішими, тому цей момент дав точне розуміння того, що життя коротке й не варто його витрачати на дрібниці: треба вчитися новому, відкривати інші горизонти та пробувати те, що давно хотіла, але ніяк не могла наважитись раніше.
Ця історія сколихнула весь світ і закарбувалась в моїй пам’яті. Настільки було шкода людей, які змушені були покидати свою домівку, близьких та рідних та бігти в невідомість. Як люди забивались у літаки та інші транспортні засоби, щоб вибратись за кордон, якомога далі від терористів. Досі задаю собі питання: “Чому життя таке несправедливе? Хто дав право іншим людям вирішувати твою долю?”.
Так, для мене це був перший раз, коли я була фотографом на тижні моди. Окрім того, що я кожного вечора верещала мамі телефоном, як мені все подобається, у сенсі формату знімання, так я й ще зустріла багато класних людей (про який я також їй захопливо розповідала🌝).
Цього року по-новому побачила своє провінційне місто. Таке неквапливе, зрозуміле, історичне. Причина цього відкриття те, що в чергову свою мандрівку до батьків я взяла свою подругу. І таким чином, мені вперше за 25 років випала можливість побути екскурсоводом у своєму Кам‘янському. Розповідаючи та гуляючи своїми улюбленими місяцями, я бачила як вона захоплюється всім, а разом і з нею і я по-новому відчула своє місто.
На щастя, всі аути, які сталися в моєму житті за цей рік надалі опинились класними inaми)) Але для нашої рубрики я мала написати хоч щось) Коли були з друзями в Бельгії, вирішили піти на вечірку до місцевого техноклубу. Простоявши дві з половиною години в черзі посеред, вже веселих студентів, коли вже ми були майже всередині, в нас запитали сертифікати. Круто було те, що він в мене був, але ставав активним на наступний день) Тож, ми вирішили покращити свій настрій з’ївши гарячу картоплю фрі з Маку, але він виявився закритим. Дійшли до висновку, що нічне життя в Антверпені не для нас)).
Вирішила вперше у своєму житті спробувати ці слизькі штуки. Це було так погано, що вони повністю заслуговують бути в цьому списку.