Концерт Лари Фабіан у Києві: sold-out, сльози та Je Т’aime

Хіба можна зробити собі кращий подарунок до 50-річчя, яке настане зовсім скоро, 9 січня, ніж дві повні зали Палацу “Україна”?  

І Лара Фабіан щедро обдарувала себе. Стало зрозуміло, що в Палаці сьогодні буде спекотно, коли біля самого входу ми побачили ошатний натовп, що впевнено прямує всередину. Одягнені в сукні, на підборах, жінки у супроводі елегантних кавалерів заповнювали зал. Букети, м’які іграшки, очі, що горять, — перше, на що мимоволі звертаєш увагу. 

Ми з колегою сіли у першому ряду і приготувалися до повного занурення у музику Фабіан. Лара вийшла на сцену і зала вибухнула оплесками. Вона посміхнулася. Зірка, що звикла до великих концертних майданчиків та гучних овацій, усміхнулася скромною та щирою усмішкою. У залі одразу потепліло. Здавалося, що ми всі вдома. Потім вона заспівала “Adagio”. 

Цей концерт був зовсім не таким, яким я собі уявляла: Лара Фабіан не виконувала пісні, а розповідала свою історію. Про дитинство, батька, любов до музики, перший виступ, вчителів. Її проникливі промови гармонійно впліталися в лірику, а плавні рухи в дуеті з гарним голосом гіпнотизували — здавалося, що вона співає тільки вам і в залі більше не душі. Думаю, що кожен глядач відчував, що Лара Фабіан співає тільки для нього.

Найзворушливішим моментом концерту стало виконання пісні “I Will Love Again”. Співачка не могла стримати сліз, і грудки в горлі і очі на мокрому місці були у всіх (у першого ряду точно!). Слова про те, що лірична героїня ще зможе полюбити, незважаючи на розбите серце, викликали такі душевні переживання у Лари, що концерт, здавалося, зупиниться, але вона швидко взяла себе в руки і завершила виконання хіта. Зал вибухнув. З задніх рядів було чутно: “Lara, we love you!”. 

А ось особливим особисто для мене, безумовно, стало виконання Je Suis Malade. Лара зізналася, що ця пісня для неї дуже важка, тому вона виконує її не на кожному концерті і завжди по-різному. І нехай по-різному, але завжди так, що не можна зупинити мурашки. Було почуття, що серця всіх глядачів б’ються на одному ритмі. 

Гарною точкою стала вже легендарна Je T’aime. Глядачі з задніх рядів буквально ринули до сцени, щоб не прогаяти жодного руху, не втратити жодної ноти, зловити хоч один погляд Лари. А вона щедро роздаровувала посмішки і весь час говорила «Дякую». 

Хочеться окремо відзначити чудове тріо бек-вокалісток, ангельські голоси яких змусили розпливтися в посмішці жодного глядача. 

І на завершення історія. Зі мною поряд сиділа пара: чоловік та жінка. Вона схвильовано зашепотіла йому: Чому ти не сказав, куди ми йдемо? Ах, якби я знала! Що ховалося за цим вигуком, можна тільки здогадуватися: чи вона некомфортно почувала себе у светрі поруч із дівчатами у вечірніх сукнях, чи вона хотіла купити букет своїй улюбленій виконавиці, чи… Хто знає? Він досить усміхнувся і щось промуркотів своїй супутниці. Цілий концерт вони завмирали на сумних піснях і пританцьовували — на веселих. 

Фото: Юрій Стефаняк