Культурний код гурту «Дао Парк»

У рубриці «Культурний код» Marie Claire Ukraine дізнається про своїх героїв, що наповнює їх як творчих особистостей. Сьогодні у центрі уваги гурт «Дао Парк».

Гурт “Дао Парк” зайняв в українській музиці нішу поп-фьюжн. Колектив складається з п’яти учасників: Уляни Кушик, Родіона Іванова, Єгора Гавриленка, Миколи Зінченка та Романа Гуменюка. В інтерв’ю Marie Claire Родіон та Уляна розповідають про улюблені книги, фільми, серіали, музику та особистості, які вплинули на їх сприйняття світу.

Книги

Родіон: У дитинстві любив книгу Жюля Верна «Двадцять тисяч льє під водою» и “Вершник без голови” Томас Майн Ріда. Потім читав багато, починаючи від світової класики, закінчуючи модними новинками, що рекламуються, але перечитував мало книг, тільки «Сіддхартху» Гессе. Цю повість перечитую регулярно з 15 років і щоразу відкриваю нові грані розуміння цієї невеликої за обсягом книги. Ще перечитав якось “Розпізнавання образів” Вільяма Гібсона, класика кіберпанку фантастики 80-х. Форма та атмосфера сподобалися свого часу.

Уляна: Я пам’ятаю, що навчилася читати дуже рано, десь у чотири роки. Моя бабуся, Марія Куравська, була у спілці молодих письменників України, пропрацювала всю життя у журналі «Дзвін», сама писала вірші та оповідання. Відповідно, у квартирі, в якій я виростала, поліці були забиті книгами. Змалечку я проводила дні під боком у бабусі, поки мама вчилася в університеті, спостерігаючи як вона щось вичитує. Найбільше з бабусиної колекції мене приваблювали всілякі книги типу «Молот відьм» і книги з окультної магії, які я переглядала малою таємницею від дорослих. Зараз зовсім не цікавлюся цією темою, але багато моїх улюблених творів мають у собі щось містичне.

У детства моєю улюбленою книжкою була «Академія пана Кляксі» Яна Бжехві. Не пам’ятаю точно сюжет, але це був захопливий сюр. Звичайно, я читала Гаррі Поттера і з головою поринала в цей світ, представляючи все дуже точно і детально. Також мене захопила книжка Валерія Шевчука «Дім на горі», сюжет якої сповнений української містики та загадковості. Для мене важливо те, як пише автор, і ця книжка оформлена дуже красномовно. Я люблю коли, букви гарно поєднуються в слова, а слова в метафорі, саме тому моїм улюбленим українським поетом є Богдан-Ігор Антоніч.

Люблю класику, у підлітковому віці мене вразила книжка Федора Достоєвського «Брати Карамазові». Пам’ятаю, як не могла спокійно спати, захоплена подіями та переживаннями головних героїв книги. «Людина, яка сміється» Гюго знову ж таки написана дуже красиво. Ці книжки вивертають ззовні душі своїх героїв, показують неоднозначність шкірного, найдобріший герой може виявитися вбивцею, а за маскою багатства і порядності може ховатись жорстокість і збочення. Коли вперше читаєш такі книги, це вражає, ходиш після цього як шарахнутий чимось важким по голові.

В університетський час читала багато української прози. Дуже понравилась автобіографічна книжка Юрія Андруховича «Рекреації», вона дуже “своя”. Напевно тому, що Андрухович теж західняк, і його мова мені зрозуміла, місця, які він описує, мені знайомі та рідні. А ще крута і, звісно ж, містична (все як я люблю) його книжка “Перверзії”. Також із захопленням читала Віктора Пелевіна №Generation П». «Маятник Фуко» Умберто Еко додала до тієї ж колекції улюблених містичних книг.

Ще до 2013 року я побувала у Москві на крутезній виставі «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон» за книгою Річарда Баха, і одразу в цей вечір мені подарували збірник його оповідань. Їх потрібно час від часу перечитувати. Це мотивація щось творити та робити, Річарду Баху вдається підбирати слова набагато крутіше, ніж просто «встань і йди».

Зараз біля моєї ліжка лежить збірка «Антологія молодої української поезії», часто перед сном читаю звідти один-два вірші У нас дуже крута українська поезія, маю колекцію збірників Калінка, Римарука, Андруховича, раджу хоч когось із них почитати. Також з прочитаного недавно дуже понравився світовий бестселер «Людина розумна» Юваль Ной Харарі. Захопливо і доступно про історію людства, дуже стислими та точними абзацами автор пише про те, чому ми такі, якими є, описує наші основні «майлстоуні», важливі історичні події від винайдення першого орудня праці до атомної бомби, а також , щоб уберегти вид від вимирання.

Кіно

Кадр з фільму «Той, що біжить по лезу»

Родіон: Улюблений фільм – “Той, що біжить по лезу” Рідлі Скотта. У кіно більше подобається форма, аніж зміст. Головне, щоб був настрій/стан і гарна музика. З українського кіно сподобався фільм «Думки мої тихі», там і настрій, і статки, і хороша музика присутні.

Кадр із фільму «Готель Гранд Будапешт»

Уляна: Люблю авторське кіно, тому обираю в першу чергу за автором. Передивилася свого часу багато фільмів один за одним Інгмара Бергмана, улюблений — «Фанній Олександр», у Бернардо Бертолуччі «Маленький будда».

Улюблені режисери — Джим Джармуш (я навіть назвала свого пса на його честь — Джармуш), Девід Лінч та Квентін Тарантіно. З Джармушем познайомилася, переглядаючи фільм «Dead man» із Джоні Депом у головній ролі. Також з його фільмів улюблені «Ніч на землі», «Загадковий потяг».

Нещодавно переглянувся весь Твін Пікс. Девіда Лінча люблю за те, як гарно він знімає, кожен кадр у його кіно — окрема фотографія, продумане все до кольору лаку на нігтях актриси. Квентін Тарантіно – це кіно, яке за будь-яких обставин підіймає настрій, не те що б своїм специфічним гумором, а просто тим, наскільки воно круте. Ще його фільми хочеться повторно переглядати, це я взагалі практично не роблю ніколи. Улюблені його фільми – всі, але назву «Однажды в Голлівуді», бо спогади і враження від перегляду ще дуже свіжі. Також подобається кіно Ваги Андерсона «Готель «Гранд Будапешт», «Королівство повного місяця», «Фантастичний Містер Фокс», «Острів собак».

Також понравився фільм «Лобстер» Йоргоса Лантімоса. Також понравився «сюрний» фільм «Sorry to bother you» — класний, молодіжний, з гумором, у духу години, але попереджаю, дивний фільм. Люблю кіно Кубрика “Космічна одіссея 2001 року”, це такий фільм, після перегляду якого можна написати цілий музичний альбом.

Люблю фільми Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», Юрія Іллєнка «Біла птиця з чорною ознакою», Бориса Івченка «Пропала грамота» — це українська душа, знята на плівку. З нового кіно вразив фільм Нарімана Алієва «Додому» — фільм із важким сюжетом, але історія розказана так майстерно, що не стыдно (а буває часто просто стыдно за якесь українське кіно) його дивитись і назвати це крутим кіно.

Кадр із серіалу «Молодий тато»

Серіали

Родіон: Серіали дивлюся, з тих, що особливо запам’яталися — «Молодий тато» Соррентіно, «Виверт-22». Нещодавно подивився новий серіал “Велика” від Hulu, це вільне трактування шляху Катерини II до влади. Смішно вийшло, як на мене, якщо це комедія.

Кадр із серіалу «Чорнобиль»

Уляна: Понравився «Краще дзвоніть Солу» про дуже «заносчівого» адвоката, який любить «мутити» і встрявати в неприємності, також вразив «Світ Дикого Заходу», у ньому людиноподібні роботи стають «свідомими» і виборюють своє місце серед людей Серіал тримає у напрузі та занурює у роздуми про життя, безсмертя, майбутнє, яке насправді дуже близьке. З гучних серіалів переглянула «Чорнобиль» за одну ніч. Сюжет і ті, як його відзняли, не дозволивши відірватись від перегляду ні на секунду, все передано так реалістично і жахливо, що разом із захопленням хотілося закінчити з переглядом за один вечір, і не розтягувати. Це крутий проект, викликавши багато обурливих емоцій щодо радянської системи, її абсурдності, яка забрала мільйони життів.

Музика

Родіон: Музику слухаю різну – Від Кіта Джаррет до чілхопа. У плейлисті, мабуть, ніколи не буде… не знаю. Іноді у професійних цілях доводиться слухати різне, так що не загадуватиму. На музичний смак вплинули Herbie Hancock, Chick Corea, Miles Davis.

Уляна: У моїх вподобаннях я б сказала такий жанровий дуалізм і контраст: я або слухаю щось соуло-фанко-хіпхопове, або рокешнік. Улюблені треки:

Florence and the Machine – “Only If for a Night”

Fink – “Perfect darkness”

Rihanna – “Kiss it better”

The Notorious BIG – “Big Poppa”

Queen – “Bohemian Rapsody”

En Vogue – “Don’t let go”

Herbie Hancock – “Chameleon”

Chaka Khan – “Aint nobody”

Pink Floyd – “Shine on you crazy diamond”

Kansas – “Carry on wayward son”

Kimbra – “Call me”

Улюблені співаки та вся їхня творчість – Kimbra, Jill Scott, D’Angelo, Jamiroquai, Stevie Wonder. Я вдячна моїй мамі, що в детстві купувала класні диски, як від альбому Norah Jones «Feels like home», який я знаю на згадку.

У моєму плейлисті ніколи не буде «російського шансону», це для мене щось конкретно брудне і ні на що не налазити. І не буде якогось дезметал-грайндкор-скрімо — у 15 років я навіть слухала таку музыку, але тепер усе це здається шумом бензопили, так само як і моїй бабусі тоді, коли мені було 15.

Серед українських колег мені подобається голос і небанальна лірика Олі Чернишової з гурту [О], понравилось кілька треків виконавця Adam, звучати лячно. Насправді важко назвати когось зараз, набагато легше сказати, що у підлітковому віці моїми улюбленими українськими артистами були ТНМК із їхніми текстами. Як справжня львів’янка я люблю старі пісні «Океану Ельзи», особливо з альбому «Янанебібув», ЛЮК та їх Сахалін, Sun Say та його «Дайвер». А ще я люблю (і всім рекомендую) увімкнути на нон-стоп збірки української естраді від 50-х до 80-х — для мене це просто шедеври, слухаю і кайфую.

Особистості

Родіон: Herbie Hancock — різнобічна людина, яка може прочитати серію лекцій у Гарварді від «Буддизм та креативність» до «Технології в музиці». Це, крім усіх його музичних заслуг, від джазу до електрофанка.

Уляна: Особистості для мене — це люди, які відчувають світ своїм особливим способом. Таким найпершим прикладом для мене була моя бабуся Марія Куравська. Доки моя мама вчилася цілими днями в універі, я пам’ятаю своє дитинство, проведене з бабусю. Вона писала вірші, розповідала мені містичні історії, і безперестанку співала, зазвичай це були пісні «що бачу, ті співаю». Тепер я сама так роблю. Вона була дуже самодостатньою, гордою і сильною, через непрості обставини, що трапилися у її житті.

Особами для мене є всі, хто робить щось інакше, вопреки прийнятному. Я бачила багато таких людей у ​​своїй житті, всі вони так чи інакше вдихали мене. Я колекціоную вислови, визуал, якісь моменти, вислови, враження від зустрічей з такими людьми. E музично-художній тусовці таких особистостей більш ніж достатньо. Я не вірю відполірованій відшліфованій картинці з журналу чи з Інтернету. Звичайно, я розумію що, Бейонсе — це Бейонсе, і мене завжди пробиває на сльози її нереальна енергетика під час лайвів, а Мік Джагер — король рок-музики, але я не можу з’єднатися з цими образами так сильно, щоб вони вели мене. у контексті мого шляху, моєї ментальності, моєї країни. Тому люблю надихатися реальними людьми, яких можу помацати і бачити навколо себе.

Повʼязані теми:

інтерв'юукраїнська музикакультурний код

Євгенія Власенко

Редактор Marie Claire Ukraine

Вірю в силу слова, та його здатність торкатися сердець. Обожнюю писати про моду, цікаві бʼюті-знахідки, мистецтво та self made людей, які надихають підкорювати нові вершини.

Всі статті автора

Поділись: