Про життя в деталях, взуття з характером, рецепти з настроєм і місця, де хочеться мовчати.
Цього тижня героїнею рубрики Marie Claire питає стала чарівна Марина Мартинів —персональна та фешн-стилістка, засновниця школи PUMP YOUR STYLE STUDIO та платформи для підбору стилістів FÉMATCH.
У цій розмові — усе, що резонує з її внутрішнім світом: стара кінокласика та джаз, які створюють правильний настрій, місця сили, де тіло й душа знаходять баланс, і стиль як інструмент самовираження. Ми також торкнулися постаті Ельзи Скіапареллі та поговорили про те, чому найважливіше — це навчитися цінувати тишу.
З останнього мене дуже вразила книжка американської письменниці Айн Ренд — «Джерело». Потужний роман про творчу свободу, внутрішню цілісність і відмову від компромісів із власними ідеалами. Ця книжка перегукується з моїми поглядами — для мене правда й творчість завжди стоятимуть вище за славу та гроші.
Обожнюю «Талановитий містер Ріплі» — за атмосферу Італії 1950-х, психологізм персонажів і мову стилю, якою тут буквально «говорить» кожен кадр. Мені близькі історії, де естетика й емоція йдуть поруч. Узагалі надаю перевагу старому кіно — не через снобізм, а через потребу залишатися в просторі, де панує повага до деталей і особлива кінематографічна атмосфера.
О таак! Ви бачили фільм «Юлія і Джулія»? Я справді у захваті від цієї стрічки — вона стала для мене одним із небагатьох сучасних (2009 рік!) фільмів, які мають ту саму кінематографічну ніжність і шарм, що й старе кіно. Після перегляду я уперше зацікавилася французькою кухнею й вирішила приготувати легендарний Beef Bourguignon за рецептом Джулії Чайлд.
Це не просто смачна страва — це цілий процес, що змушує сповільнитись і повністю зануритись у момент. Майже три години на кухні перетворюються для мене на особливий ритуал з ароматами вина, часнику та карамелізованої цибулі. Тепер це моя фірмова страва, якою завжди приємно здивувати гостей. А сам процес готування для мене — наче медитація, де кожна дія наповнена змістом і відчуттям турботи.
Мій дім. Я — справжня інтровертка, яка перезаряджається в тиші й комфорті. Але як корінна галичанка, не можу не згадати гори — особливо автентичну Верховину, де тіло й душа відпочивають повністю. Ідеально — без зв’язку та робочих чатів.
Марина Мартинів
Моє взуття! Я фанатка дивакуватого, акцентного взуття. Навіть якщо зовсім немає настрою створювати складний образ, пара незвичних туфель одразу додає перчинки й внутрішньої магії.
Марина Мартинів
Чесно? Я з тих людей, у кого навушники в сумці частіше для голосових і подкастів, ніж для музики. У мене немає плейліста «на повторі», радше є настрій, який диктує ритм: джаз — для фону і затишку, рок 1990-х — для тренувань, інді — коли за кермом ловлю дорожню романтику. Але все це — максимально інтуїтивно, без прив’язки до виконавців.
Обожнюю сторінки креативних директорів та стилістів, які для мене є абсолютними взірцями. Часто «зависаю» на світлинах та роботах стиліста Гаррі Ламберта — його контрастні стилізації, експресивні деталі й унікальне бачення просто захоплюють.
Марина Мартинів
Мене надихає Ельза Скіапареллі. Вона була не просто дизайнеркою — вона мислила мистецтвом, провокацією, уявою. Її мода — це не про тренди, а про ідеї, які випереджають час. Вона не прагнула подобатися — вона прагнула висловитись. І саме тому її спадок досі живий. На відміну від Коко Шанель, яка прагнула вписатись у нові правила гри, Скіапареллі ці правила ламала. Вона навчила мене, що стиль — це не про речі, а про сміливість бути собою, навіть якщо це «неформат».
Мене заряджає моя сім’я та нові місця. Подорожі — це завжди ковток повітря, а розмови вдома — джерело тепла й опори. Саме з них народилися мої улюблені проєкти: ідея створити школу стилю PUMP прийшла на висоті 10 000 метрів, коли я летіла в Грецію, а FÉMATCH — під час розмови з чоловіком за вечірнім чаєм.
Марина Мартинів
У світі, що вимагає гучності, я навчилася цінувати тишу. Найважливіші речі — рішення, творчість, любов — народжуються саме в спокої.
Фото: особистий архів Марини Мартинів