Моя Японія: місця сили

Вероніка Лавська впізнала Японію зсередини: жила у типовій японській квартирі, піднялася на гору Фудзі та навчалася бойовому мистецтву у школі Будзінкан. А тепер вона ділиться з нами досвідом перебування у цій країні.

Метрополітен у Токіо

Перше, що може злякати іноземців у серці Японії Токіо, – це поєднання метрополітену. І справді, дуже складно заплутатися в 13 лініях і 285 станціях, враховуючи, що різні поїзди можуть приходити на ту саму платформу, а виходів з метро кілька. Найвірніший спосіб не потрапити в халепу – відстежувати час прибуття потрібного вам поїзда за допомогою Інтернету. Добре, що безкоштовний Wi-Fi є на всіх станціях. Японську пунктуальність і точність ніхто не заперечує, але якщо раптом потяг затримався на хвилину, ви ризикуєте випадково поїхати зовсім в іншому напрямку. Обов’язково купіть проїзну картку Suica та поповніть її на $100, що допоможе суттєво заощадити на метро та інших видах громадського транспорту. Цією картою можна розплатитися також у конбіні (міні-маркеті).

житло

Ще одна складність для туристів – це пошук адрес. У Японії немає назв вулиць (крім головних), а всі будинки позначені лише номерами (і теж непослідовно), тому тут помічником стане лише GPS-навігатор чи японець. Орендувати квартиру в Токіо просто через Інтернет, ціна питання – від $30 до $100 з особи на добу, можна, звісно й дорожче. Це правда, що квартири у японців крихітні, але їхня малогабаритність не впливає на затишок і функціональність. Вибираючи локацію для проживання, я зупинилася на Фунабасі – місті у префектурі Тіба, що входить до Токійської агломерації. Зі станції Фунабасі можна без пересадок дістатися центру Токіо, також вона розташована близько до маршруту на гору Фудзі. Кожен район Токіо – це як міні-місто в місті, тому все необхідне – супермаркети, торгові центри, ресторани, клуби – у вас під рукою.

Гора Фудзісан

Священна гора Фудзі – місце сили №1 у Японії. У давнину японці вважали, що там живуть даоські безсмертні. Саме тому вони робили паломництво на вершину, щоб знайти вічне життя. Через погодні умови сезон сходження на гору Фудзі образливо короткий – липень-серпень. У травні я могла розраховувати тільки на екскурсію до п’ятої станції Фудзісан (2 м), звідки починається підйом на вершину (305 м). Дістатись сюди самостійно нескладно, проте слід врахувати, що автобуси ходять лише двічі на тиждень, та ще й рано-вранці, і прибувають вони на станцію Кавагучико. До п’ятого ступеня потрібно сісти ще на один автобус, а квитки краще купувати на місці. Загалом дорога зайняла п’ять годин. На станції зверху особливо робити нічого – хіба що поблукати сувенірними магазинчиками, відправити поштову листівку і купити вулканічне мило. Але споглядати священну вершину можна безкінечно – якщо, звичайно, вам пощастить, і її не приховає туман.

До речі, біля підніжжя гори Фудзі знаходиться парк розваг Fuji-Q Highland. Там можна покататися на екстремальних американських гірках заввишки 43 м. Збираючись туди, варто враховувати погоду: через опади більшість атракціонів може бути закрита.

музей ляльок

На шляху до Фудзісан можна зазирнути в одне дуже атмосферне місце Kawaguchiko Muse Museum – це невеликий музей ляльок авторства одного з найвідоміших майстрів Юкі Атає. Знаходиться він за 12 хвилин їзди на автобусі від станції Кавагучико. В експозиції представлено близько 100 ляльок ручної роботи, які виглядають як люди у мініатюрі.

Токійський національний музей

Зануритися в історію Японії я рекомендую у найбільшому культурному центрі країни – Токійському національному музеї, що потопає у зелені міського парку Уено. Територія музейного комплексу включає кілька історичних будівель, де зібрано величезні колекції творів образотворчого та прикладного мистецтва, археологічні, історичні та етнографічні матеріали. Тут легко можна провести кілька днів.

Японські парки та сади

Садово-паркове мистецтво Японії – це окрема пісня. Йому можна присвятити тисячу хайку та танка. Парків в Токіо величезна кількість, вони, як маленькі оази серед пустелі хмарочосів. І жоден з них не залишить вас байдужим – кожен парк має унікальний ландшафт. Мій улюблений – парк на території буддійського храму Хаседара в Камакурі, що за 50 км на південний захід від Токіо. Це гарний сад, створений за всіма канонами фен Шуй, з безліччю рослин і заспокійливим видом на океан. На яку частину саду не звернули б ви погляд – побачите окрему картинку, яка є закінченою композицією. Тут можна сидіти годинами, переповнюючись задоволенням від споглядання прекрасного.

Кухня 

Коли вам приїдуться місцеві локшинні фастфуди – рамні та удонні, вирушайте до супермаркету за свіжими морепродуктами. Тут рай для їхніх любителів: можна знайти все, від тигрових креветок та восьминогів до крабів та молюсків, і що найприємніше – за доступними цінами. Автентична страва Японії – суші – не зовсім просто відшукати у ресторанах, адже японці їдять суші рідко. Найкраще місце для цього – kaiten-zushi. Це ресторанчики, де суші, роли і сашими подаються на конвеєрну стрічку, такий собі шведський стіл японською. Середній чек у подібному закладі – близько 1 єн.

Школа Будзінкан

Моя мрія потрапити в Країну вранішнього сонця, можливо, так і залишилася б мрією, якби не шлях воїна, який я обрала. Вже вдруге я відвідую Японію як учасник школи Будзінкан – там викладають японське бойове мистецтво ніндзя (ніндзя) та будо (самурай). У додзе, місці, де осягають істину єдиноборств, проводять заняття справжні ніндзя. Різні вчителі пропонують різні принципи та техніки (хенко). Хтось наголошує на балансі, хтось – на увагу. Цілий рік з усього світу люди з’їжджаються до головного ніндзя Хацумі Масаакі. У Будзінкан Хонбу додзе я спіткала принцип рівноваги. Це вміння дотримуватися балансу, який може порушити будь-яка емоція, внаслідок чого людина втрачає опору під ногами, стійкість, час, силу та енергію. Ще один найцікавіший підхід, який викладають у Будзінкан, називається кедзіцу – управління увагою, усунення акцентів. Його можна застосувати у бою, а й у житті. Завдяки єдиноборствам у японців це вміння в крові, це їхня сутність. Кедзіцу розсуває межі свідомості, вчить самостійності, здатності до екстраполяції та стратегічного мислення.

Мода

Ще однією моєю місією в Японії було познайомити локальних баєрів із українськими брендами одягу. Японський модний ринок великий та різноманітний. Мічинарі Накай, баєр і редактор одного з модних видань, сказала мені: Японський ринок відкритий для нових пропозицій. Я думаю, що сьогодні це дуже важливо – обмінюватися досвідом. У Токіо існує багато різних стилів. Наприклад, якщо ви поїдете до Гінзи, то побачите величезну кількість європейських брендів. Люди цілеспрямовано їдуть сюди по європейські дизайнери. А от у Харадзюку переважають японські марки, натомість він більш відкритий до нових пропозицій».

Повʼязані теми:

подорожпам'яткитуризмЯпоніякуди поїхати

Marie Claire

Всі статті автора

Поділись: