Новий тренд – екотеорія locavore

Як врятувати планету, вибираючи місцеві продукти, знають прихильники гастротечі locavore та Катерина Лучина.

ОЯкось канадські журналісти Аліса Сміт і Джей-Бі МакКіннон вирішили все літо харчуватися тільки «підніжним кормом»: збирали гриби, робили вино з яблук та шипшини, ловили форель. Такі обіди та вечері виявилися набагато смачнішими за міські напівфабрикати. Повернувшись у Ванкувер, пара вирішила продовжувати так само, але спроби з’ясувати походження продуктів з прилавків місцевих ринків і магазинів дали шокуючі результати. Цілком звичні для північної Канади продукти на кшталт яблук чи риби виявилися переважно привізними (наприклад, з Південної Америки чи Азії), і їх доставку було витрачено сотні літрів бензину. Дуже неприємне відкриття для тих, хто намагається менше шкодити планеті та екології.

Тоді й народилася ідея «стомільної дієти»: Аліса та Джей-Бі зібралися протягом року тільки те, що росте і виробляється в радіусі 100 миль від їхнього будинку. Підприємство виявилося непростим: довелося повністю переглянути раціон, рецепти та продукти. Журналісти розшукували кулінарні книги, складені на початок Другої світової війни, їздили околицями у пошуках фермерів, які відмовляються працювати за правилами великих корпорацій. Так «стомильна дієта» із квесту із заданими правилами перетворилася на життєву філософію, яку її творцям вдалося розтиражувати на весь світ.

У 2007 році locavore стало словом року за версією нового словника оксфордського американського англійського. Там нове поняття пояснюється так: «людина, яка харчується лише місцевими продуктами, вирощеними органічними методами». Виходячи з визначення можна подумати, що «місцевоїди» – затяті супротивники глобалізації, які борються за архаїчний спосіб життя. Але чи це так? Прибічникам locavore постійно доводиться розширювати свій кругозір: спілкуватися з бабусею, що продає яблука, щоб з’ясувати їхнє походження; їздити на ферми, щоб переконатися, що кури гуляють волею, а помідори не поливають хімією.

Зростаюча популярність місцевості, швидше за все, пояснюється можливістю живого спілкування поза віртуальним світом. І усвідомленням того, що покупкою цієї конкретної моркви можна зробити життя певної людини кращим, а це часом навіть важливіше вирішення екологічних проблем у масштабі планети.

Втім, locavore – цілком життєздатна екотеорія, адже вона ґрунтується на ще одному актуальному понятті – sustainable («непорушний»). В архітектурі цим словом визначають будинки, здатні виробляти енергію та збирати дощову воду для сантехнічних потреб. У контексті їжі – це відродження дрібних господарств та відновлення традиційних економічних ланцюжків, відмова від гонитви за надурожаєм. Як наслідок – стійкість дрібних екосистем, що може врятувати Землю для майбутніх поколінь.