Про Лос-Анджелес з Катериною Мікітюк: «Найкрутіше в США для креативних людей те, що твоїм божевільним ідеям будуть тільки раді»

Ми поговорили з Катериною Микитюк, креативним редактором, продюсером, екс-главредом сайту телеканалу «СТБ» про життя в Лос-Анджелесі, про його ритм та про те, як працювати у креативній професії у США.

Про життя в Лос-Анджелесі – яке це місто? Який у нього ритм?

Лос-Анджелес є абсолютно дивовижне місто. Коли ми вперше прилетіли сюди у 2016, я не могла насититися запахами, різноманітністю, видами та просто не хотіла їхати.

Коли ми знову прилетіли у 2018 році, я зрозуміла, що нудно. Лос-Анджелес є величезним і потрібно витрачати багато часу, щоб кудись доїхати. Громадський транспорт є, але якщо вам їхати далеко, ви витратите півдня. Тож без автомобіля тут ніяк.

Щодо ритму тут все дуже цікаво. Загалом, США — це швидкий рух, досягнення, знайомства, маленька перерва та все по колу. Але! Є різні райони і в кожному їх ти відчуваєш різний ритм. У Беверлі-Хіллз здається, що весь світ відпочиває і навколо так гарно, що немає сил не зупинятися на кожному розі, щоб сфотографувати. Або коли приїжджаєш до океану, вдихаєш солоне повітря і наче гора з плечей. А в Даунтауні, як і в Голлівуді, відчуваєш суєту, всі кудись поспішають.

Це місто можливостей та контрастів. Тут величезна кількість безхатченків, які будують свої наметові містечка і живуть за своїми законами. І все це поруч із офісами величезних міжнародних компаній, банків. Багато людей приїхали за мрією і часто, розмовляючи з продавцями в магазинах, таксистами та офіціантами, ти розумієш, що вони всі тут саме тому — у мрії стати актором, продюсером, режисером та повільно, виживаючи, намагаються просуватися цим шляхом.

У той же час це місто із запахом марихуани. Тут курять скрізь і дуже багато. Існує безліч сервісів доставки додому будь-яких подібних продуктів і кількість кур’єрів з веселими речовинами, мені здається, часом перевищує кількість кур’єрів з піцою.

Мені подобається, як тут живуть люди похилого віку — вони подорожують усередині країни або за її межі (чого не робить більшість американців середнього віку, адже їм здається, що можна вічно пізнавати лише свою рідну країну). Часто можна побачити 80-річну бабусю за кермом крутого мустангу, що паркується біля продуктового магазину. Загалом хто-хто, а вони намагаються відриватися на повну.

Чи мріяли жити у США, коли були маленькими?

Коли я навчалася у школі, я виграла конкурс на проживання у американській сім’ї протягом року. Але не змогла виїхати та залишити свою країну на цілий рік. З гімназії, в якій я навчалася, йти не хотілося. Але в душі я відчувала, що життя мене приведе до Америки неодноразово. Так і сталося.

Фільми точно зіграли у цьому вагому роль. Я завжди жартую, що Америка зробила собі шалену рекламну кампанію через кіно. І тепер увесь світ бачить її у дуже привабливому світлі.

Мені з дитинства дуже подобалися офіси в хмарочосах Нью-Йорка з видом на Центральний парк, я хотіла такий собі. Зараз, поживши у Каліфорнії, хочу офіс в особняку на пагорбах у Малібу, щоб в оточенні природи та з видом на океан.

Яким було перше враження і як воно змінилося за той час, що ви живете у Лос-Анджелесі? 

Ми із чоловіком тут майже два роки. Але перший візит був чотири роки тому. Це було так гарно — ми прилетіли на День Незалежності та приземлилися о 4-й вечора. У кожному дворі Лос-Анджелеса був салют, і це було чудово! Мені пощастило побачити його вперше саме таким — у вогниках та у розпал одного з найбільших свят.

Тоді я пам’ятаю як вийшла з аеропорту і відчула запах евкаліпту, сухої трави після спекотного дня та розпеченого асфальту. То був запах курорту. І нашу відпустку ми провели в Калабасасі – це район, де мешкає сім’я Кардаш’ян, Джастін Бібер, Dr. Dre та у Брітні Спірс раніше тут був будинок. Вважаю, що нам дуже пощастило побачити Америку вперше саме такою. Досі шалено люблю це місце і намагаюся приїжджати щотижня — то на фермерський ринок, то просто погуляти по пагорбах — тут дуже популярний вид спорту, який називається хайкінг.

Згодом я просто звикла до особливостей та відчула деякі обов’язкові атрибути життя тут. Наприклад, кілька разів відчула досить сильні землетруси. Це зовсім не як у нас — гойдаються люстри та падає посуд. Тут будинки збудовані з дерев’яних каркасів та гіпсокартонних перегородок (спеціально, звичайно ж). Тому під час землетрусу вони розхитуються з боку на бік і гойдає так сильно, як у шторм на кораблі. На подвір’ї у нас басейн, у ньому створювалися хвилі і вода виплескувалась назовні. До цього неможливо звикнути і хвилина в такому стані залишає запаморочення на весь день, що залишився.

Або щорічні пожежі на пагорбах. Горять величезні території, людей переселяють (зазвичай із серпня до жовтня), тварини біжать. Тут усі служби працюють дуже злагоджено, завжди інструктують та допомагають, але іноді їм доводиться протягом місяця боротися зі стихією.

Чи це ідеальне місто для роботи? Чи є багато можливостей для розвитку?

Вважаю, що будь-яке місто ідеальне для роботи, якщо ти його вибрав сам. Лос-Анджелес, безумовно, підходить для творчих професій просто тому, що більше спеціалізованих компаній відкрили тут свої офіси та історично так склалося, що всі найбільші кіностудії світу теж тут. Але в Нью-Йорку також відбуваються безперервні зйомки та потрібні творчі люди.

Можливості тут практично безмежні. Тут люблять експерименти та ініціативних людей. Можна вигадати проект і принести його кільком компаніям, почути зворотний зв’язок, доопрацювати. І найцікавіше, ти можеш зустріти главу якогось великого бізнесу у звичайному барі і якщо вести бесіду без напору, цілком можна отримати згоду на зустріч для презентації своїх ідей. Тут йдуть на контакт набагато простіше і немає упередженого відношення, якщо ти ще не увійшов до кола “обраних”.

Як знайти своїх перших клієнтів було важко?

Оскільки я розпочала співпрацю з кількома компаніями одразу після отримання візи О-1, у мене не було такого питання. Через час, коли я почала консультувати та виробляти контент для додаткових клієнтів, вони найчастіше знаходили мене самі за рекомендацією.

До речі, рекомендації тут ще важливіші, ніж у нас. Ти можеш укласти угоду на великий проект, якщо маєш гарні рекомендації, тому що тут ніхто просто так нікого не радить.

Простіше кажучи, потрібно просто професійно і креативно виконувати свою роботу і тоді клієнти знайдуть вас самі.

Якщо говорити про пошук клієнтів, то найскладніше прорватися крізь інформаційний шум, щоб донести інформацію про свій сервіс або послугу. У США набагато більше обсяг інформації, що отримується, і тут часом недостатньо бути просто професіоналом або показати цікаву ідею. Потрібно діяти неординарно, щоб напевно звернути на себе увагу.

Маючи такий великий та різнобічний досвід: продюсування проектів, креативний редактор… Як вибрати те саме? Чим відрізняється робочий процес у креативних професіях в Україні від США?

До того, чим я зараз займаюся, мене привів телевізійний досвід. Розробляючи стратегії, сценарії, контент-плани, вигадуючи спецпроекти та інтеграції, завжди наголошувала на сенсі того, що я роблю. На глибинну думку, на те, що я говорю своїм проектом насправді.

Контент якраз про це. Працюючи з бізнесами та навчаючи їх сприймати власний продукт з іншого ракурсу, я можу бути ще кориснішою, ніж створюючи телевізійні продукти в одному місці.

Саме тому я можу працювати з будь-яким видом бізнесу та часто мої посади називаються по-різному. Тому що одному бізнесу потрібна моя допомога у розвитку бренду, і я спрямовую весь креатив у це русло, а іншому потрібно, щоб я розробила унікальний спосіб подачі для того контенту, який вони вже виробляють і тут знадобляться інші мої навички.

У мене є одна особливість, яка, на мою думку, допомагає мені бути максимально ефективною для тих проектів, з якими я працюю. Я не беруся за ті проекти, які не вірю. Це не означає, що я не вірю в те, що проект буде успішним — моя система оцінки просто не бачить сформованої глибинної ідеї та не вважає, що витрачені зусилля принесуть необхідний результат.

Найкрутіше у США для креативних людей – відсутність кордонів. Якщо ти професіонал і можеш видавати геніальні та божевільні ідеї, цьому будуть раді. Можна експериментувати та пробувати різне, бути максимально сміливим. І тут з великою повагою ставляться до тих, хто здатний вигадати щось нове, піти іншим шляхом. Це дуже надихає.

Як проходить ваш день, наприклад, понеділок чи п’ятниця?

Ось сьогодні п’ятниця, я сиджу в машині з кондиціонером (на вулиці +37) і чекаю на початок зйомки. У цей час відповідаю на запитання.

У цьому, до речі, цікавий нюанс — намагаєшся не прогаяти жодної хвилини, яка з’являється.

Мій звичайний день виглядає так:

Я встаю досить рано, роблю комплекс вправ, п’ю воду. Іноді виходжу на прогулянку/пробіжку або на півгодини до спортзалу у нашому житловому комплексі.

Потім снідаю та планую день — переглядаю всі справи у щоденнику, виділяю найголовніші. Потім роблю дзвінки та виїжджаю. Зазвичай, два дні на тиждень максимум я зустрічаюся з бізнесами, з якими працюю, щоб обговорити результати та плани.

Інші дні я комбіную зйомки, виробництво та редагування контенту, стратегічне планування і часто дозволяю собі працювати на природі. Під деревом у парку чи в горах, наприклад. Іноді роблю монтаж відеоматеріалу в машині, доки чекаю наступну зустріч.

Вечір часто закінчується прогулянкою години з чоловіком або переглядом кінофільму. Ми часто дивимося на старі американські фільми і потім обговорюємо, як би це зняли сьогодні чи якісь режисерські ходи.

Ну от, а зараз прямо біля моєї машини почався невеликий пікет і група людей перекрила рух двох вулиць. У цьому весь Лос-Анджелес.

Що негативно, а що позитивно дивує чи вражає у Лос-Анджелесі? У його мешканцях? Закладах та енергії міста?

Лос-Анджелес вражає тим, що він ніби містить у собі весь світ. Усі народності. Він оточений з усіх боків будь-якими природними оазисами, які тільки можна уявити: океан, гори, пустеля, скелі, гірськолижний курорт у двох годинах їзди – це місто або заворожує тебе назавжди, або відштовхує відразу і не дає полюбити себе.

Комусь він здається нудним після Нью-Йорка. А комусь неймовірно галасливим та швидким після Техасу. Мені здається, що Лос-Анджелес не може залишити байдужим нікого.

Тут проходять найбільші та масштабні концерти, премії та нагородження. І якщо поставити собі за мету, можна безкоштовно потрапити як глядач і на Греммі, і на Оскар. Адже це неймовірно, правда?

Люди тут легко знайомляться, сидячи за сусідніми столиками у ресторані, та часто запрошують один одного у гості просто так. Так, не прив’язуються і не стають надто близькими друзями, але легко йдуть на контакт. І у барах часто знайомляться. Тут легко роблять компліменти один одному просто так, навіть не будучи знайомими.

Звичайно, комусь може здатися жахливим, що тут практично у всіх торгових центрів платне паркування, вздовж вулиць теж потрібно платити або контролювати час, на скільки ти залишаєш машину. Або після приїзду до парку розваг потрібно стояти годину в черзі, щоб покататися на атракціоні хвилину.

Кожен знайде та повірить у те, що йому буде до вподоби. Мені подобається Лос-Анджелес. Має дуже багатогранну енергетику. І за цей час я вже встигла знайти свої улюблені місця, улюблену їжу та відкритих людей. Я отримую задоволення від того, що зараз я можу приносити користь іншим людям і реалізовувати себе саме тут.