Два місяці просто випали з нашого життя, але музика та віра в перемогу не полишає нас.
Війна змусила змінити вектор нашого життя, змінити свої погляди, місце проживання та музичні вподобання. Редакція Marie Claire знову відновлює рубрику “Плейлист редакції” та готова поділитися з вами композиціями, котрі тримали нас “на плаву” весь цей час та вселяли ще більшу надію на світле майбутнє.
Катерина Лагутіна, керівник бренду Marie Claire в Україні, керівник проекту з впровадження стратегії сталого розвитку Burda media Ukraine
З 24 лютого я десь місяць не слухала музику. Не хотіла, щоб ніяка з пісень не асоціювалася у мене з цим періодом. Але зараз для мене музика такий своєрідний міст у минуле, який хочеться не руйнувати, а, навпаки, наводити. Зараз ми всі намагаємося бути хоробрими, боронити, підтримувати і ці пісні дозволяють не тільки залишатися сильною, але й інколи побути слабкою.
Плейлист заснований на реальних подіях. Липень 1999 року
Все дитинство влітку нас відправляли до бабусі у Краснодарський край. Я пам’ятаю, як почула по MTV українську мову та цю пісню, почала плакати, тому що дуже захотіла додому. Це дуже сильний спогад дитинства, з якого я відліковую стійке усвідомлення національної самоідентифікації. У цей момент я чітко зрозуміла хто я. По сьогодні – це моя улюблена пісня ОЕ.
Вересень 2009 року
Я – безмежно закохана студентка, проживаю кращі роки в улюбленому місті зі своїми рідними та друзями. Найсвітліші роки мого життя були під музику Крихітки.
Травень 2014 року
У моєму рідному місті з’являються російські військові, захоплюють адміністративні будівлі, я все ще працюю в Луганський академії культури та мистецтв, хожу на роботу, читаю лекції з цією піснею у навушниках. Наївно вірю, що моє місто залишиться українським, а війни не буде. Не уявляючи, що через місяць залишу його назавжди.
Листопад 2019 року
Цю пісню я почула на зйомці, наша героїня принесла платівку Ігоря Цимбровського і я була у захваті від сучасності, глибини та незвичності. Це було, як почути український варіант Тома Йорка. Через декілька років Ігор став героєм інтерв’ю першого україномовного номеру Marie Claire.
Ірина Татаренко, шеф-редактор журналу і сайту “Marie Claire”
Як і багато хто, дивитися кіно, слухати музику, читати художню літературу я змогла тільки через місяць-півтора після вторгнення росії в Україну.
Комусь вдалося з нових українських музикантів лунати частіше в моєму плейлісті за Stefania (Kalush Orchestra) та ДОБРОГО ВЕЧОРА (WHERE ARE YOU FROM?) PROBASS ∆ HARDI, і це – мрійливо-мелодійний український постпанк SadSvit. Власне, це та сама пісня, під яку у середині квітня на YouTube-каналі полку вийшло відео «Захисники Маріуполя» — нарізка кадрів з бойовими діями та відпочинку азовців. Ролик став доволі популярним (станом на сьогодні має майже 50 тисяч переглядів) і зробив відомим музиканта SadSvit — під його пісню «Касета» змонтовано відео.
Коли я слухаю цю пісню, в мене на очах сльози. Минулого року у Києві відбулася крута виставка присвячена Чорнобильській трагедії, там була окрема зала, її стіни були прикрашені роботами українських ілюстраторів, посередині великий екран, по якому транслювалося відео сучасної Прип’яті та композиція Marooned від Pink Floyd, ще тоді я відзначила людяність гурту-легенди.
Я закохалася в Женю Гудзя (фронтмена Gogol Bordello) ще після виходу фільму “І все освітилося”, де він грав якогось дивного вуйка з Одеси. Потім в мене було інтерв’ю з ним, коли він виступав на after party Лілії Пустовіт у Києві. Власне, я тоді залишилась без фото, бо мій фотограф напросився на pre party до гурту в гримерку… а Gogol Bordello ще ті “рок-н-ролльщики”. Сьогодні дуже важливо, щоб Україна не зникала з денної повістки світових ЗМІ. І Гудзь працює над цим.
В дитинстві я дивилася “Территорію А”, пам’ятаю був період, коли одночасно троє популярних виконавців – Скрябін, Ірина Білик та El Кравчук записали приблизно в один і той самий час пісні про війну. Звісно, ані автори текстів та музики, ані виконавці не мали жодного уявлення про що вони пишуть – сподіваюсь. Втім, всі три композиції почергово були в топі. Згадалося.
Соррі. Але без KALUSH ніяк.
Читайте також: Куди поділися квіти? Найважливіші пісні, що протестують проти війни. Не російською.
Поліна Береза, редактор сайту «Marie Claire»
Було важко повертатися до прослуховування пісень, адже мій внутрішній голос кричав: “Музика не на часі! Не можна слухати музику, поки в країні війна!”. Але з кожним днем я боролась з цим відчуттям, адже такі чудові і сильні треки почали записувати наші українські виконавці.
Я зробила висновок, що мені до вподоби пісні, які підбадьорюють дух. Це треки із закликами до боротьби та прославлення хлопців із ЗСУ. Просто одне задоволення слухати український вокал під мікс басу та техно. Дякую PROBASS ∆ HARDI за трек “Козаки”.
Звичайно, KALUSH ORCHESTRA буде в мене у плейлисты, адже вони качові хлопці і їхній хіт “Stefania” зараз на слуху у всіх. Особливо мені подобається елемент сопілки в пісні, сучасно й аутентично.
Хто б міг подумати, що у хлопців так багато гарної музики. У нас такі талановиті виконавці, при чому, вони задовольняють потреби всіх без виключення меломанів. В “Калуських вечорницях” я вслухаюсь у слова, чого зазвичай не роблю. Українська мова – прекрасна, навіть у реп-виконанні.
Відкрила для себе польських виконавців. Раніше, окрім англомовних пісень, я не сприймала ніяких, важко було насолоджуватись треком, якщо слова незрозумілі. Але зараз, вдячність і толерантність до Польщі, її культури та людей настільки велика, що пісні на польській мові почала сприймати як рідні.
Новенький трек, який звучить з кожного відео в ТікТок. Думаю, не потрібно пояснювати чому ця пісня найпрослуховуваніша в моєму плейлисті. “Орка тіло ляже в грунт, допоможе ЗСУ”.
Ліза Приходько, фотографиня Marie Claire
Повертається ще одна наша така класна і, на мій погляд, корисна рубрика. Ми не ділилися своїми плейлстами два місяці, але зрозуміла, що перший місяць війни я не могла нічого слухати, окрім Mac Miller. Можу слухати його в будь-якому настрої і обставинах. Але за останій місяць, назбиралось декілька пісень.
На першому місці в мене трек, який ми слухали, щоб було більше сил працювати і продовжувати вести війну в інформаційному полі. Вже не можу дочекатись, як ми будемо всі танцювати на Кирилівській, святкуючи нашу перемогу!
Зараз я знаходжусь не в Україні і друзі у яких я живу дуже цікавляться нашою культурою. І чомусь ця пісня їм так сподобалась, що їм захотілось її вивчити аби підспівувати)
Про цю пісню я дізналась, коли ми з друзями в січні їздили на Маланку, в Чернівецьку область. Тоді ми наспівували її, їдучі в машині, повертаючись додому, а сьогодні я слухаю її, тому що вона нагадує мені про дім.
Цю пісню, і взагалі гурт, хочеться слухати, щоб відчути себе на відьомському шабаші, де ти проводиш ритуал аби нізвергнути того нікчемного президента рф.
І на завершення, все ж таки, додам свого улюбленого Мак Міллера, який завжди відчуває мій настрій.