Про що мовчить жінка: з Катериною Печоріною

Катерина Печоріна – продюсерка та відеографка, яка почала свою кар’єру в 14 років і відтоді пройшла вражаючий шлях від адміністратора до одного з найуспішніших продюсерів українського телебачення. За понад 10 років роботи на провідних українських телеканалах вона брала участь у створенні прямих етерів, організовувала масштабні шоу з командою понад 150 осіб, працювала над рекламними кампаніями, серіалами та іншими телевізійними проєктами.

Донедавна Катерина була лінійною та виконавчою продюсеркою в холдингу Starlight Media. Серед її проєктів такі знакові телешоу, як «Супермодель по-українськи», «Пристрасті за ревізором», «Інтуїція», «Вар’яти», «Аферисти в сітях» та багато інших. 

За роки роботи Катерина сформувала унікальний стиль управління медіапроєктами, поєднуючи стратегічне планування з творчою інтуїцією. Її глибоке розуміння ринку дозволяє не лише вміло адаптуватися до змін у традиційному телебаченні, яке поступово втрачає свою актуальність, але й ефективно використовувати потенціал соціальних мереж та онлайн-контенту. Саме тому її трансформація з продюсерки у сучасну відеографку та контент-кріейторку є природним розвитком, що розширює можливості виробництва контенту та задовольняє запити нового покоління глядачів.

Наразі Катерина Печоріна живе та працює в США, де продовжує творити й впроваджувати інновації, залишаючись при цьому відданою своїм основним принципам продюсування. За останні три роки вона зосередилася на створенні динамічного відеоконтенту – від коротких reels до зйомок заходів та бекстейджу різних проєктів. 

• МС: Про що не варто говорити вголос, а про що не можна мовчати?

Я вважаю, що не можна озвучувати людині свою правду, якщо вона не готова її почути. Варто спершу запитати, чи цікава людині ваша думка, яка, можливо, суперечитиме її баченню ситуації. А мовчати не можна, коли йдеться про несправедливість. Або, приміром, якщо до тебе хтось ставиться зневажливо, ти можеш відповісти тим самим. Гадаю, тільки так люди, які виявляють неповагу, можуть зрозуміти, що щось пішло не так. Адже коли ти показуєш слабкість і просто мовчиш, ти дозволяєш кривдникам і надалі поводитися так само з іншими. 

• МС: Коли і з ким останнім часом вам було приємно помовчати?

Мені завжди приємно мовчати з собою. Оскільки мені доводиться спілкуватися з багатьма людьми (до того ж не рідною мовою, а англійською), наразі мовчання з собою – мій найкращий час. 

• МС: Коли ви востаннє себе хвалили, а за що сварили?

Востаннє хвалила себе за те, що я встигаю все: бути мамою, жінкою, багато працювати та рухатись до своєї мети. А сварила, можливо, за те саме (усміхається –  ред.). І ще за те, що в мене є якийсь перекос у бік роботи, а, натомість, я мала б більше часу приділяти своїй родині. 

Катерина Печоріна

• МС: Назвіть найкрасивішу річ і чому ви її такою вважаєте?

Важко назвати саме річ. Мені чомусь хочеться сказати, що це натуральність в людях. Тобто коли людина зовні й зсередини справжня, без прикрас, без філерів — просто така як є, без жодних підводних каменів.

• МС: Яким талантом вам би хотілося володіти? (Чому?)

Мабуть, я б хотіла навчитися грати на якомусь музичному інструменті, тому що я фанат інструментальної музики. Або принаймні навчитися робити біти за діджейським пультом. А якщо йдеться про якусь суперсилу, як в супергеройських фільмах, то я б обрала вміння читати думки людей, але тільки тоді, коли забажаю, а не завжди. 

• МС: Якби ви могли залишити тільки один спогад, щоб це було?

Напевно, коли я вперше побачила свою дитину та вперше погодувала її грудьми.  Безперечно, це мій найкращий спогад.

• МС: Що личить сучасним чоловікам, а що не прикрашає сучасних жінок?

Чоловікам личить бути чоловіками. Зараз, на жаль, чимало чоловіків стали більш жіночнішими, а от жінки – більш “чоловічнішими”. І це не прикрашає ні одних, ні інших. Я вважаю, що чоловікам варто бути впевненішими в собі та брати більше відповідальності, а жінкам – бути м’якішими, а  іноді навіть покірнішими.

Катерина Печоріна

• МС: Якби вам довелося себе порівняти з алкогольним напоєм/коктейлем, ви який? (Чому?)

Якось я спробувала дуже рідкісне грузинське біле вино, що мало назву “16”. Його виготовляють з винограду, який вирощується лише раз на 4 роки. Воно хоч і сухе, але має 16 градусів. А його смак також досить оригінальний: щось середнє між вином і коньяком. І от саме з ним себе асоціюю, адже я водночас і жорстка, як 40-градусний коньяк, і легка, як совіньйон блан. 

• МС: До якої поради мами ви не дослухалися і наразі шкодуєте про це?

Пам’ятаю, мама мені казала, що в 20 років у тебе 30 друзів, в 30 — 10 друзів, в 40 — двоє друзів, а в 50 — тільки один друг, і це твій чоловік. Шкодую, що вчасно не дослухалась до неї, інакше б не приділяла так багато часу, уваги та роздумів друзям і знайомим, а більше б концентрувалася на собі. А ще вона завжди радила мені не шукати підтримки в комусь, а шукати її тільки всередині себе. І це, мабуть, найцінніша порада. 

• МС: Зовнішність якого визнаного красеня здається вам перебільшеною? А хто з чоловіків із невиразною зовнішністю привабливий?

Я думаю, що це всі типові красені (Бред Пітт, Джордж Клуні тощо), бо в них насправді досить базова зовнішність, але вона канонізована завдяки медіа. А мені завжди подобались трохи незграбні кіногерої, як, наприклад, Рон Візлі (Руперт Грінт) у фільмах про Гаррі Поттера — такий він класний і геть не ідеальний.  

• МС: Чим пахне щастя?

Я не знаю, чому (можливо, через те, що зараз я знаходжуся в США, а не в Україні), але для мене найулюбленішим завжди був запах київського метро. У дитинстві я дуже часто їздила в метро, тому для мене це щось ностальгічне — запах тінейджерської безтурботності.  

Катерина Печоріна

• МС: Розкажіть про свої проєкти: які з них вам найбільше запам’яталися та чому? З якими викликами ви стикалися під час їх реалізації, і як вам вдалося їх подолати?

Працюючи над такими різноманітними проєктами, як “Супермодель по-українськи” та “Аферисти в сітях”, ви напевно стикалися з різними творчими викликами. Який проєкт ви вважаєте найбільш складним з точки зору креативності, і як ви знаходили рішення нестандартним проблемам під час знімального процесу?

Насправді багато проєктів були складними. “Супермодель по-українськи” була вкрай важкою, бо я працювала на першому і другому сезонах. Тоді ми тільки купили цей формат, і, якщо чесно, ніхто не розумів, як його робити. Знімання тривали три місяці поспіль, і найважчим за цей час було те, що я не спала взагалі та працювала без жодного вихідного. Якщо вдавалось поспати три години, то був кайф. На щастя, я була молодою, років 19-20, тож сил було більше.

Пам’ятаю, одним із найбільших професійних викликів було відрядження в Париж. Щойно ми туди приїхали, в нашого оператора вкрали камеру. І я мала розбиратися не тільки зі зніманнями в чужій країні, не знаючи французької мови (досі не розумію, чому французи категорично відмовляються спілкуватися англійською), а ще й розрулювати питання з поліцією.

Ще один складний нюанс: європейці дуже педантичні щодо питань часу й таймінгу загалом. Якщо в Україні ми звикли до того, що за гроші можна винайняти локацію на будь-яку кількість годин, то в Парижі ми обмежені офіційними робочими годинами, незалежно від того, скільки ми готові заплатити. Встигли зняти — добре, не встигли — наші проблеми. 

Ще один надскладний проєкт, над яким я працювала, — “Вар’яти”. Багатьом здається, що це дуже легке шоу, бо воно студійне. Насправді ж ми працювали по 9 змін, а записували концерти за принципом прямого етеру, адже в студії були присутні глядачі, які придбали квитки. Якщо пам’ятаєте сцену, на ній було 4 кімнати. Так от, щодня ми повністю переробляли ці 4 кімнати для наступного запису. Понад 40 людей працювали на майданчику, щоб встигнути за ніч змінити декорації, а моя задача, зокрема, полягала в тому, щоб картинка відповідала тому, що прописано в сценарії.

Це було дуже виснажливо, але водночас круто та масштабно. Ніхто з колег такого не робив, тому щиро пишаюся, що нам з командою все вдалося. 

Щодо “Аферистів в сітях”, то особливістю проєкту було те, що він крутився навколо Христини Лебідь. Вона взагалі топ у в своєму професіоналізмі. Я працювала з нею пліч-о-пліч і була вражена тим, наскільки ця жінка занурена в процес: вона і ведуча, і керівник, і натхненниця. Дуже пишаюся тим, що при дуже скромному бюджеті мені як продюсеру вдалося створити вкрай успішне шоу, що не лише мало високі рейтинги, а й приносило вражаючий прибуток.

Фото: Yulia Kovalchuk