РЕЙТАРСЬКА: СЕРЦЕ КИЄВА, КУЛЬТУРИ ТА ВІДРОДЖЕННЯ

Урізні епохи тут пульсувало життя – завжди особливе. У княжі часи Рейтарська була частиною великого міського торгу: сюди з’їжджалися купці з далеких земель, привозили вино, хутро, прикраси, тканини, і вуличний простір наповнювався багатомовним гомоном. У царську добу тут збиралася інтелігенція – шанувальники опери, літератури, київського мистецького бомонду. А в добу Української Народної Республіки саме тут народжувалась нова держава: на Рейтарській створювали перші українські гроші, герб, абетку. Сьогодні Рейтарська – це вулиця, де модерн торкається стріт-арту, де в затишних двориках ховаються ретроавтівки, де кав’ярні третьої хвилі живуть у будинках столітньої давнини. Тут поєднуються минуле й майбутнє, класика й експеримент, історія й авангард. Це – серце Києва, яке бʼється в ритмі культури

МІСТО ЯРОСЛАВА

У XI столітті територія між Золотими Воротами та Софією Київською була серцем давнього Києва – частиною Міста Ярослава. Саме сюди дипломатичними маршрутами прибували іноземні посли, тут жили бояри та заможні купці. У цих кварталах творились політика й право: проводилися церемонії, відбувалися суди, укладалися союзи. Тут оселялися грецькі перекладачі, переписувачі книжок, художники й ремісники.

Місто в ті часи входило до числа найбільших у Європі – його населення сягало п’ятдесяти тисяч, що вдвічі більше, ніж у Лондоні. Ярослав Мудрий мріяв зробити Київ східноєвропейською альтернативою Константинополю – і втілював цю візію в камені, книзі та дипломатії.

Простір, що нині має ім’я Рейтарська, тоді ще не мав назви, але вже формував характер: тут торгували вином, прикрасами, тканинами, хутром, бурштином і міддю. Відголоски цього космополітичного минулого досі звучать у дипломатичній географії вулиці – саме тут нині розташовані посольства Франції та Угорщини.

Після руйнування Києва в 1240 році територія занепала – на кілька століть перетворилася на запустіле передмістя. Лише в XVII столітті, після укладення Переяславської угоди, сюди пере­ селили царський гарнізон. Війська перевели з Подолу – надто вже гучно там гуляли московитські вояки, тож місцеві не витримали. За переказами, містяни зібрали хабар для командира Петра

Шереметьєва, аби виселити гарнізон у горішню, спокійнішу частину міста – туди, де згодом з’явиться вулиця Рейтарська.

ЧОМУ Ж «РЕЙТАРСЬКА»?

Усе просто: тут оселилися рейтари – кінна піхота, що поєднувала в собі функції військових, кур’єрів і навіть торговців. Їхня поява змінила ландшафт і ритм вулиці. Рейтари мешкали окремою слободою, мали власну церкву Святого Георгія й певну автономію – ця самостійність формувала особливий характер простору.

Вони пересувалися групами, перевозили листи, супроводжували товари, були завжди в русі – і ця динаміка відлунює вулицею донині. Їх остерігались, їх поважали, але байдужими не залишались. Рейтарська стала не просто адресою, вона була соціальним організмом – з власним темпом, правилами й силою. Закрита, функціональна, жива – вона залишала по собі відчуття впорядкованої сили.

ГРОШІ, ОПЕРА ТА ДЮК

У другій половині ХІХ – на початку ХХ століття Рейтарська поступово перетворювалася на справжній осередок міського життя. Кам’яна забудова змінювала дерев’яні споруди, а архітектура київського модерну поєднувала готику з конструктивізмом, неоренесанс – із модерном. Соціальна палітра вулиці була надзвичайно різноманітною: поруч жили юристи й лікарі, професори й митці, письменники й політики.

У будинку No 19Б у період 1888-1894 років мешкав композитор Микола Лисенко. Саме тут, у колі видатних діячів – Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Марка Кропивницького, – народжувалися перлини української опери, від «Тараса Бульби» до «Кози дерези». Лише за кілька кроків від цього дому, у Георгіївському провулку, 11, влітку 1859 року, імовірно, мешкав Тарас Шевченко. А з грудня 1917 року сюди переїхав Георгій Нарбут, чия квартира швидко стала осередком культурного життя нового часу.

До нього приходили Павло Тичина, Микола Зеров, Лесь Курбас, Михайль Семенко. Саме тут, за словами Зерова, творився новий візуальний код України – герби, банкноти, марки та шрифти.

У 1960-1970х роках дух творчості знову запалювався в будинку No 20/25, виконаному в стилі раціонального модерну з маскаронами у вигляді левів і жіночих облич. Тут жив і творив актор та гуморист Юрій Тимошенко (Тарапунька), чиє помешкання стало культурним хабом. За легендою, у 1967 році в його квартирі побував Дюк Еллінґтон – американський джазмен, який назвав цю зустріч одним із найяскравіших вражень свого візиту до СРСР. Борщ, вареники та гумор без перекладача залишили теплі спогади.

Сьогодні ці самі квартали на­ бувають нового культурного звучання. Сквер, за який активно боролася місцева громада, скоро перетвориться на Сад Нарбута – відкритий, інклюзивний простір, створений спільно з інвестором. Го­ ловним символом саду стане бронзова скульптура «Сад Георгія Нарбута» від Назара Білика, натхнена роботами митця.

Оксана Гуляєва, керуюча партнерка Dovgiy Family Office, зазначає: «Цей простір – не лише вшанування пам’яті, а й культурний ландшафт нового типу, де традиція перетворюється на сучасність. Там, де стиль Нарбута проростає в бронзі, формі та змісті. Сад буде подарований громаді як знак вдячності за місце, що зберігає історію й надихає майбутнє».

РЕНЕСАНС АРХІТЕКТУРНОГО СПАДКУ РЕЙТАРСЬКОЇ

Вулиця зберігає унікальний архітектурний спадок київського модерну – стилю, що виріс із європейського неоренесансу й набув органічного переосмислення руками київських архітекторів. З часом усі будинки на Рейтарській, без сумніву, отримають друге життя, зберігаючи атмосферу й пропорції Старого міста.

Уже зараз історичні споруди починають повертатися до своєї первісної вишуканості, одночасно спрямовуючись у майбутнє. Будівлі на Рейтарській, 8, перетворюють на резиденції Sophia Park Residence. Головним інвестором виступає Dovgiy Family Office – команда, яка приділяє багато уваги збереженню архітектурної спадщини та гармонійному вписуванню проєкту в мистецьке життя міста.

Перші поверхи комплексу заиматимуть галереї сучасного мистецтва, а весь ансамбль збережеться в масштабах і дусі Старого Києва. Резиденція не перевищуватиме висоту сусідніх будівель і гармонійно доповнить культурний контекст Софійського собору.

Будівлі, що виходять вікнами і на Рейтарську, і на Софію, мають потужну історію: корпус Георгіївської лікарні зведений у 1911-1912 роках, а житловий будинок у Георгіївському провулку, 85, походить із кінця XIX століття з надбудовою 1939-1941 років. Архітектори ретельно вивчили архівні матеріали, щоб відтворити фасади у первісному вигляді, відновити кожен декоративний елемент й облаштувати атмосферу спокійної резиденції.

Майбутній сквер, який планують назвати Садом Нарбута, стане новим громадським простором – відлунням традицій київських садиб, де будинки поєднувалися з природою. Центральною прикрасою стане бронзова скульптура «Сад Георгія Нарбута» роботи знаного митця Назара Білика, яка символізує проростання української культури.

Проєкт уже отримав визнання на міжнародному рівні:

• 2024-й – чотири нагороди European Property Awards і номінація на світовий конкурс;
• 2025-й – перемога в категорії Residential Development (10-19 Units – Standard) на The International Property Awards.

«Рейтарська — не просто вулиця. Це місце, де Київ розкриває свій справжній характер. Відновлення архітектури — це не лише про будівлі, а про повернення красі та сенсу її гідного звучання. Працюючи з вулицями дбайливо — з повагою до історії та візією сучасності — ми підкреслюємо гідність, яку Київ несе крізь століття. Наша мета — відкривати місту можливість знову сяяти у своїй повноті та красі. Так формується вайб справжнього Києва — міста, яке добре знає, ким воно є, і впевнено приймає майбутнє. Sophia Park Residence — приклад того, як повага до спадщини створює простір для життя, мистецтва й внутрішньої сили міста», – наголошує Оксана Гуляєва.

РЕЙТАРСЬКА КИЇВСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ

Сьогодні Рейтарська – не просто історичний фрагмент Києва, а місце сили, де перетинаються минуле й майбутнє. Її називають серцем Києва не через географію, а через атмосферу.

Це вулиця, де можна відчути ритм сучасного міста без поспіху.

Тут багато кав’ярень третьої хвилі, у яких зерно обсмажують і за філософією, і за рецептом. Тут шоу-руми локальних брендів, які працюють з українськими тканинами, формами, сенсами. У двориках – стріт арт, ретроавто, креативні студії і галереї. Рейтарська стала місцем, де естетика – це не декор, а форма мислення.

Тут не просто п’ють каву – тут читають поезію, знімають кіно, диктують моду. Вулиця перетворилася на своєрідну лабораторію міського стилю, де народжується нова ідентичність Києва – вільна, самобутня, інтелігентна.

Рейтарська – це спільнота. Люди, які працюють і живуть тут, не тільки зберігають спадок, а й творять новий. Вони об’єднуються довкола ініціатив, борються за збереження двориків, перевтілюють старі приміщення в простори для мистецтва. Історія Рейтарської не зупинилася – вона триває з кожним новим фасадом та ідеєю.

МОДНІ АДРЕСИ

Рейтарська, 5 – шоурум FROM KYIV WITH HARD: стріт-веар, фотозона, локальний стиль

Рейтарська, 8Б – квест-кімната «Матриця: шлях обраного»

Рейтарська, 9Б – Кам’яниця Кияки: колишній прибутковий будинок архітектора Шіле. Дворик із круками, муралом «Вісник життя», жовтим ретроавтомобілем. Тут – магазин KAPKAN (одяг, кросівки, фарби), бренд Riot Division, кав’ярня «Каштан» із корт-ярдом

Рейтарська, 13 – у будинку, де діяла оперна студія в 1920-х, сьогодні розташований заклад «Зигзаг», натхнений поезією футуриста Михайля Семенка

Рейтарська, 15 – на місці готелю «Рим» звели поліклініку Літфонду (архітектори Шевченко й Мілецький). За поліклінікою – ротонда, яка сьогодні перетворена на заклад «Рейтарська Circle» з п’ятьма гастрорезидентами

Рейтарська, 16 – барбершоп VOSK: чоловічий клуб із PS5 і розмовами про політику

Рейтарська, 17 – колишній дім лікарів Коломійченків, а сьогодні там фотолабораторія 1/8 lab, чайний Matcher.store і шоурум бренду KULAKOVSKY

Рейтарська, 19 – у будинку, де творив Лисенко, нині відкрита кав’ярня Katimō Cafe з внутрішнім двориком

Рейтарська, 21 – галерея The Naked Room: виставки, лекції, книж- ки й вино. Тут працює видавництво IST Publishing

Рейтарська, 25 – сквер, піцерія «Везувіо», магазини Femka і Nik Sense

Вулиця змінюється, але її дух – творчості, пошуку й краси залишається. Історія Рейтарської триває.