Український документальний фільм «Цей дощ ніколи не скінчиться» 17 квітня отримав головну нагороду Golden Lady Harimaguada Award фестивалю LPA International Film Festival як найкращий повнометражний фільм. Це третя міжнародна відзнака стрічки. Українська онлайн-прем’єра відбулася під час фестивалю Docudays UA, жюрі якого також відзначило роботу Аліни Горлової. Режисерка відповіла на запитання Marie Claire.
Аліно, зазвичай, творці – перфекціоністи, і їм дуже важко зупинитися вдосконалювати свій витвір. Це про вас? Чи зазвичай ви задоволені результатом? Як ви розумієте, що варто зупинитися?
Коли ти ще шукаєш, пробуєш, рухаєшся вперед, завжди буде те, що варто вдосконалити. Але є матеріал, який вже знято, і я завжди намагаюсь взяти з нього все, що він здатен дати. І це важливий момент: що він здатен дати? Буває так, що в кінці монтажу ти вже заходиш на інший рівень, вдосконалюєшся, але матеріал містить рівно стільки, скільки в ньому є. Якщо почати перероблювати, то можна надовго застрягнути в одному фільмі, а треба рухатись далі. Ось цей момент і думка «Треба рухатись далі» і є для мене сигнал, що робота завершується. Ти віддав все і взяв все, що міг. Але в моїй останній роботі я орієнтувалася ще й на власне почуття, я хотіла, щоб фільм мені насправді сподобався.
Що вам важливо донести до людей своїми роботами?
У своїх фільмах я намагаюсь зробити так, щоб люди відчували емоції. Різні. І підіймалися над буденністю, дивилися на речі з іншого ракурсу.
Кому з авторів й що вдалося донести до вас?
Якщо брати кіно, то це фільм Германа старшого «Хрустальов, машину!». Цей фільм довів мені, що кіно це не історія, не сценарій, це візуальний, аудіальний, образний, філософський досвід. Кіно народжується у тебе в голові, а не на екрані. Те саме можу сказати про Бела Тарра. Ну який в його фільмах наратив? Ми ніби увірвалися у світ цього фільму, який існує сам по собі й ми обираємо чи долучатися до нього, чи ні.
Читайте також: ПРО ЩО ЖІНКА МОВЧИТЬ: АЛІНА ГОРЛОВА, РЕЖИСЕРКА
Ви обираєте непрості теми для роботи. Про що ви обов’язково ще висловитесь?
В мене є дві теми, які зараз мене цікавлять. По перше, я хочу зняти документальний фільм в Африці. Мене дуже вразив рівень насильства в ПАР і беручи до уваги історію апартеїду та колоніалізму, то дуже цікаво дослідити взаємозв’язок історії та сьогодення. В ігровому кіно я б хотіла зняти фільм про родину, в якій спалахнула війна між її членами. Цей фільм буде присвячено моїй власній сім’ї. Це дуже особиста історія.
Чому потрібно неодмінно подивитися фільм «Цей дощ ніколи не скінчиться»?
У фільмі показана унікальна історія однієї родини Сулейман, яка через війну була розкидана світом. Кожна її частина переживає різний і унікальний досвід і дуже цікаво спостерігати за цим процесом. Також нам вдалося показати Україну у світовому контексті. Окрім цього, це фільм зі своїм власним характером, це точно. Намагалися перетворити реальність у витвір мистецтва. Це дійсно була наша мета. А ще випробувати кордони документалістики. Наскільки вона може бути художня.
Фото надала Аліна Горлова
Читайте також: SMALL TALK: ВОЛОДИМИР ЦІСАРИК, АВТОР КОЛЕКЦІЇ QUARANTINE ART ТА СКУЛЬПТУРИ ДЛЯ ТІНИ КАРОЛЬ