Цієї восени MEGOGO представив перший художній аудіосеріал «Вісім» від письменниці Ірени Карпи. Це детективні історії про людей та їхні фатальні помилки, злочини, загадкові зникнення і несподівані зустрічі. Редакція Marie Claire розпитала Ірену Карпу, українську письменницю, співачку та журналістку про проєкт.
Так, я взагалі спершу писала просто оповідання. Інколи є в автора така штука — ти щось пишеш, це точно не роман, але якось цю історію хочеться закінчити. Одна з’явилася, потім інша. Відтак це все закрутилося — замахнулися на аудіо-історію. Спершу думали, що буде звичайна аудіокнига, яку я начитаю, як авторка, сама. Такі собі моторошні казки на ніч. Але Катерині Котвіцькій та Юлії Білоус з MEGOGO прийшла блискуча ідея: це можна зробити значно цікавіше, можна залучити акторів, додати драматургії, додати всілякий звучків, і буде щось куди більш повноцінне. Коли почула перший епізод — “Попутницю” з її іспанськими діалогами й музикою — в мене просто вау-ефект трапився. Думаю, що в слухачів, які так само думають, що будуть слухати звичайну аудіокнижку, станеться те саме.
Люди люблять повторювати “краще один раз побачити, ніж сто разів почути”. Чи згодні Ви з цим? Чи є, на Ваш погляд, складності сприйняття радіоп’єси в порівнянні з кіно?
Думаю, ми зараз всі надто сильно завантажені візуалом. Особисто я обожнюю слухати подкасти чи аудіокниги, коли, наприклад, їду за кермом вночі у далеку дорогу. Радіоп’єса в тому сенсі пішла далі — це як фільм, картинку якого мусить домальовувати твоя уява.
Ірена, що саме Вас надихало під час написання цих містичних детективних історій?
Карантин. Видно, моя злість, туга і відчуття глухого кута виливалася в моїх мало симпатичних персонажів. Ну, зрештою, хай краще вони когось вбивають у фікшені, ніж я насправді, так? (Сміється)
Читайте також: Новая рубрика: Moodboard Ирины Джус
Що Вам найбільше запам’яталося з процесу створення цього сценарію?
Запам’яталось мені те, що я одною рукою пекла пироги і хитромудрі меренги, і тістечка, і павлови, а іншою — писала про малосимпатичних персонажів, що законсервовують своїх жертв у банки як тушонку. Це було смішно. Ну і потім, звичайно, мені дуже подобалось працювати з режисерською подачею, та підбором режисеркою Анастасії Гетьман акторів, голосів, звуків. Це так захоплює, коли твій твір оживає.
Авторка: Дарина Кибець
Фото: Юлія Вебер