Дабл-інтерв’ю MamaRika VS KOLA: про стосунки на відстані, недоліки та зауваження

17 лютого вийшла спільна пісня MamaRika і KOLA «Люди», яка за першу добу зайняла лідируючі позиції у всіх трендах і чартах. Живучи в різних країнах, маючи складні графіки, дівчата таки змогли зустрітися, щоб записати трек, зняти на нього кліп та просто провести час разом, вдосталь поспілкуватись на відверті теми, які раніше не піднімали. На наше прохання дівчати сами провели інтерв’ю.

KOLA: Ти віриш у стосунки на відстані? 

MamaRika: Вірю, але точно знаю, що це надзвичайно складно, бо сама мала такі відносини. Скажу як є: це важке випробування для двох, і, на жаль, тільки справжнє кохання проходить цю перевірку часом та відстанню. Не бачитись, сумувати і при цьому тримати в собі оце почуття, не розсіювати, берегти один для одного, і себе в тому числі – тоді це дійсно справжнє кохання. Зараз, на жаль, вся наша країна живе в цьому, в такому форматі відносин, коли сім’ї розкидані по різних містам і країнам, коли жінки не бачать чоловіків, діти ростуть без батьків і, на жаль, це стало нормою для нашої країни, для наших людей. Але я вірю що, це зовсім скоро закінчиться. А ти?

KOLA: Вірю, бо зараз вони у мене саме такі. Якраз про них я співаю у своїй пісні «Тебе – Собі». Я вважаю, якщо у парі панує справжнє кохання, то жодні кілометри та жодні відстані ніколи не стануть перепоною. Тим паче у часи сучасних технологій є можливість, якщо не фізично, то ментально бути завжди поряд, головне, щоби було бажання та прагнення побудувати спільно життя.

Але в мене є і попередній негативний досвід, коли наші відносини не пройшли це випробування. Можливо тому, що не було там справжнього кохання. Нас розлучила війна, я була змушена переїхати до мами в Іспанію. Та ця відстань нас розлучила не тільки фізично. Почуття стали згасати і в кінцевому результаті ми розійшлися. Так буває, але життя триває і невдалий досвід ще не означає, що так буде завжди… А в тебе були стосунки на відстані?

MamaRika: Були, і це дуже непросто. Думаю, ти мене розумієш як ніхто, в тебе теж є своя історія. Ці відносини були дуже болісними для мене, тому що я важко переношу розлуку з коханими і взагалі з рідними. Я така людина, потрібно, щоб тактильно були поруч мої люди і особливо, коли йдеться про коханого, про твого чоловіка, і тому ми з Сергієм завжди разом. Я більше таких помилок намагаюся не робити, адже, на жаль, в моєму випадку такі відносини закінчувалися погано. Тобто, ми розходилися – не проходили це випробування. Можливо, тому, що були молоді, дурні, емоційні, скандалили і так далі, але з Сергієм все інакше. Ми домовилися, що завжди будемо разом, тому що так має бути. Люди мають бути разом, звичайно якщо це можливо, адже тепер це велика розкіш бути поруч із рідними. В нашому випадку я буквально трішки була за кордоном перший місяць війни, коли ми із сином поїхали в Польщу, і потім повернулися. Від того моменту ми вирішили, що за можливості, завжди будемо поруч.

KOLA: Що ти шукаєш в людях? 

MamaRika: Простоту, щирість, гумор, комфорт – звичайні речі, які дуже важливі особисто для мене. Тобто я оточую себе такими людьми: щирими, простими, «своїми», з якими я на одній хвилі.

KOLA: А що нарешті знайшла у своєму партнері?

MamaRika: Мій Сергій – ідеальний для мене партнер, ідеальна моя половина, мій коханий чоловік, мій друг. Все в одному флаконі.  У нас так вийшло, що ми повністю доповнили один одного і нам дуже добре разом. Я в ньому знайшла підтримку, найкращого друга, кохання мого життя. Він буквально заповнив собою всі пустоти, які в мені були до нашої зустрічі. Коли це дійсно твоя людина, тебе все влаштовує і все в кайф. Хіба, ні?

KOLA: Я вважаю, що ми всі різні, і в кожного є свої плюси та мінуси, не буває ідеальних людей. Я знайшла у своєму партнері повагу до мене на дуже високому рівні та щире кохання, прийняття мене та мого способу життя, моїх пісень та професії, повагу до всього, що я роблю, та необхідне відчуття надійність у всьому.

MamaRika: Які людські недоліки тобі імпонують?

KOLA: Безпосередність, дивакуватість, прямолінійність. Але ці якості є недоліками для певної категорії людей, насправді. Нам довго нав’язувалися норми суспільства на прикладі раддянського виховання, в яких всі мають бути між собою схожі, не заохочувалася індивідуальність. Зараз же те, що раніше здавалося недоліком, допомагає людям бути щирими, самовиражатися та не боятися засудження. А ти?

MamaRika: Я дуже люблю самоіронічних людей, які можуть посміятися над собою. Людей, які вміють свої недоліки перетворити в плюси. Можливо, десь навіть трохи несерйозні, дуже легкі, які не заморочуються. Ця, на перший погляд, неоднозначна якість мені на диво дуже імпонує. Мабуть, тому що я повна протилежність цьому, моментами навіть надто відповідальна, скрупульозна у деталях, вимоглива до себе, самокритична. А ті люди дуже легко до всього відносяться, можливо десь навіть занадто, і як результат – їм все в житті дається значно простіше. І я сама би так хотіла, але не можу (сміється).

KOLA: Які недоліки ти найлегше вибачаєш?

MamaRika: Якщо я бачу, що людина щира, але іноді буває розсіяна чи щось ненавмисно забуває, я це можу пробачити. Особливо це стосується творчих людей, тому що я бачу, що це велика творча душа, яка такою прийшла сюди, трошки ніби з іншої планети. В моєму оточенні зараз багато таких людей, та і я теж частково така сама, тому можу на подібні речі закривати очі, бачачи, який дар цим людям подарував Бог. Хоча в мені насправді якимось дивним чином поєднується і творча жила, і відповідальність – сама в шоці.

KOLA: З якими категорично не миришся?

MamaRika: З понтами, нещирими людьми. В цьому ми з тобою дуже схожі, до речі, мабуть тому і притягнулися.

Я не сприймаю людей, які хочуть здаватися кимось, а не просто бути собою. В мене навіть таких людей в оточенні немає, я ізолююсь від них, тікаю подалі. Самоіронія і простота – це дві якості, які говорять про високий інтелект, і які я дуже ціную в людях.

Коли людина вміє відноситися до себе та до життя з гумором і, при цьому, дуже проста, легка і щира, справжня, то це вишка! Це не значить, що я когось засуджую, це значить що я обираю оточувати себе тими, з ким мені легко і комфортно.

KOLA: Ти робиш незнайомим зауваження? 

MamaRika: Якщо я бачу якусь несправедливу ситуацію, то можу втрутитись, тут вмикається режим «борця за справедливість». Я розумію, що іноді людям треба дати можливість самим розібратися, але часом грішу і намагаюся якось вплинути, якщо бачу, що хтось когось ображає. 

А так… дуже рідко, хіба що це може стосуватися мене особисто або моєї родини. Якщо люди намагаються зачепити, переходять на особисте, тоді роблю зауваження та ставлю на місце. Страшно не люблю хамство. Нам вже не по 15 років, можливо, в такому віці, я могла би і в ніс за таке дати, а зараз ми вже дорослі люди, хочеться якогось такту, коректності і вихованості. Це нормально. Ти до цього приходиш з роками, вчишся цьому. Якщо людина сходить з розуму так, що це не заважає іншим, то будь ласка, на здоров’я. Я вважаю, що треба теж, давати собі волю, але повторюся: коли це не ображає інших людей. Ти даєш собі волю та зауваженнями іншим? 

KOLA: Раніше робила і багато. Зараз – дуже і дуже рідко, бо це мене не стосується. Якщо мене хтось щось спитає, я відповім, поділюся своїми думками та досвідом, якщо ні, то промовчу, навіть, якщо буду вважати, що так робити не варто. Але прям дуже близьким кажу без запрошення, але нечасто. Це не прям зауваження, а скоріше погляд зі сторони. В свою чергу мої близькі також це роблять мені.

MamaRika: Яку найціннішу пораду в своєму житті та від кого ти отримала?

KOLA: Колись хтось сказав мені таку фразу: «Нехай ніхто і ніщо не зможе тобі перешкодити бути по-справжньому щасливою». Ці слова запали мені в душу і я добре їх запам’ятала, на жаль, не пам’ятаю, ким була та мудра людина. Але я повністю згодна з цією порадою і вважаю, що для кожної людини найцінніше – це бути дійсно по-справжньому щасливим! Ти пам’ятаєш хто тобі дав найціннішу пораду?

MamaRika: Мама. Вона сказала: «Донечко, просто живи, просто отримуй кайф від самого життя, цінуй кожну мить. Тому, що це і є наша мета перебування тут». Вона своїм прикладом показала мені, як можна любити цей світ. Мама мала різні ситуації в житті, пов’язані зі здоров’ям, відносинами, проходила через різні труднощі, та я завжди бачила її силу, її жагу до життя, і мене це дуже надихає.

А буває взагалі іноді в мене відкривається портал і певні меседжі самі в голову приходять, дуже важливі. Пам’ятаю, коли я заплуталась і не розуміла, яку музику писати і куди йти далі, в мене була творча криза і під час медитації прийшла дуже правильна думка: треба робити музику «про людей і для людей». Я цю фразу запам’ятала на дуже довго. Коли я її почала дійсно втілювати в життя, коли ми почали робити музику, власне, про людей, про те що їх турбує, то все змінилося. Все нарешті запрацювало і я знайшла себе. Це була дуже потужна порада зверху. Зараз саме той період, коли хочеться і необхідно нести в музиці важливі меседжі. Співати про українців, про їхні долі, про їхній біль, про те, що ми проживаємо щодня. Тому дуже доречно зараз вийшла наша пісня «Люди», я дуже з того щаслива.

KOLA: Ти прив’язана до речей? 

MamaRika: Абсолютно не прив’язана. Я дуже просто вдягаюся, в побуті також дуже проста. Єдине що для мене важливо – це комфорт у домі, де ми живемо. Тобто мені, як жінці, мамі, дружині, вкрай необхідно щоб гніздо сімейне було затишним і комфортним. А до решти речей відношуся спокійно. Я керуюся простим правилом: речі служать людям, а не ми їм. Звичайно, як дівчинка я люблю красу, в мене є багато і одягу, і прикрас і так далі, але сказати, що я бачу в цьому цінність – абсолютно ні. Єдина матеріальна річ, в якій я дійсно бачу цінність по-справжньому, то це будинок, якого в нас поки, на жаль, немає, але про який дуже мріємо. Мені здається, коли ми побудуємо його самі, вкладемо туди душу, кожен куточок облюбимо, тоді це дійсно буде мати цінність для нашоі родини. Наразі ж ми орендуємо житло, і поки нашою головною мрією є перемога, а все решта потім! Зараз, як бачиш, все матеріальне відійшло на останній план, бо в будь-який момент все може зникнути, все можуть забрати. Та якщо будь-який будинок можна відбудувати, будь-яку річ можна купити, то людське життя – це єдине,  що неможливо повернути. Саме тому люди, українці є найбільшим скарбом нації, який треба берегти. А в тебе є матеріальна річ, яку ти вважаєш скарбом?

KOLA: Ні, я не прив’язана до речей. Вважаю, що найголовніше – це людина, а речі то таке, завтра порвалися, зіпсувалися, загубилися, треба легко ставитись до них. Також я вчуся, до речі, не привязуватись до людей, бо ніщо не вічно і треба це розуміти, адже сьогодні хтось поруч, а завтра можуть статися якісь обставини – і ця людина вже йде іншим шляхом. Треба розуміти, що кожен має право робити так, як відчуває. Але є річ, яку я вдягаю кожен раз, коли виходжу на сцену. Це каблучка, яку мені мама подарувала на 30 років, вона мій талісман. Також я ніколи не знімаю ще дві каблучки, бо вони дуже цінні серцю, надають сил та є для мене символами кохання.

Фото: Христина Терендій

Читайте також: ПРО ЩО ЖІНКА МОВЧИТЬ: УЧАСНИЦІ ЖІНОЧОГО ГУРТУ DEATH PILL 

Повʼязані теми:

Невеличка розмованова українська музикаKOLAмузична прем'єрадабл-інтерв'юінтерв'юMamaRika

Татаренко Ірина

Всі статті автора

Поділись: