Small Talk: світловий дизайнер Микола Каблука про нетравматичне мистецтво і меморіали нового типу

Микола Каблука – світловий дизайнер, співавтор інсталяції «Хрест Героїв» та засновник студії світлового дизайну Kabluka Light & Digital Sculptures.

Миколо, розкажіть чому ви створили меморіал на честь героїв, які загинули, якщо війна ще не закінчилась? 

Війна триває, вона змінила і продовжує змінювати життя всіх українців. Кожен відчуває особисті й колективні трагедії по своєму. Але те, що в нас спільне – це потреба пережити втрати, відчути розраду і спільність. «Хрест Героїв» дійсно вшановує воїнів і спонукає памʼятати про їхню жертву, але робить це не завдяки традиційному возвеличенню, а транслюючи світло всіх українців, буквально. Саме тому, що ми знаходимось у процесі трагічних подій, меморіал є місцем для осмислення, натхнення, особистого вшанування і комеморації водночас. Ми не маємо чекати кінця війни, щоб проживати травму, щоб підтримувати інших, щоб відчувати єднання і згадувати наших героїв з теплом і надією. Це необхідно робити зараз. 

KLDS – це студія дизайну з акцентом на роботу зі світлом. Як відбувається робота з сенсами проєкту, коли світло є головним інструментом і як це було з Хрестом? 

Світло – наш головний інструмент, і фундаментальний, хоч і не єдиний, засіб передачі сенсів в меморіалі. «Хрест Героїв» транслює вічну боротьбу добра і зла, світла і темряви. Світлова складова інсталяції – це тисячі маленьких вогників, які множаться відбиваючись від дзеркальних поверхонь і разом утворюють мʼяке, але потужне освітлення. Водночас вогники – це і душі героїв, які загинули, захищаючи нас. Це символ нашої боротьби, сміливого вкладу кожного українця. Наші зусилля-вогники буквально перетворюються на впевнене світло надії всередині меморіалу. 

В інсталяції ви створили імерсивний досвід для глядача. Що воно таке, як цього досягти й головне –  для чого?  

Імерсія – це повне занурення в пропоновану реальність. Коли ми говоримо про імерсивну взаємодію з меморіалом, то маємо на увазі залучення глядача на всіх рівнях сприйняття, тобто використання звуків, особливих поверхонь і світлових рішень, текстур, тексту, відео тощо. Наприклад, «Хрест Героїв» пропонує повноцінну імерсію – людина може дивитись на меморіал здалеку, зайти всередину, почути звуки української природи, відчути на собі світло, задивитись на криві дзеркальні поверхні. Митці створюють імерсивний досвід, щоб досягти бажаного рівня впливу і залучення глядача, задуманої сили враження. Також в час швидкого контенту імерсія це один зі способів привернути й затримати увагу людини на статичному обʼєкті.

Що таке нетравматичне мистецтво і наскільки можливо реалізувати цей підхід в Україні, коли мова йде про війну та колективну трагедію? 

Помилково думати, що нетравматичне мистецтво – це не про травму і не про болючі спогади. Коли ми робимо памʼятник на честь воїнів, які загинули, і українців, які сміливо живуть в час війни, жоден підхід не заперечить смислову основу меморіалу, не згладить жахи колективної трагедії, яку ми проживаємо. Але що в силах нетравматичного мистецтва, так це не травмувати знову, а лише працювати з колективною пам’яттю в дуже обережний спосіб. Цей підхід передбачає більш дбайливе звернення до емоцій глядачів, зазвичай завдяки абстрактним формам, символам, натякам, які супроводжуються текстовим поясненням. В період війни українцям вистачає щоденного жаху в новинах і встановлювати памʼятники, які транслюють трагічні події використовуючи буквальні образи –  жорстоко. Уникнути ретравматизації, але створити потрібне місце памʼяті допомагають меморіали нового типу, і це чудове рішення для нашого контексту. 

Що вас надихало під час роботи над проєктом «Хрест Героїв»?

Можливість створити меморіал «Хрест Героїв» – шалена честь і виклик водночас. Надихав факт того, що ми робимо й особистий досвід, мій і команди. Ми маємо близьких, які загинули, колег, які пішли з перших днів на фронт, знайомих, які втратили все своє минуле. Ця тема для всіх емпатійна та болісна. Було честю зануритися в цей досвід, виразити наш біль, переживання, створивши не місце горя, а простір для рефлексії, осмислення, й гордості за той шлях, яким йдемо ми та наша країна. Лише думка про таке місце в Україні заряджала рухатись далі.

Що думаєте про традиційні меморіали, які є і які досі встановлюють? Чим ваш підхід відрізняється від тих принципів?

Українська традиція меморіалів ще не оговталась від радянського, а перед тим імперського впливу, коли центром ідеї була конкретна особа або трагічний образ, обовʼязково встановлений на пʼєдесталі. Мета таких памʼятників немає нічого спільного зі здоровим і терапевтичним процесом проживання колективної памʼяті,  лише створює відчуття величі особи на підвищені, віддає шану минулому і нагадує про жахи, які відбувались. «Хрест Героїв» ми створили слідуючи принципам меморіалів нового типу, а це: наближеність до людей, відсутність буквальних травматичних образів, залученість глядача в реальність меморіалу й ефективна взаємодія з громадським простором. В контексті війни, яка триває, чергова велична фігура на постаменті чи зображення трагедій не матимуть потрібного в суспільстві ефекту. Українці потребують місць, а не постаментів, надії й зцілення, а не возвеличення і травми, відчуття спільності, а не захоплення конкретною особою. 

Які плани на майбутнє студії Kabluka Light & Digital Sculptures?

Робота нашої команди націлена на буквальне й образне висвітлення глобальних і локальних проблем. Наприклад, з найближчого – інноваційна підсвітка-інсталяція «Душа» Художнього музею в Дніпрі до 110 річного ювілею. Це наш вклад в популяризацію його колекцій і підвищення впізнаваності такої цінної інституції. З глобального – перетворення Deira Clocktower в Дубаї на інтерактивний корал шляхом підсвітки, щоб привернути увагу спільноти до вимирання коралових рифів. 

Читайте також: ТРАДИЦІЙНІ ОРНАМЕНТИ НА ЩОДЕНЬ – ЛЛЯНІ СЕРВЕТКИ З ВІЗЕРУНКАМИ РУШНИКІВ ПОЛТАВЩИНИ 19 СТОЛІТТЯ