Сучасне мистецтво: Кінетичні інсталяції Василини Буряник, тонна солі, води та нейлону

Колумніст Marie Claire Світлана Давиденко — куратор виставок у Європі та Україні, розповідає про молодих митців, із якими познайомилася за останні кілька років. Її нова колонка про українську художницю Василину Буряник, яка створює сильні перформанси, використовуючи акваріуми із солоною водою та нейлонові тканини.

Про Василина Буряника я дізналася, коли була у Львові на одній кураторській резиденції. Спікер показував фото з Бієнале молодого мистецтва і я звернула увагу на слайд, де у старій радянській напівзруйнованій будівлі готелю «Харків» знаходився акваріум із червоною тканиною, що нагадувала кита. Нестандартна інсталяція для такого простору подумала я тоді.

З художницею Василиною ми познайомилися випадково на «мистецькому бранчі» через кілька місяців, але я не одразу зрозуміла, що це була її робота на бієнале, яку я так добре запам’ятала. Василина запросила мене до себе в майстерню подивитись її акварельні малюнки.

Чим більше я дізнавалася про те, як і з чим працює молода художниця, тим більше її роботи приваблювали мене. Хотілося розібратися та дізнатися про те, як розвивалася її творчість із пошуком нових матеріалів та технологій. Як вона прийшла до того, щоб помістити нейлонову тканину в акваріуми із солоною водою?

Дивно, але на перший погляд ніжні та легкі інсталяції розкривають теми, яких ми часто боїмося та уникаємо. Глядач зависає у медитативному стані перед інсталяціями у пошуках відповіді на свої запитання, знайомиться зі своїми страхами. Зниклі тварини чи вразливості людського тіла, безповоротна зміна природи та інші важливі та болючі питання піднімає художниця.

Читайте також: SMALL TALK: ДАНІЇЛ РЕВКОВСЬКИЙ ТА АНДРІЙ РАЧИНСЬКИЙ, МИТЦІ

Що це за акваріуми?

Акваріуми – це кінетичні інсталяції, що змінюються протягом усього експозиційного періоду. Під час виставки у музеї відбуваються помітні зміни. Акваріуми наповнені сольовими розчинами, які змушують тканину видозмінюватися формою, метали іржавіти, а сіль кристалізуватися. Вплив світла і повітря також впливають зміну інсталяції. Виходить, що природа закінчує роботу розпочату художницею. Кожна робота є неповторною і створюється безпосередньо художницею у виставковому просторі з нуля. Тонну солі використовувала Василина для створення акваріумів, які можна подивитися до закриття в M17, поки вони остаточно не змінилися.

Контраст несумісних елементів, таких як нейлонова тканина в солоній воді, створюють сильний незабутній перформенс. Василина створює естетику, в яку хочеться зануритися, застигнути, замислитися і побути у повній тиші, зустрічаючись зі своїми думками. Подумати про важливе, дозволити собі знайти свій асоціативний контекст. 

Інші проекти Василини:

Фото надала художниця

Читайте також: МИСТЕЦТВО І БІОЛОГІЯ: ВОЛЬФГАНГ ГАНТЕР БЕРЛІНСЬКИЙ МІСТОК, ЩО ПРАЦЮЄ З БАКТЕРІЯМИ НА ФОТОПЛІВКАХ 

Повʼязані теми:

артколумністка

Татаренко Ірина

Всі статті автора

Поділись: